У цьому розділі ми зібрали різні записи Святої. Деякі з них стосуються подій чи ласк, описаних вище. Тут вони подаються ширше або детальніше і мають не меншу вартість, аніж попередні записи Святої.
1 Ласка, отримана в день Св. Франциска Салезія
У день Св. Франциска Салезія я просила Спасителя обдарувати наше Згромадження ласками святої любові і єдності, яких Святий прагнув для своїх доньок. Коли ж Господь кілька разів відкидав моє прохання, промовила до Нього: “Мій Боже, не відпущу Тебе, допоки не обдаруєш мене цією ласкою. Скільки матиму сил, благатиму Тебе про це”. “Обіцяю вислухати твоє прохання, якщо виконаєш Моє, – відповів Господь. – Нехай кожна з вас віднайде у своїй душі те, що може бути перешкодою для Моєї ласки. Одними з найбільших перешкод є таємна заздрість і байдужість, які нівечать любов і роблять Мої ласки безвладними. Отож кілька Сестер отримають цього дня останні вияви Моїх ласк”. Засновник Чину відповів мені: “Справжня донька Чину Відвідин повинна в усьому наслідувати Ісуса Христа, бути Гостією, яку настоятелі жертвують для здійснення намірів Божих. На себе зважати не повинна, хіба лише, аби пригасити ті облудні воші, які нас манять на загибель. Ті Сестри, які не живуть як “Гостії жертовні”, не можуть вважатися моїми доньками”.
2 Відкинуте прохання
Якось на свято Відвідин перед Найсвятішими Тайнами я благала Бога про особливу ласку для нашого Згромадження. Але Бог був невблаганний. “Не проси більше, – сказав мені. Вони не чують голосу Мого, руйнують фундамент будови. Але якщо цю будову захочуть звести на іншому фундаменті, зруйную її”.
3 Заступництво Найсвятішої Матері
Але Найсвятіша Діва Марія, благаючи Свого Сина допомогти нам у вирішенні нашої справи, з’явилася в супроводі благословенних духів. Духи славили Її, а Вона впала перед Спасителем на коліна і мовила: “Я візьму на Себе Твій справедливий гнів, адже це доньки Мого Серця – візьму їх під Свій Покров і він затримає усі удари, які на них спрямуєш”. Злагіднівши від цих слів, Божественний Спаситель промовив: “Мамо Моя, у Твоїй владі розподіл поміж них Моїх ласк, тож з любові до Тебе Я терпітиму ще якийсь час погорду, яку вони виявляють до Мого Духа щирості і покори. Цей Дух повинен тримати доньок Чину Відвідин у Мені, адже Я – їхня Розіп’ята Любов, та вони зневажають її духом пихи, який розірвав узи любові і розділив те, що Я злучив. Та якщо їхні інтереси Тобі дорожчі за Мої, можеш стримати Мою справедливість”.
4 Найсвятіша Мати просить зачекати
На це Цариця Любові і Доброти промовила: “Сину Мій, Я прошу лише почекати до свята Введення в храм. А за цей час докладу усіх зусиль, аби Твої ласки здобули перемогу, а зусилля диявола виявилися марними і вихопили, як йому здається, його здобич з його рук”.
Я ж звернулася до свого Ангела-Хоронителя, благаючи його, аби поклонився від мене моїй Небесній Матері. Прохання моє він поквапився виконати – стояв перед Нею навколішках, виявляючи подяку, шану і похвалу її величі. Мати Любові здобула перемогу в усьому, що для нас просила, а ворог душ людських, аби помститися, здійняв такий шалений вітер, що, здавалося, зруйнує наш храм. “Я знищив би Чин Відвідин, якби не підтримувала його та непохитна Колона, проти Якої я безсилий, – звідусіль долинали його слова. – Але я не відступлюся. Запаную в кількох серцях, які мені це дозволять, і якщо не відступляться від мене, здобуду перемогу”.
5 Перемога Марії над бунтівними серцями
За якийсь час я побачила в дусі Найсвятішу Діву Марію. Виглядала так наче дуже стомилася, тримаючи у Своїх святих руках повні бруду і ран серця. “Я вирвала їх з рук ворога, – промовила. – Він із задоволенням бавився ними. Моєму Материнському Серцю боляче, що ці серця перейшли на його бік і відмовляються від Моєї допомоги”.
Іншим разом, коли я відмовляла в каплиці молитву, після слів: “Заступниця наша”, Вона промовила: “Так, Мої доні, Я ваша Заступниця, але піклувалась би про вас з більшою приємністю, якби ви зберігали вірність Моєму Синові”. Відтоді в мене не виникало бажання просити Бога про ласки для нашого Згромадження і, зокрема, про дух любові, задля якого я пожертвувала би тисячу своїх життів, якби їх мала, аби лише бачити, як царює цей дух в усіх монастирях Чину. Коли ж усе це минуло, таких видінь більше не було аж до кінця реколекцій.
6 Пожертва сліз за Згромадження
На другий день реколекцій, перебуваючи перед Найсвятішими Тайнами, я готувалася до сповіді. Зробивши обрахунок своїх гріхів, я не могла стримати сліз і плакала по п’ять-шість годин від сорому, що ними так сильно образила Бога. “Доню Моя, чи захочеш пожертвувати мені ці пролиті сльози, щоб обмити ними ноги моїй коханій, бо вона забруднила їх, ідучи за чужинцем”. “Але ж, Господи, – відповіла я Йому. – Я ж усе Тобі пожертвувала, нічого не залишила для себе – ні прагнень, ні вимог, і роблю лише те, що подобається Твоєму Найсвятішому Серцю”. Коли ж вдруге Господь побачив мене в сльозах, звернувся до мене з таким самим проханням – аби я пожертвувала ці сльози за душу Його коханої, яка згрішила і прагне спокутувати свій гріх. І втретє Господь попросив мене про це, сказавши, що кохана Його в Чистилищі і треба їй допомогти, аби могла поєднатися з Ним.
За якийсь час запитав, чи я знаю, ким є Його кохана? І Сам відповів, що це Згромадження Чину Відвідин, яке повинно мати одне серце і одну душу, а чистилищем для нього повинно стати усамітнення реколекційне. “Доню Моя, – додав. – Застережи їх востаннє від Мого Імені: нехай кожна з них на самоті дасть слово не зневажати тих ласк, якими Я обдаровую їх за посередництвом Моєї Святої Матері. Котрі ж нехтуватимуть Моїми ласками, стануть, як ті всохлі дерева, що не приносять плодів. Моя Святість справедливості ще може дати їм трохи світла, яке, просвічуючи грішника, показує йому той загрозливий стан, в якому він перебуває, не маючи надії перемогти себе. Внаслідок цього він впадає в розпач або байдужіє до власного нещастя, і це одні з найсуворіших кар, якою Святість Моєї справедливості карає грішника, що не розкаявся”.