Хворе розлучення

Людське мислення (зокрема й у сфері релігійности) значною мірою залежить від почуттів. На особливу увагу заслуговують ті струни наших емоцій, які звучать мінорно, а саме: сум, почуття поразки, страх, страждання тощо. Якщо відмежовуємося від них або підсвідомо потрапляємо під їхній вплив, то просто починаємо божеволіти. Навіть самі думки, відірвані від таких емоцій, можуть стати неймовірно заплутаними й спотвореними.

Своєю чергою болісні почуття, залишені поза межами свідомости, можуть потрапити в непередбачуваний «водяний млин» і почати продукувати потужну й нищівну енергію. Ця взаємна залежність найбільше проявляється там, де більшою мірою йдеться не про виконання якогось завдання, яке залишається поза нами, а про наше власне життя. Коли часто згадуване в католицизмі правило «В житті не можна керуватися почуттями» означає втрату зв’язку із самим собою, його сміливо можна назвати нікчемним та оманливим.

Якщо зруйновано міст між головою та серцем, від цього роз’єднання страждає ціла людина. Цей розрив нагадує ситуацію, коли посварене подружжя розлучилося, але його члени продовжують жити в тому самому помешканні, фактично підтримуючи хворий зв’язок і лише посилюючи його негативний вплив на них обох. Голова й серце не можуть в одній людині розлучитися остаточно. Душа й тіло становлять єдину, цілісну особу.

Попередній запис

РЕЛІГІЙНІСТЬ ВІДТЯТОЇ ГОЛОВИ

Наступний запис

Аритмія серця