ТУРБОТА – ДОВІРА ДО БОЖОГО БЛАГОСЛОВЕННЯ

За словами Мартіна Гайдеґґера, людині властиво турбуватися. Буття – це турбота, піклування. Бути у світі – означає піклуватися про себе та своє існування, приймати чиєсь піклування, щоб піклуватися самому та про себе. Турбота робить людину неспокійною і не дозволяє їй відпочити. Все її буття визначається піклуванням про себе. Скільки живе, піклується. Саме турбота спонукає нас до праці, до заробляння на життя, до забезпечення свого майбутнього, збільшення свого майна, щоб ми врешті могли спокійно і безпечно відпочити.

Грецьке слово «турбота» (грец. «merimna») означає турботливе хвилювання, занепокоєння, тривожне очікування, страх. Часто це слово має відтінок тривоги чи страждання. Греки говорять про болісну та нестерпну турботу, в яку людина потрапляє. Тоді її турбота пов’язана зі страхом і її можна назвати дією зі страху, «практикованим страхом за існування» (Ульріх Лютц). Німецьке слово «турбота» (нім. «Sorge») має два різні значення. Воно може означати тривогу, смуток, хворобу. В інших мовах це слово може мати значення буркотливого характеру. Той, кого поглинає сум, хто дозволяє, щоб на нього тиснув смуток і тривога, стає буркотливим та незадоволеним. Інше значення цього слова в німецькій мові означає турбуватися, хвилюватися, щоб щось було кращим, щоб хтось був доглянутим. У цьому значенні – це турбота про інших людей та передбачлива дбайливість про людей у старшому віці.

Деякі люди виявляються дуже дбайливими й турбуються про те, щоб іншим було добре. Однак є і такі, які не сплять ночами від свого хвилювання та надмірної турботи. У цьому випадку Ісус докорив Марті: «Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого» (Лк. 10:41). Марта клопочеться для того, щоб Ісус та Його учні мали достатньо їжі. Однак у своїй турботі вона стала жорстокою і осудливою до своєї сестри, яка просто сиділа в Ісусових ногах та слухала Його слова. Євангелист Лука описує Мартину турботу такими двома словами: «merimnas kai thorybaze», які можна перекласти так: ти ламаєш собі голову, щоб ми мали достатньо їжі. Ти сама себе заплутала, сама заблукала, ввела себе в суєту та неспокій, і навіть нам, гостям, неприємно від того. Марта хотіла як краще, однак її турбота стала тривогою та неспокоєм, які завдали їй шкоди, а тоді почали діяти на нерви всім іншим людям. Біля людини, яка в такий спосіб виявляє свою турботу, ми почуваємося некомфортно. Це зовсім не те піклування, яке випливає з любови, а вже неспокій та страх, які господар бере на себе лише заради того, щоб гості були задоволені.

Зрозуміло, що людина з острахом турбується про своє життя та майбутнє, бо її буття в цьому світі завжди в певній небезпеці. Однак непевність нашого буття не повинна заганяти нас у тривогу. У цьому значенні Ісус перестерігає нас: «Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся» (Мт. 6:25). Перелякане хвилювання затемнює наш дух. Якщо ж я натомість довірятиму своє майбутнє Богові, то це буде справжня турбота про нього. У цьому випадку я не вдаватимусь до необдуманих вчинків. Бо саме страх штовхає мене до нерозумних витрат енергії та захисту від небезпек, а довіра дозволяє жити свідомо тут і тепер, уважно й ретельно. Тому Ісус і завершує Свою думку словами про безтурботність: «Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться» (Мт. 6:34). Звісно, це завжди ходіння по лезу ножа. Мати ніколи не зможе змусити себе не турбуватися про свою дитину, бо це піклування завжди буде частиною її. А батько хвилюватиметься про фінансове забезпечення своєї родини. Однак і батько, і мати у своїх турботах повинні пам’ятати, що майбутнє їхньої родини є в Божих руках, і що вони завжди можуть довірити своїх дітей, самих себе та своє майбутнє Божому благословенню.

Попередній запис

ТУГА – НАПРУГА І ГЛИБИНА

Наступний запис

ЗДИВУВАННЯ – ПОЧАТОК МУДРОСТИ