Увесь світ поганий

Якщо ототожнювати все світське із диявольським, то можна дійти заперечення сотвореного – того, що Бог віддав у наше розпорядження. Зокрема, у сфері психологічних пізнань та надання допомоги надмірна недовіра до всього світського часто призводить до того, що людина не сприймає способів допомоги, які сотворив Бог (наприклад, способи подолання стресу).

* * *

Що Ви будете робите, якщо вирішите купувати неновий автомобіль? Можливо, для початку проглянете коротенькі оголошення в щоденній газеті, чи є якісь пропозиції? Чи, можливо, погортаєте журнали «Авто-мото-спорт». А ще в автомобільних клубах є каталоги з цінами та інформацією про статистику аварій різних моделей. А там й похід до продавця чи до того, хто торгує неновими машинами. І ось пробна поїздка. Під час неї Ви пильно придивляєтесь і прислухаєтесь до всього, що трясеться, грюкає й торохтить. Нарешті якесь авто потрапило Вам в око. Воно Вам подобається, ціна підходить, продавець викликає довіру. Ви ще чекаєте для певності день-другий. І, якщо нема ніяких сумнівів, купуєте його. Деякі дуже обережні люди платять майстрові ремонтної майстерні, щоб він критичним оком оглянув бажаний об’єкт. Проте більшість людей довіряють власним судженням, хоч вони здебільшого й не механіки. Щоправда, багато хто просить приятеля, який розуміється на машинах, піти з ним. Інакше кажучи, Ви перевіряєте, посилаючись на критерії, які визначають, чи авто добре робить те, що воно робити повинне, – чи добре воно їде.

Деякі люди поводяться так, ніби хочуть щось перевірити, а насправді не мають щонайменшого уявлення, як це зробити. Вони сподіваються, що продавець цього не помітить і їх не обдурить. У такому випадку необхідні критерії не мають ніякого значення, вони ведуть до яких завгодно висновків. Я колись продавав машину, якою вже користувався, професорові філософії, що шукав для свого сина відповідний транспорт. Він вийняв показник рівня мастила і понюхав його. Його коментар був не дуже доречний: «Гммм. Добрий випуск». (Йому пощастило – машина була варта своєї ціни).

Ще інші могли б перевіряти, якби хотіли. Однак вони давно вже все для себе вирішили. І тепер лише підтверджують те, щоб для них давно очевидно. І вони можуть поводитися так, ніби перевіряють, але досвідчений продавець одразу це помітить: «Ця «Манта» з низькою посадкою уже продана», – скаже він. Очі покупця загораються, він не дуже вже й домовляється про ціну. Собі ж на шкоду.

У першому посланні до Солунян (у розділі 5 вірші 21) апостол Павло навчає громаду: «…Усе досліджуючи, тримайтеся доброго». З огляду на те, що ми в цьому світі багато чого розуміємо не дуже добре, то це доволі важлива вимога, чи не так? Складається враження, що для її виконання треба добре попрацювати: отримувати інформацію, читати, формувати власну думку, бути уважним, питати знавців, дискутувати з друзями.

Тож нічого дивного, що багатьом людям подобається, не перевіряючи, користуватися неймовірно величезною кількістю можливостей, які сьогодні є в нашому розпорядженні. Або вони перевіряють за відомими їм критеріями, які, однак, можуть не мати нічого спільного з конкретною пропозицією («Гммм. Добрий випуск»). Або поводяться так, ніби перевіряють, а насправді давно вже вирішили, що їм робити.

Якщо ми, християни, вважаємо, що заклик апостола Павла нас дуже обтяжує, то часто вдаємося до невідповідних контрольних критеріїв. Ми оцінюємо речі за таким принципом: добре все те, що мені вже відомо, все, що мені чуже, – погане. Я звик для молитви складати руки, але якщо хтось, молячись, підносить руки вгору – це фанатизм. Якщо в моїй громаді не заведено сповідатися, то я цього теж не роблю. Якщо обкладинка пісенника саме такого кольору, то всі пісні в ньому духовні. Якщо мова текстів здається мені застарілою, то вони для мене нічого не означають. І так далі.

У християнських колах теж трапляються різні упередження, які варто перевірити. Результат перевірки відомий нам заздалегідь. Це стосується обох напрямів: і тих, хто хоче бути толерантним і не відхиляє майже нічого, і тих, які переконані, що не може бути нічого доброго, крім того, що придумали «ми, християни» (все інше хтозна чи не від лихого).

Оскільки в цій книжці йдеться про психічне здоров’я, то я більше не буду розмірковувати про перевірку старих автомобілів. Зате поміркую трохи про перевірку способів надання допомоги, коли йдеться про власну психіку.

Якщо йти за принципом «добре все те, що мені відомо», то можна відмовитися і від психології, і від психотерапії, бо майже всі видатні засновники психологічних шкіл були єврейського походження, а більшість із них ще й невіруючі: деякі висловлювалися проти Бога, деякі були більш відкритими щодо Нього. І часто дуже складно оцінювати психологічні методи незалежно від того, у що вірили чи не вірили винахідники методу. Тому дехто відхиляє методи допомоги, закладені в Божих сотворіннях, тому що відкривачі цих методів не були християнами. Це має певний сенс як критерій оцінки. Я, як християнин, нічого не маю проти «Тойоти», якщо її виготовив прихильник синтоїзму. Однак до науки, яка вивчає людину, християни ставляться набагато скептичніше, ніж до автомарки (і в цьому є свої позитиви). Коли я 25 років тому почав вивчати психологію, дуже багато стурбованих християн наполегливо застерігали мене. Мені навіть пророкували, що я, цілком можливо, закінчу своє життя самогубством. Але, оскільки психологія – це наука, яка описує сотворіння, то нема нічого дивного в тому, що, коли вивчати її, не залишиться нічого, крім подиву перед Творцем, якщо віриш у Нього.

Через чверть століття такі крайні упередження зникли, щоправда декілька динозаврів ще залишилося, але й вони поволі вимирають. Майже в усіх християнських спільнотах виголошуються доповіді на психологічні теми, їх відвідує велика кількість членів спільноти. І за останні десять років я не зустрічав майже нікого, хто вважав би мене невіруючим, тому що я – психолог. З одного боку, мені подобається така відкритість. З іншого, я не впевнений, чи люди взагалі щось перевіряють, чи так і купують кота в мішку.

Адже принципу «ми ж толерантні й модерні, це не зашкодить, а що ж тут такого» недостатньо за наявності надзвичайно багатої палітри пропозицій від психології та езотерики. Деякі методи називають психологічними, але насправді вони не мають нічого спільного із соціальними поведінковими дисциплінами. Про релігійне підґрунтя часто ніхто не повідомляє, хоча, можливо, саме на ньому і побудовано певний метод. Є християни, які спокійнісінько використовують езотеричні практики, такі як квіткова терапія Баха[1], або роблять духовно-релігійні вправи, такі як йога, а водночас є християни, які демонізують психологію загалом.

Від певного методу слід відмовлятися не тому, що його винахідник іншої віри, ніж я. Відмовлятися треба тоді, коли метод суперечить моїй вірі.


[1] Едвард Бах – англійський лікар (1886-1936).

Попередній запис

Власна ініціатива чи довіра до Бога? (закінчення)

Наступний запис

Увесь світ поганий: За якими критеріями можна це перевіряти?