ХРИСТИЯНИН І ЦЕРКВА

Що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу. До ефесян, 2:22

Людина – істота соціальна, вона інстинктивно тягнеться до колективу. Їй важливо бути прийнятою іншими, знайти собі компанію зі схожими інтересами та поглядами. З усіх форм колективного існування, таких як плем’я, родова громада, організація, суспільство тощо, найбільш впливовою, всеосяжною та універсальною є церква Христова.

Первісні люди збиралися разом, щоб захиститися, у більш пізні часи метою об’єднання людей стали вигода та розваги. З прогресом цивілізації почали з’являтися таємні товариства. Належачи до таких товариств, людина відчувала свою винятковість, обраність. Члени таких спільнот відрізнялися від пересічних смертних. Вони особливого значення надавали клятвам, ініціації, ритуалам і законам.

Деякі групи створювалися за расовою або національною ознакою, мали свою символіку. Клуби, студентські організації, ложі, літературні спілки, політичні партії, воєнізовані організації – всі вони, від елітних клубів до вуличних банд, є прикладом того, як люди задовольняють свою потребу в спілкуванні з іншими людьми. Люди шукають розради й підтримки в людей зі схожим складом думки і способом життя.

Але жодна організація, створена людьми, не спроможна підтримати й утішити людину краще від церкви Христової. Створені людьми групи відокремлюють себе від інших подібних груп, зводячи штучні межі й створюючи видимість захищеності своїх членів. Церква ж, на відміну від них, являє собою живий організм, який постійно оновлюється. Вона почерпає сили з вічного Божественного джерела й абсолютно не залежить від людської творчості.

Походження церкви

Слово «церква» – переклад грецького слова «екклесія», тобто «покликані» або «зібрання людей». Сьогодні слово «церква» в основному використовується з прикметником «християнська», але так було не завжди. У грецькій історії це слово означало регулярні збори вільних громадян міст-держав. Групи громадян скликалися глашатаєм на обговорення питань життєустрою міста та для ухвалення рішень. Те ж саме слово «церква» збігалося за значенням із єврейським еквівалентом, який зустрічається в Старому Заповіті й означає «збори», «спільнота» людей, обраних Богом для особливої місії. У Діях святих апостолів (7:38) ми читаємо, як Степан описує Мойсея: «…той, що в пустині на зборах був». У першому столітті нашої ери під цим словом греки розуміли самоврядну, демократичну громаду. Євреї ж вважали церквою теократичне співтовариство, тобто його члени підпорядковуються Богові. Слово «церква» у звичному християнам значенні вперше було вжито Самим Ісусом Христом, коли Він сказав апостолові Петру: «…і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Мт. 16:18). Так Ісус Христос заснував Свою Церкву. Він Сам і є той великий наріжний камінь, на якому вона ґрунтується. Він і є основою всього християнського життя. «Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона – Ісус Христос» (1Кор. 3:11). Ісус Христос проголосив Себе Засновником і Організатором Церкви, і Церква належить Йому, Йому одному. Він обіцяв членам цієї Церкви бути поруч із ними та жити в їхніх серцях. Це не стільки організація, скільки живий організм, який відрізняється від усіх відомих до цього дня організацій, адже Сам Бог живе серед звичайних людей, членів Його Церкви.

Ісус – глава Церкви

Новий Заповіт учить, що єдина Вселенська Церква в кожен окремий історичний період складається з помісних церков, або громад, об’єднаних у більш великі конфесійні утворення. Ці помісні церкви об’єднуються в конфесії за різними ознаками: тут можуть відігравати роль і територіальні, і богословські особливості, а також відмінності в національному темпераменті та характері. При цьому Новий Заповіт зазначає, що, незважаючи на розділення й розколи всередині Церкви, у християн тільки один Господь. Як співається в одному гімні: «Христос – основа Церкви, і в Нім стоїть вона».

Ісус Христос – Глава Вселенської Церкви й джерело всієї творчої енергії Церкви та християнського досвіду віруючих.

У наш час всеохоплюючої електрифікації й тотальної залежності від електронних пристроїв напрошується порівняння Церкви з розгалуженою мережею, керованою центральним вузлом зв’язку, куди сходяться всі лінії передачі інформації. І в залізничній системі існує центральний диспетчерський пункт, який координує рух поїздів.

В армії цю функцію виконує головнокомандувач, який віддає накази військам. Підпорядковані цьому генералові офіцери можуть інтерпретувати накази головнокомандувача по-своєму, але суть наказу для успіху операції повинна залишитися незмінною.

Якщо застосувати ту ж паралель до Церкви, то головнокомандувач тут Ісус Христос. За Його наказом Церква виникла, її сила та влада виходять безпосередньо від Нього, і тому кожній християнській громаді слід дотримувати Його наказів якомога точніше. Як головнокомандувач очікує точності виконання наказів, так само й Ісус Христос чекає від кожної церкви слідування Його вченню.

Церкву Христову багато разів засуджували за внутрішні розбіжності та чвари й за удавану відсутність єдності. Але ці звинувачення не зачіпають суті християнського вчення. Конфлікти в Церкві можуть викликати різні тлумачення спільних наказів, але вони в жодному разі не применшують мудрості Самого головнокомандувача й не ставлять під сумнів Його повне право віддавати накази.

Якщо ви уважно вивчите віровчення різних християнських деномінацій, то побачите, що в головному вони практично ідентичні. Обряди помісних церков можуть відрізнятися, християни можуть ламати списи з богословських питань, але всі вони визнають Ісуса Христа втіленим Богом, померлим на хресті й воскреслим для спасіння людей, – це й є найважливіша для людства істина.

Церква або церкви?

Визнавши Христа своїм Спасителем, поклавши на Нього всю надію та довірившись Йому, ви стали членом великої Вселенської Церкви. Ви увійшли в сім’ю, засновану на вірі. Ви стали членом тіла Христового. Тепер ви покликані коритися Христу, і якщо ви наслідуєте Його приклад, то приєднуйтеся до інших людей к поклонінні Богові. «Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких» (Євр. 10:25).

Зараз розмова піде про вашу помісну церкву, ту саму, куди ви ходите, про недоліки якої ви так добре обізнані. Але ми повинні пам’ятати, що людям взагалі властиво помилятися, все створене руками людськими несе на собі відбитки цих помилок. Тільки Ісус був досконалою Людиною. Ми ж, у кращому випадку, грішники, що покаялися, і намагаємось, як уміємо, наслідувати Його приклад. Та церква, що претендує на безпомилковість і непогрішність свою та своїх членів, сліпа.

Пастор на ім’я Семюель Рутерфорд одного разу отримав скаргу від членів однієї громади – вони були незадоволені своїм пастором і тим, що відбувалося в церкві. Він відповів їм доволі суворим листом, в якому нагадав, що їх ніхто не ставив наглядачами над пастором. До їхніх обов’язків входить молитися за нього й залишатися в церкві, служачи Богові. І тоді Бог за труди їх благословить.

Скинія Завіту при священику Ілії зазнала осквернення: «…він знав, що сини його богозневажають, та не спиняв їх…» (1Сам. 3:13), і тому весь народ перестав приносити жертви Богові. Але в тій же атмосфері порочної вседозволеності ріс і виховувався Самуїл, що став із роками великим пророком.

У Новому Заповіті священики храму віддали Христа на розп’яття, але після Його воскресіння й вознесіння учні «постійно… перебували в храмі, прославляючи й хвалячи Бога» (Лк. 24:53).

Ісус Христос заснував Церкву, бажаючи, щоб Його послідовники приєдналися до неї та залишалися їй вірними. У наш час американець, який не входить до жодної з церковних громад (а таких у країні налічується понад 50 відсотків), опинився б перед важким вибором, виріши він знайти для себе підходящу громаду. В пошуках громади багато людей природним чином схиляються до повернення в церкву, знайому з дитинства, деякі керуються більш серйозними аргументами. Обирати для себе церкву треба усвідомлено. Якщо ви очікуєте знайти в церкві щось для себе, отримати допомогу або, що ще важливіше, отримати можливість послужити іншим, то вам треба в молитві звернутися до Бога, тому що в кінцевому підсумку ваше служіння має бути угодне Йому.

Попередній запис

Любімо один одного

Наступний запис

Церква для всіх