13 Корона з дев’ятнадцяти тернин
Після Св. Причастя Спаситель показав мені корону з 19 гострих тернин, які вп’ялися в Його Святу Голову. Побачивши це, я не могла стримати сліз, а Спаситель пояснив, що через невірність однієї із Його наречених Він змушений носити цю корону, але я можу Його від неї звільнити. “Я відчуваю гострий біль щоразу, коли пихою своєю підноситься наді Мною одна з наречених Моїх”, – сказав Спаситель.
Настоятелька порадила мені запитати Господа, як можна звільнити Його Святу Голову від цих тернин. Сказав, що лише упокоренням для почитання Його принижень. Тоді я попросила настоятельку, аби все Згромадження пожертвувало Господу своє упокорення, і вже через три дні Він показав мені три тернини, які відпали від корони. Але інші ще трималися якийсь час.
14 Через недбале ставлення до Св. Причастя Спаситель доведений до стану Ессе Номо
Одного разу я відчула, що боюся наблизитися до Найсвятіших Тайн, аби не зневажити Спасителя. Ішла до Причастя, передчуваючи біль, який мав відчувати Спаситель через недостойне Причастя кількох душ. Відтак побачила Його в іпостасі Ессе Номо. Увесь у Ранах і синцях, скаржився: “Я не знайшов нікого, хто дав би Мені місце для перепочинку”. Я воліла би померти, аніж бачити Спасителя в такому стані. “Але якби ти знала, хто довів Мене до такого стану, – прочитав мої думки Спаситель, – твій біль був би ще більшим. П’ять посвячених Мені душ отаке зі Мною зробили. Вони тягнули Мене мотузками між терням і цвяхами, кудись, де було дуже тісно, зранивши Моє Тіло”.
Я розуміла, що Господь послуговується мовою символів, тож попросила Його, аби пояснив, що вони означають. Виявилося, що мотузки – це обітниці, сила – Його Любов, а тіснява – то серця, не готові Його прийняти; гострі цвяхи і терня – пиха. Почувши це, я пожертвувала Йому серце, яке мені дав, аби було для Нього місцем спочинку. У Своїх терпіннях Господь приходив до мене, коли в мене з’являлася вільна хвилина, прохаючи, аби цілувала Його Рани і погамувала біль.
15 Повернення любові
Господь сказав мені, Йому дуже приємно, що в одному з домів Згромадження докладають зусиль для повернення любові і що ці зусилля не залишаться марними. Я ж часто жертвувала своє життя Богові на винагородження Його доброті за гріхи проти любові. Під час однієї з вечірніх молитов Господь дав мені зрозуміти, що якщо не побачить змін на краще, то милосердя Його відступить, давши місце Його справедливості. Я зауважила, що на поправу великий вплив мають реколекції, але Господь відповів, що багато їх було, та не дали плодів. Тоді я запитала Господа, як можна повернути любов? Відповів, що зробити це буде непросто і що провідники Чину повинні дотримуватись Його порад, а Він їм допомагатиме в усьому.
16 Чернеча душа в небезпеці
Я ще не відчувала подібного болю до того, який заволодів мною, коли мій Бог показав мені одну чернечу душу, яка опинилася в небезпеці. “Вона загине, якщо зловживатиме Моїми ласками”, – сказав Господь. – “Оточу її святістю Моєї Справедливості, аби, слухаючи, не чула, дивлячись – не бачила, і стала байдужою до свого власного нещастя”.
17 Несе тягар п’яти невірних сердець
Іншим разом Господь показав мені п’ять сердець, відлучених від Його Серця, які добровільно відмовилися від Його Любові: “Візьми на себе цей тягар і розділи гіркоту Мого Серця; а, може, краще нехай поринають у свою загибель, ти ж тішся Моїми насолодами”. Але тішитися насолодами я не могла, дала волю сльозам своїм, відчуваючи на собі тягар сердець, яким загрожувала втрата Любові. Маючи свободу вибору, я припадала до ніг цієї Найвищої Доброти, благаючи її не покидати тих п’яти сердець. Але довелося багато витерпіти, перш ніж це сталося. Та навіть пекло не страшніше за відлучення від любові мого Коханого.
18 Святість справедливості – її суворість
Одного разу, коли я тривалий час перебувала під тягарем Святості Бога, втратила голос і сили. Мені було так соромно жити серед людей, що я хотіла померти. Приступити до Св. Причастя не наважувалась. Але Господь заборонив мені віддалятися від Св. Причастя, тож я могла би повторити за пророком, що сльози були мені поживою і вдень, і вночі. Спаситель у Найсвятіших Тайнах ставився до мене з такою суворістю, що я не могла витримати і питала: “О, Справедливосте Божа, куди мені подітися, адже Ти всюди зі мною?” Ніде не було мені спочинку, хіба лише в терпінні.
19 Як розпізнати Дух Божий
Я дуже боялася бути ошуканою, тож Спаситель навчив мене розрізняти, що походить від Нього, що – від диявола, а що від любові власної та з інших природних схильностей. По-перше, якщо ласки і особливе ставлення супроводжуватиме певне упокорення, спротив чи погорда людей – вони від Бога. По-друге, отримавши деякі з тих ласк, відчую, ніби мене занурили в прірву небуття і сорому – і спізнаю стільки терпіння через свою недостойність, скільки зазнала насолоди від щедрості мого Господа.
У такий спосіб Він не дасть розвинутися моїм другорядним захопленням і проявам любові та пошани до себе. Більше того, ті ласки й осяяння, які я отримаю з огляду на мене чи на когось іншого, не викличуть у мене ніколи щонайменшого непошанування ближнього, хоч би мені були показані його найгірші вади. Це викличе в мені лише співчуття і любов та бажання зробити все можливе, аби йому допомогти. Ці ласки не заважатимуть мені дотримуватись Уставу і послуху, адже Господь зробив їх настільки залежними від послуху, що якби від Нього відступила, Він відступив би від мене з усіма Своїми дарами.
Я не можу описати Духа, який веде мене і від якого я отримую стільки ласк, але Він настільки заволодів мною, що я можу стверджувати: Він послуговується мною на власний розсуд і я не можу Йому не коритися, бо Він є життям, яке мене оживляє. Він мене підносить і опускає, потішає і засмучує, а я нічого іншого не роблю, тільки люблю Його і всю себе Йому віддаю. Любити, діяти і терпіти в мовчанні – лише цього Він жадає від мене. Ці три прагнення Він запалив у моєму серці і хоче, аби я Його любила, терпіла з любові до Нього та прагнула померти. Життя без Хреста було би для мене нестерпним. Єдине щастя на землі – терпіння. І Дух, який веде мене, дає мені відчуття непогамованого прагнення Св. Причастя, життя в приниженні, в убогості, в забутті, в погорді, і врешті хоче, аби померла під тягарем різноманітних нещасть.
Ось ознаки, які Господь дав мені в милосерді Своєму, аби запевнити мене стосовно Своїх ласк і засвідчити, що від доброго Духа походять. І якщо не помиляюся, кожна ласка, якою Він мене обдаровує, дає саме такі наслідки. І якби мені дозволено було турбуватися, то турбувалась би лише тим, аби нікого не ошукати, хоч і не знаю, як таке могло би трапитись. Але навіть найменші вияви поваги до мене, дуже мене пригнічують, бо я не вартую цієї поваги. Тож якби до мене ставилися з погордою, я вважала би її найбільшою радістю, бо не бачу в собі жодного вчинку, який би не заслуговував покарання. Та й, зрештою, життя без любові до Бога – то вершина всіляких нещасть, які тільки можна уявити.
І хоч Найсвятіше Серце стало моїм Учителем і Провідником, не хоче, аби я будь-що робила без згоди моєї настоятельки; хоче, аби їй я була послушніша, аніж Йому Самому. Ось чого мене вчить: аби я не довіряла собі, як найпідступнішому і найсильнішому ворогові, якого тільки можу зустріти. Але якщо повністю довірюся Йому, Він мене захистить. І ще: аби нічим не турбувалася, що би то не було. Аби на все дивилася, як на план Його Святого Провидіння і Волі, яка може все обернути на славу Свою.