Християнський погляд на шлюб

Четверте: ясно, що християнське ставлення до статевого питання тягне за собою християнське ставлення до шлюбу. Перш ніж зв’язати себе узами шлюбу, подумайте про його духовну засаду, про небесну основу цього земного союзу. З дитинства ми вчимося любити оточуючих нас людей: спочатку батьків, потім друзів, згодом – того єдиного й неповторного, з ким ви вирішили поєднати своє життя. Ми вже бачили, що навчитися любити непросто. Грішник, що не пережив народження згори, схильний пристрасть приймати за любов.

Багато людей, на жаль, обирають супутника життя ще тоді, коли самі знаходяться в тенетах пороку, плоті та диявола. Природно, що й їхній обранець найчастіше знаходиться в полоні тих же духовних сил. Чи треба дивуватися, що багато шлюбів, укладених між двома духовно незрілими людьми, нездатними до справжніх і тривалих любовних стосунків, закінчуються судом і розлученням?

Шлюб – священний союз, що допомагає двом людям виконати їхнє духовне покликання. Бог проголосив шлюб чеснотою, бо знав, що чоловікові потрібна буде помічниця, а жінці – захисник. Бог хоче, щоб чоловік і жінка ніколи не забували про Його первісний задум. Жінка повинна любити чоловіка, допомагати йому й усіляко підтримувати в справах, роль чоловіка в тому, щоб любити, захищати й забезпечувати дружину та дітей, тоді їхній дім наповниться Божим миром і радістю. Вони покликані Богом підкорятися один одному, тобто любити один одного.

Людям, які вступають у шлюб із ясним розумінням Божого задуму про шлюб, не доводиться думати про розлучення. А людям, які забувають про ці засади (а таких, на жаль, дуже багато), потрібно перш за все зрозуміти, чого Бог очікує від чоловіка й від дружини, а потім молитися про те, щоб Бог допоміг їм виконати заповіді.

Християнський підхід до стосунків на роботі

П’яте: ми повинні по-християнськи ставитися до своїх роботодавців і колег по роботі. В Біблії ми читаємо про те, що повинні все робити від душі, як для Господа, а не для людей, знаючи, що наша небесна нагорода – від Господа; бо ми служимо Господові Христу, а не тільки своєму земному господареві. А ледар і злодій буде судимий самим Богом, а Він безсторонній. Роботодавці, пам’ятайте, що ваш обов’язок – справедливо обходитися з вашими найманцями, пам’ятаючи, що й ви самі маєте Хазяїна на небесах (див. Кол. 3:23-25).

Якби роботодавці керувалися Словом Христа в усіх стосунках зі своїми підлеглими, не було б страйків. Не було б тих тривалих трудових спорів, коли обидві сторони наводять нескінченні доводи, не бажаючи визнати прав іншої сторони. Роботодавці ставилися б до трудящих великодушно, а трудящі намагалися б чесно відпрацювати свій робочий день, бо вони працювали б не тільки за плату, а й для Бога. У цьому сенсі дуже показові стосунки між роботодавцями й працівниками в Японії – в японців є чого повчитися.

Біблія вчить, що будь-яка чесна праця гідна поваги, а християни повинні бути найсумліннішими та найпрацьовитішими працівниками з усіх. На заводі чи в магазині – християнин повинен бути чесним і справедливим, ніколи не принижуючись до обману, щоб використовувати ситуацію в власних інтересах.

Точно так само християнин-наймач повинен із повагою та великодушністю ставитися до тих, хто працює на нього, служачи для них прикладом. Істинно віруючий керівник не може не піклуватися про заходи безпеки на робочому місці, хороші умови праці та добробут своїх працівників. У них він бачить не просто робочу силу, а перш за все людей.

І роботодавцям, і найманим працівникам потрібно пам’ятати, що поліпшення умов праці, трудові угоди стали результатами великого духовного пробудження в Англії та Америці. Робітничі союзи, а пізніше й профспілки, з’явилися в результаті активних дій служителів церкви й уесліанських[1] масових кампаній за духовне пробудження в XVIII столітті. Соціальні свободи робітничого класу захищав християнський лідер лорд Шефтсбері, незважаючи на запеклий опір усіх членів його сім’ї. Усе своє життя він присвятив поліпшенню умов праці робітників, скороченню тривалості робочого дня, збільшенню заробітної плати й більш справедливому ставленню роботодавців до робітників.

Якби в XVII столітті не пройшли кампанії за духовне пробудження, невідомо, коли отримали б робочі ті численні свободи, про витоки яких вони сьогодні й не пам’ятають. Коли сучасні діячі профспілок та інших робітничих об’єднань нешанобливо відгукуються про церкви, Бога та Біблію, вони забувають про те, що всі сьогоднішні права були завойовані в великій мірі силою Христового Євангелія.

Багато лідерів робітничих об’єднань нітрохи не поступаються промисловцям за рівнем доходів, вони багаті, самовпевнені й самовдоволені. Їх ніщо не цікавить, крім особистої влади. Але кожному з них потрібно змиритися перед Богом, вони повинні визнати потреби інших людей, свою залежність від інших людей. Їм необхідно щиро слідувати в житті золотому правилу – любити інших, як самих себе.

Християнський погляд на національні та расові проблеми

Шосте: християнин ставиться до людей іншої культури й із іншим кольором шкіри так, як ставився б до них Христос. Треба визнати, що церква лише частково вирішила цю серйозну проблему людства. І світ спорту, і шоу-бізнес, і політика, і армія, і сфера освіти, і бізнес дають сьогодні церкві фору в цьому питанні. Але ж церква повинна добровільно робити те, що федеральні суди Америки змушують робити за законом. Але реально осмислити й вирішити расові та національні проблеми можна лише біля підніжжя Хреста, який з’єднує людей братською християнською любов’ю. Чим ближче люди різних національностей підійдуть до Хреста, тим ближче вони будуть один до одного.

Біблія говорить, що в Христі немає ні єврея, ні грека, нема ні чоловіка, ні жінки, ні елліна, ні варвара, ні багатого, ні бідного. Біблія стверджує, що в Христі ми всі єдині. Хрест Христовий примиряє непримиренних супротивників. Коли Христос дає нам можливість побачити світ духовним поглядом, ми вже не помічаємо ні кольору шкіри, ні соціального статусу людини, ми бачимо перед собою людей зі схожими мріями, страхами, потребами й надіями. Ми починаємо бачити людей очима нашого Господа. Ми стаємо друзями – і відкриваємо один для одного свої домівки.


[1] Джон і Чарльз Уеслі – засновники методистської церкви.

Попередній запис

Будьте добрими громадянами

Наступний запис

Християнський погляд на матеріальні блага