Уповноважений на місію

Історія Боба – це яскравий приклад переображувальних результатів дії Духа в наші дні. Його зустріч із Господом Ісусом у Святому Дусі здійснила справжню внутрішню переміну. З честолюбної, зосередженої на кар’єрі людини, байдужої до Божого покликання у своєму житті, Боб перетворився на Божого друга і живого свідка милості й могутності Ісуса Христа.

Шлях, яким подорожував Боб, проліг від руїни до досвідчення радості в Господі, від зустрічі з Богом – до покаяння, яке, своєю чергою, привело до спільності з іншими людьми. Спільнота забезпечила підґрунтя для зцілення і віднови, що зробило його відкритим і вільним від зосередження на собі, допомогло усвідомити потреби інших. Процес, зрештою, привів до місії, до посланниціва, яке побуджувало його передавати отриману благодать іншим.

Боб знав і не сумнівався в тому, що Господь його спас. Він міг би сказати, як псалмоспівець: «Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх, бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні!.. Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний! Пильнує Господь недосвідчених, став я нужденний, та Він допоможе мені!» (Пс. 115:1,2,5,6).

Благодать Святого Духа вчинила Боба свідком. У нього було побудження і натхнення передавати реальність, яку сам прийняв. Він знав, Хто такий Господь і що Він може робити.

Боб – приклад того, що має на увазі Папа Іван-Павло II, коли говорить: «Чудеса П’ятдесятниці не припинилися, вони сьогодні з подостатком відновлюються в Церкві»[1]. Це «Нова П’ятдесятниця». Мова йде про те, що рух Духа в наші дні веде до пробудження віри, переображення життя і до ревності зробити Ісуса Христа відомим усьому світу. Як і в кожний період історії Церкви, Дух дає силу для місійної діяльності. Перемінюючи життя, зустріч з Воскреслим Христом у силі Святого Духа – це незмінна відправна віха. Правдива місія починається з цієї зустрічі.

Розважте першу П’ятдесятницю. Що трапилося в той день? Апостоли були у світлиці й чекали, як звелів їм Ісус. Він наказав їм «чекати обітниці Отчої». Він сказав, що вони будуть «хрещені Духом Святим» і через цей досвід «приймуть силу», яка дасть їм змоіу стати «свідками… аж до останнього краю землі» (Дії 1:4,5,8). «Обіцянка Отця» – це Святий Дух.

Вони чекали у світлиці. Св. Лука описує, що відбулося в той день: «Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Дії 2:1-4).

Прихід Духа вивів апостолів зі світлиці на вулиці Єрусалима. Досвідчення Духа змінило їх: Дар Духа вивільнив їхні найглибші сили, зосередивши їх на місійному дорученні Ісуса. Місійне доручення полягало в публічному свідченні про реальність страждання, смерті, воскресіння і вознесіння Ісуса Христа. Весь другий розділ Дій апостолів – це проголошення св. Петром факту смерті і воскресіння Христа і Його царювання в силі. Прихід Духа – це плід того, що Ісус Христос був вознесений і посаджений по Божій правиці. Христос прийняв «обітницю Святого Духа від Отця» і, своєю чергою, вилив того Святого Духа на апостолів.

Дух спонукав їх свідчити. Він уповноважував голосити Євангеліє. Він утверджував послання всередині них, даючи їм непохитне переконання і глибоке розуміння Божого плану, об’явленого в Христі Ісусі. Проповідь св. Петра досягає кульмінації в цьому обміні: «Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви! Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття? А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш. І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!» (Дії 2:36-40).

Центральне послання апостолів у день П’ятдесятниці звучало просто: «Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви». П’ятдесятниця – це Духом натхненне голошення Євангелія євреями з Галілеї «побожним людям з усіх народів, що під небом», що Ісус Христос – Господь усього! Тому що Він Господь, усе, що Він говорив, – істина. Тепер ніщо не може стати пріоритетом, бути вищим за заклик до покаяння. Це питання життя і смерті.

Мета приходу Святого Духа – дати людям можливість побачити і відповісти на те, що звершив Бог у Своєму Сині Ісусові Христі. Дух збагачує для «повного розуміння, для пізнання таємниці Бога, Христа, в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:2,3). Дух відкриває людському духові тайну Христа. Це одкровення приходить у силі; воно, коли отримане і виконане, веде до переміни життя.

Дух приходить, щоб ухопити і ввести нас у те, що теологи називають «Тринітарними місіями». Християнство – це релігія, яка починається в серці Бога. Бог шукає людину, яка заблукала. Отець посилає Свого Сина, Який стає одним із нас. Це з нами Бог, Який об’являє істину про Божу любов і мету існування людського роду. Він показує безмежну глибину цієї любові через Свою смерть на хресті, і цією смертю дає людям можливість увійти в дім Отця. Через Своє воскресіння та вознесіння Він повертається до Отця і сідає на престолі слави – і буде царювати навіки, як Господь усього.

Повернення Христа в славу Отця дає змогу Духові вилитися на землю. Приходить Дух, як Посланець Отця і Сина, щоб обдарувати чоловіків і жінок життям, яке Христос здобув для них. Церква народилася з приходом Духа. Церква – це не просто ще одна в історії релігійна організація, створена людьми, щоб чинити добрі справи у світі. Церква народилася від Святого Духа. Це божественне творіння. Саме притаманні Церкві присутність і сила Святого Духа роблять її Церквою.

Народжена від Святого Духа, Церква поділяє місіонерську мету Духа. Місіонерська діяльність, тобто голошення таємниці Христа, становить причину її існування. Причина буття Церкви полягає в донесенні кожній особі «недосліджене багатство Христове» (Еф. 3:8). Це «Божа Євангелія» (1Сол. 2:2); це Євангеліє – «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим. 1:16).

Бог об’явив Себе в повноті у Своєму Сині Ісусові Христі заради спасіння цілого світу. Дух приходить, щоб зробити це спасіння реальністю в серцях і розумі чоловіків та жінок. Церква, пробуджена на присутність і натхнення Святого Духа, завжди спрямована на свідчення про Христа. Такого роду діяльність є природною для неї: «остаточне самооб’явлення Бога – основна причина, чому Церква є місіонерська за своєю природою. Вона не може нічого іншого робити, крім того, що звіщати Євангеліє»[2].

З допомогою Святого Духа Євангеліє «прояснюється в розумі і серці людей і шириться впродовж історії»[3]. Це Євангеліє приходить «у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням» (1Сол. 1:5). Божа правда – чудова правда про Ісуса Христа передається людському серцю силою Святого Духа і дає «повне переконання» того, хто є Ісус.

У цьому полягає суть П’ятдесятниці. «Нова П’ятдесятниця» – це повернення до фундаментальних реалій віри. Ідеться про те, що Дух у наш час веде до живого досвідчення цих реалій. Історія Боба – наче проблиск того, що Дух говорить до всіх нас. Його історія повторюється в житті мільйонів людей у всьому світі в наші дні.

Як і св. Павло, Боб може сказати, що Євангеліє прийшло до нього «у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням». Він знає, що це правда, тому що Євангеліє змінило його. Він не просто отримав історичну інформацію про Ісуса для розважання, а особисто зустрів Ісуса, живого Христа-Царя. І та зустріч, що стала можливою завдяки благодаті Святого Духа, повністю змінила його. Це емпіричне пізнання Христа витягло Боба з ями відчаю і привело до життя, сповненого справжньої радості й надії. Він був покликаний із темряви до світла, зі стану рабства до свободи.

Дух прийшов не лише заради того, щоб допомогти Бобу в розв’язанні особистих проблем. Він прийшов, щоб спонукати Боба вийти з обмеженого кола турбот про самого себе і взятися за проповідування Євангелія, для чого і був сотворений Богом. Боб звільнився не тільки від чогось, він також звільнився для чогось. Він став вільний від пут страху, гіркоти й сорому, щоб могти жити в любові.

Св. Павло сказав: «Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримоБо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» (2 Кор. 4:13; 5:14,15).

Боб вірив і говорив усім: друзям, сім’ї, колегам, студентам – про те, що для нього зробив Христос. Через теперішнє діяння Святого Духа Бобом почала володіти любов Христа. Дух внутрішньо відновлює в Боба саме ту реальність, яку особисто досвідчив св. Павло. У Боба з’явилося бажання більше не жити для себе, але для Христа. Життя більше не визначається особистими амбіціями. Він може сказати разом зі св. Павлом: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20).

Життя, підкорене дії Святого Духа, неодмінно веде до євангелізації і місії. Дух приходить, щоб довершити справу Ісуса Христа, – спасіння землі, щоб пробудити людський рід і повернути нас Богові. Щоб зробити це, Він перетворює нас на «послів замість Христа», щоб Сам Дух міг «напоумлювати через нас» (2Кор. 5:20). Ось як Бог хоче принести спасіння світові.

Бог хоче досягнути світ через тих, кого Він торкнувся і змінив. Смирення і справжнє співчуття спонукали Боба поділитися правдою про те, що Христос зробив для нього. Євангелізація не має нічого спільного з вивищенням себе над іншими. Це смиренне звернення одного сокрушеного грішника до іншого із закликом повернутися додому, до Бога: «Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!» (2 Кор. 5:20,21).

Дух перетворив Боба на свідка. Він залишається першокласним агрономом, чудовим викладачем, але тепер у нього є також внутрішній стимул до місії, пробуджений Святим Духом. За останні 10 років історія Боба торкнула життя багатьох колег у всьому світі. Як спеціаліст, Боб побував у багатьох країнах колишнього Радянського Союзу, в Африці та Китаї. Через те, що Боб чутливий на натхнення Духа і слухняний, він не тільки зміг допомогти колегам на професійному рівні, але ввів багатьох із них у стосунки з Христом.


[1] Pope John Paul II, L’Osservetore Romano, English Edition, 28 September 1994,11.

[2] Pope John Paul II, Redemptoris Missio, 5

[3] Redemptoris Missio, 21.

Попередній запис

Історія Боба

Наступний запис

Час мобілізації