Три цілі хресної смерті

Хресна смерть Христа людям показала наступне. Перше – загальний характер гріха. Не треба звинувачувати сучасників Христа за те, що вони розіп’яли Його. Наша провина не менша за їхню. Не одноплемінники Христа й не римські солдати розпинали Його – наші з вами гріхи вимагали спокутування.

Друге – на хресті незбагненна Божа любов виявила себе в усій повноті. Якщо вас коли-небудь відвідають сумніви щодо цієї любові, вдивіться в хресні муки Христа, і ви зрозумієте, що так проявилася любов Бога до нас.

Третє – хрест був єдиним шляхом спасіння. Ісус сказав: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). Спасіння від гріха й пекла неможливе, поки ми не зрозуміємо, що на хресті Христос зайняв наше місце. Якби існував інший шлях порятунку, Він би його знайшов. Ісусові не треба було б умирати, якби життя можна було поліпшити дотриманням моральних і етичних законів. Наше місце на хресті мав хтось посісти. Але люди не люблять про це говорити. І слухати про це їм теж не подобається, тому що це вражає їхню гордість і самолюбство.

Часто мене запитують, чи може принести порятунок дотримання «золотого правила» – «возлюби ближнього, як самого себе». Навіть якби життя, згідне зі вченням Христа, рятувало, ми б залишилися грішниками. Нам судилося падати й підводитися, нікому ще не вдавалося все своє життя, від народження до смерті, прожити так, як учив Ісус Христос. Ми б переступали Його закон. Виявляли непослух. Грішили. Що ж нам робити з нашими гріхами? Лише одне – принести їх до підніжжя хреста й знайти там прощення.

Колись давно король Карл V позичив в одного антверпенського купця велику суму грошей. Прийшов час повертати борг, але королю платити було нічим. Тоді купець вирішив дати в честь короля великий бенкет. Ось усі гості зібралися й розсілися. Перед тим як подати страви, купець розпорядився принести страву із запаленою свічкою. Потім він вийняв із кишені підписану королем боргову розписку й спалив її на очах усіх присутніх.

Подібно королю в цій історії, ми всі в боргу перед Богом. Термін погашення нашого боргу прийшов, але нам було нічим платити. Дві тисячі років тому грішні люди стояли біля підніжжя хреста. На хресті Бог обернув їхні гріхи та гріхи їхніх нащадків у попіл, щоб більше ніколи ці гріхи не згадувати.

У Біблії сказано: «…без пролиття крові немає відпущення» (Євр. 9:22). Багато людей говорили мені: «Як огидно! Це не релігія, а кривава бійня якась!» Інші дивувалися: «Я не розумію, навіщо Богові ця кров?» І всі як один дивувалися: «Не можу зрозуміти, навіщо Христу знадобилося вмирати за мене». У наш час далеко не всі проповідники говорять про пролиття Христом крові, ця думка здається їм застарілою. Але з пісні слів не викинеш. Про пролиття Христом крові сказано в Біблії, без нього християнство втрачає сенс. Християнство відрізняється від інших релігій саме жертвою Христовою. Не прийнявши її, ми не можемо розраховувати на порятунок. Кров – це символ смерті Христа.

Нещодавно я був у реєстратурі однієї лікарні в місті Рочестер (Міннесота). Там у скриньці лежали кілька брошур під назвою «Дар крові». Спочатку я вирішив, що брошура релігійного змісту, але, придивившись, зрозумів, що вона закликала людей здавати кров. Кров може врятувати життя хворому. Ті, кому коли-небудь робили переливання крові, не відчувають до людини, яка здала кров, інших почуттів, окрім подяки. Не всі люди виносять вид крові, але майже всі погодяться, що кров донора – це благословення для хворого.

Невипадково кров у Біблії символізує життя. У Книзі Левит (17:11) написано: «…бо душа тіла – в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та – вона очищує душу». Недивно, що жертвоприношення, неможливе без пролиття крові, ще в Старому Заповіті передбачало хресну смерть Христа.

Що дарує кров?

Біблія вчить, що, по-перше, кров Христа спокутувала нас: «…не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя… але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти» (1Пет. 1:18,19). Нас не тільки визволено з тенет диявола, але ми тепер вільні й від тягаря закону, даного Богом Мойсею. Смерть Христа на хресті звільняє мене від влади закону. Закон засудив мене до смерті, але Христос сплатив ціну за моє життя. Ніякого золота, срібла й коштовних каменів не вистачило б, щоб спокутувати мене. Те, що неможливо зробити ні за які скарби, здійснив Христос, віддавши Своє життя. «Спокута» означає «викуп із полону». Дияволові ми дісталися даром, але Ісус Христос викупив нас Своєю кров’ю і повернув нам порятунок.

По-друге, кров Христа наблизила нас до Бога: «А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров’ю» (Еф. 2:13). Ми були відлучені від громади ізраїльської та чужі заповітам обітниці, не мавши надії та миру з Богом, але Ісус Христос наблизив нас до Бога: «Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом» (Рим. 8:1). Викуплений грішник на суд Божий не приходить. Христос уже прийняв його засудження на Себе.

По-третє, пролиття крові сприяє умиротворенню: «…і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров’ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне» (Кол. 1:20). Справжній мир люди можуть пізнати лише біля підніжжя хреста. Ви ніколи не досягнете миру з Богом, миру зі своєю совістю, ваші розум і душа не заспокояться, поки біля підніжжя хреста, вірою, ви не звернетеся до Христа. Тільки так можна знайти мир із Богом.

По-четверте, кров Христа виправдовує людину в очах Бога: «Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані» (Рим. 5:9). Кров Христа змінює становище людини перед Богом. Замість провини та прокляття, людина знаходить прощення й забуття гріхів. Прощений грішник – це не колишній в’язень, який відбув свій термін і звільнений, але при цьому позбавлений громадянських прав. Розкаяний грішник прощений, тому що кров Ісуса Христа змила його гріхи, повністю відновлений у своїх правах: «Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує. Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, – Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Рим. 8:33,34).

По-п’яте, кров очищає: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1Ів. 1:7). Він очищає не від якоїсь частини гріха, але від «усякого гріха». Будь-яка брехня, вимовлена вами коли-небудь, будь-який низький, брудний учинок, будь-яке лицемірство та лихі думки – від усього цього очищає смерть Ісуса Христа наші серця.

Попередній запис

Перемога над дияволом

Наступний запис

Такий, як є