Харизми

Золтан одержав дар Духа, харизму. Харизма означає дар, вияв Святого Духа. Св. Павло каже: «І кожному дається виявлення Духа на користь» (1Кор. 12:7). Церква нагадує нам, що Святий Дух «уділяє особливі ласки вірним усіх станів. Ці дари роблять їх здібними і готовими брати на себе різні завдання і служіння для віднови й розбудови Церкви»[1]. Харизми наділяють особу силою Бога, яка дає здатність виконувати Божу дію.

Новий Заповіт подає різний перелік цих дарів[2], у тому числі: зцілення, пророцтво, мови, тлумачення мов, розрізнення духів, управління, дар допомоги, навчання, проповідування і т. д. Дари різні, але всі вони спрямовані на розбудову Тіла в любові. Моя мета зараз – не представити дари в повноті, а просто вказати, що Віднова харизматичного виміру Церкви веде до повного виявлення харизм Святого Духа. Відкритість на рух Духа дає змогу дарам, які Бог дав як спорядження для Свого народу, піднятися.

Для багатьох вірних ці дари «часто придушені і поховані»[3]. Фактично не буде перебільшенням, коли скажемо, що для багатьох вірних дари Духа, дані під час таїнств Хрещення і Миропомазання, залишаються похованими до кінця життя. Цей брак чутливості на присутність і силу Святого Духа умертвляє апостольську ревність Церкви і робить її неспроможною відповідати на виклики сучасної культури.

З другого боку, коли дари Духа приймають і ними служать, використовуючи дар розрізнення духів, і коли ведені любов’ю до ближнього, дещо відбувається: «Деякі харизми, дані Духом, вибухають потужним вітром, який захоплює людей і несе їх до нових способів місійної посвяти радикальному служінню Євангелію»[4]. Саме це Святий Дух хоче зробити в кожному учневі: нову місійну посвяту служінню Євангелію. Дух хоче зробити нас усіх радикальними. Він приходить у наші дні, щоб спалити духовну лінь і літеплість, які значною мірою отруїли церковне життя в цьому столітті. Божий Дух, який є чистий вогонь і любов, не може оселитись у серці чи в церкві, що є літеплими. Ісус чітко дав зрозуміти Своє ставлення до літеплості: «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст» (Об. 3:15,16).

Розповідь св. Бонавенури про життя св. Франциска певною мірою проливає світло на те, куди хоче нас вести Святий Дух: «Як палаючий гострий меч, ревність щодо спасіння інших пронизала глибини його серця… Ось причина, чому він був такий енергійний у молитві, такий активний у проповіді; ось чому він перейшов усі межі, щоб бути добрим прикладом… заради доброго прикладу він часто накладав на себе покути й тягарі… Здається, що в наші дні нікого не турбує шкода, якої завдає диявол, але Франциск, бувало, щодня проливав сльози за свої гріхи та гріхи інших»[5].

Нам ще далеко до цього, і, можливо, у цьому житті ми ніколи не досягнемо тих висот, до яких піднявся Франциск, але ми повинні розуміти, що Дух має більше для нас. Він хоче породити в нас ревність до спасіння інших, сильне бажання молитви і справжній смуток за свої гріхи і гріхи світу. Коли Дух оживляє душу, ось що Він чинить: велике прагнення святості й проголошення Євангелія. Заклик до радикального учнівства може видатися далеким і недосяжним, але якщо добре придивитися, то побачимо, що Дух уже рухається на великому просторі, щоб вести Церкву в цьому напрямі.

Час мирян

Нова поява харизм веде до розквіту апостоляту серед мирян.

Можна говорити про нове життя мирян, багате на величезний людський потенціал, як про помітний і перевірений історичний факт. Справжня цінність цього життя походить від Святого Духа, Який щедро дає Свої дари Церкві, так як це було від початку в день П’ятдесятниці (пор. Дії 2:3,4; 1Кор. 12:7-11). І в наші дні також дається багато малих і великих свідчень окремими особами, групами і рухами, які щиро посвячені апостоляту. Вони показують, що чудеса П’ятдесятниці не припинилися, але з подостатком відновлюються в Церкві сьогодні. Очевидно, що, крім значного розвитку доктрини про харизми, також відбувається новий розквіт активності мирян у Церкві: то не випадково, що ці два факти спостерігаються в той самий час. Усе це дія Святого Духа…

Нові миряни, запалені апостольською ревністю, – прямий наслідок вилиття харизм. Дух будить сплячого велетня. Цей рух набирає конкретних форм, коли окремі особи, уповноважені Духом, збираються заради голошення Доброї Новини. Коли час є свідком розквіту нових мирянських рухів, таких як: Фоколяре, Спілкування у свободі і Харизматична віднова; започатковуються нові динамічні релігійні згромадження, семінарії, формаційні заклади, реколекційні центри і Доми сестер по духу. Також з’являється широкий спектр служіння, у тому числі служіння бідним, старим і ненародженим; нові телевізійні мережі, постійно зростаюче число радіостанцій, журналів, газет і ефективний динамічний апологетичний рух, – усе це ознаки теперішньої дії Святого Духа. Я вірю, що це тільки початок. Настав «світанок нової доби місій»[6].

Святий Дух кличе нас до «відважного свідчення віри». Новий колегіальний словник Вебстера визначає слово audacious, як «безстрашний, сміливий, творчий і відмічений оригінальністю та силою. Святий Дух хоче дати нам нову сміливість, творчість і миролюбність, відновити велику пригоду християнського учнівства. Літеплий, боязливий, заполітизований, світський варіант християнства, що охопив сучасну Церкву, віджив своє… Починається новий день – день, народжений Духом у силі.


[1] Vatican Council II, Lumen Gentium, 12.

[2] Пор. 1Кор. 12; Еф. 4; 1Кор. 14; Рим. 12.

[3] Evatigelii Nuntiandi, 70.

[4] Pope John Paul II, L’Osservetore Romano, English Edition, 3 June 1998.

[5] St. Francis of Assisi, Writings and Early Biographies: English Omnibus of Sources for the Life of St. Francis, (Chicago, 111.: Franciscan Herald Press, 1973), 810, 840.

[6] Redemptoris Missio, 92.

Попередній запис

Час мобілізації

Наступний запис

Чоловік з останнього ряду