1) Каже Святе Письмо: «Хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євр. 11:6).
Ісус Христос же заявив: «Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде» (Мр. 16:16).
Після відповідної підготовки, ті, що бажають охреститися, мусять зробити потрійне приречення: 1) відречення сатани, 2) визнання віри в Христа, 3) служіння Христові.
Ось про ці хресні приречення будемо роздумувати в нашій проповіді, щоб ці приречення собі пригадати та зробити іспит нашого сумління: як ми їх виконували дотепер і як повинні їх виконувати в майбутньому.
2) Відречення сатани: Хрещеник обертається до дверей храму, а священик тричі запитує: «Чи відрікаєшся сатани, і всіх діл його, і всіх ангелів його, і всього служіння його, і всієї гордині його?»
Хрещеник або, коли це дитина, хресні батьки відповідають: «Відрікаюся».
Отак хрещеник, щоб стати добрим християнином, мусить найперше відректися князя світу цього, порвати всі зв’язки з дияволом, відвернутися від злих диявольських учинків, як грішник; християнин мусить порвати з усіма злими ангелами, тобто з усіма тими, що стають на службу сатани, бо має служити Христові. Сам бо Христос заявив: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24).
Сатана збунтувався проти свого Творця, відмовився Йому служити. Він потягнув за собою велику силу ангелів, а тепер і далі продовжує відвертати людей від Бога різними приманами до грішних речей, до гордости, змисловости, захланности, ненависти, безбожництва, ідолопоклонства. Ті всі, що йдуть за намовами сатани, стають його дітьми, як заявив Христос: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44). Святий апостол Іван запевняє: «Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку… Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він. Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога» (1Ів. 3:8-10).
Ангелом-посланцем сатани є антихрист, про якого читаємо: «…Перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме… І тоді то з’явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб’є Духом уст Своїх і знищить з’явленням приходу Свого. Його прихід за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися» (2Сол. 2:3-10). «Діти… що чули були, що антихрист іде, а тепер з’явилось багато антихристів» (1Ів. 2:18).
3) Визнання віри в Христа. Після відречення сатани перед прийняттям Святої Тайни Хрещення, хрещеник, звернений лицем до престолу, складає визнання віри, якою лучиться з Христом. Священик тричі запитує хрещеника: «Чи віруєш у Христа?», а той відповідає: «Вірую Йому, як цареві й Богові». Це приречення називаємо хресним обітом, присягою. Подібну присягу складають, наприклад, військові, коли стають до зброї; подруги при заключенні Святої Тайни Подружжя. Через Хрещення стаємо під прапор Христа, щоб боротися за Боже Царство і жити в злуці з Христом.
Тоді хрещеник складає визнання віри, проказуючи Символ Віри. Через віру єднаємося з Христом, Який сказав: «Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.… Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне… Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас… Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете» (Ів. 15:4-7,9-10). Тому св. Павло мовив: «Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо» (Дії 17:28).
Свята Тайна Хрещення подає нам Божу благодать, яка робить нас учасниками Божої природи. Ми стаємо Божими дітьми, спадкоємцями Божого Царства: «А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче! Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа» (Гал. 4:6-7). Св. Іван каже, що «всім, що Його (Христа) прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога» (Ів. 1:12-13).
Хрещення, з’єднуючи нас з Христом, тим самим з’єднує з Христовим Тілом, що ним є Церква. Усі віруючі творять Христову Церкву, Христове стадо. Отож на питання священика: «Чи з’єднався ти з Христом?» – хрещеник відповідає: «З’єднався!» – і додає: «Поклоняюся Отцю і Синові, і Святому Духові, Тройці єдиносущній і нероздільній».
4) Приречення служити Христові. Після відречення сатани і визнання віри в Христа, хрещеник тричі відповідає священикові, який запитує: «Чи обіцяєш служити Христові?» – «Обіцяю!»
Служити Христові – це жити Христовою Євангелією, заховуючи Христову науку та наслідуючи приклад Його життя, зберігаючи Його заповіді.
Після цього третього приречення священик проказує над оглашенним молитву, кажучи: «Владико Господи, Боже наш.., здійми його ветхість і обнови його на життя вічне. Сподоби його сили Святого Духа Твого на з’єднання з Христом Твоїм, щоб він не був більше дитиною тіла, але дитиною Твого Царства».
Дитиною тіла є той, хто чинить діла тіла. «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього.., хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (Гал. 5:19-21).
Дитиною Духа є той, хто чинить діла, а ними є: «Любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість… Ті, що Христові Ісусові, розп’яли вони тіло з пожадливостями та з похотями» (Гал. 5:22-24). «Коли духом живемо, то й духом ходімо!», – закінчує св. Павло. Отож, ходити за тілом – це служити гріхові, сатані, і навпаки, ходити духом – це служити Христові.
5) Оці три приречення, урочисто здійсненні під час Хрещення: відречення сатани, визнання віри і служіння Христові – треба часто відновляти, щоб їх виконувати. Це треба робити, коли дитина починає усвідомлювати світ, у день народження, у день хрещення, іменин, першого Святого Причастя, перед сповіддю. Як свідчить св. Григорій Назіянський, під час переслідувань християн часто відновляли свої хресні приречення, щоб бути витривалими в гоніннях. Тепер же, коли немає переслідування, також потрібно відновити хресні приречення, щоб наша віра не послабла, а кріпшала, щоб на суді ми могли почути від Господа: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе!» (Мт. 25:21). Амінь!
о. Матвій Гаврилів, ЧСВВ