Христологія «знизу» і «згори»

Традиційне уявлення про одночасну людськість і божественність Ісуса ставить стільки ж питань, як і дає відповідей. «Цілковито людина і цілковито Бог» – це, вживаючи сильне слово, тайна. Те, про що можна розмірковувати, але годі збагнути.

Наша книжка дослідить це питання, однак не висловить якихось нових богословських припущень. По-перше, я вірю в традиційне християнське розуміння Ісуса Христа. По-друге, я не професор богослов’я. Якщо вам потрібна довга богословська дискусія, як належить розуміти Тройцю, то є чимало книжок, які можуть впоратися з такими темами далеко краще, ніж я. Підкажу вам деякі з них у подальших розділах.

Не є ця книга і коментарем до Біблії, науковою працею, що вичерпно аналізує кожен біблійний вірш, у цьому разі – Євангелії. Коментарі до Біблії зосереджуються на історичному, політичному і соціологічному контексті біблійних книг, зокрема авторстві, датах і місці; яким чином було редаговано тексти; значенні оригінальних єврейських чи грецьких слів; імовірних вислідах цих текстів для тогочасних читачів; релігійному підґрунті текстів; паралелях між розгляданим віршем та іншими місцями Біблії; і богословських тлумаченнях тексту в різні історичні часи. Упродовж всієї книжки я спиратимуся на коментарі найкращих учених. Однак ця книга – не довідник.

То чим є ця книга?

Це погляд на Ісуса з Євангелія – крізь призму моєї освіти, досвіду, молитви і, віднедавна, прощі до Святої землі. А також крізь призму віри.

Здебільшого моє розуміння Ісуса походить зі студій – і офіційних, і неофіційних. Як і кожен католицький священик, я кілька років вивчав богослов’я в магістратурі. Упродовж того періоду ми з однокурсниками присвятили чимало часу ретельному дослідженню Нового Заповіту. Детально розбираючи розповідь і часто аналізуючи тексти – рядок за рядком і слово за словом – ми прагли розкрити смисл Ісусових слів та вчинків.

Я вивчав Новий Заповіт ще до богословських студій. За кілька років до того, навчаючись філософії під час свого єзуїтського вишколу, я навіть трохи вивчив грецьку, щоб прочитати євангельські тексти в оригіналі. Властиво, вивчення грецької мови Нового Заповіту стало найрадіснішим освітнім досвідом у моєму житті. Одного весняного дня професор викликав мене перекласти перші рядки Євангелія від Івана, і коли я прочитав: «Споконвіку… було… Слово», мені здалося, що серце зараз вирветься з моїх грудей.

Невелике знання грецької дає змогу зауважувати речі, які оминають навіть найкращі переклади. Одна річ – прочитати англійський переклад Євангелій, який каже, що Ісус, побачивши недужого, «змилосердився». І зовсім інша – прочитати грецьке splagchnizomai, яке означає, що Ісус зворушився самим Своїм єством, буквально, нутром. Іншими словами, Ісус відчував співчуття в нутрощах. Подеколи я звертатимуся до грецької мови, якщо це допоможе нам краще зрозуміти, який смисл вкладає автор Євангелія в те чи інше слово чи фразу.

Поза академічними курсами я також чимало вивчав Ісуса самостійно. Долучившись до єзуїтів, я захопився книжками про так званого «історичного Ісуса». В історичних студіях про Ісуса вчені прагнуть якомога більше пояснити все те, що ми знаємо про життя і часи Ісуса з Назарету. Книжки і статті про історичного Ісуса приділяють увагу таким питанням, як релігійні звичаї в єврейській культурі Палестини І століття, соціоекономічні реалії життя під римським урядуванням і способи, якими тесля міг прогодувати свою сім’ю в невеликому селі в Галілеї.

Таке дослідження допомагає нам краще зрозуміти Ісуса в контексті Його часу. Один короткий приклад: в одній зі Своїх притч Ісус снує захопливу оповідь про слугу, який опікується «талантами» свого пана[1]. Якщо ви знаєте, що талант – це величезна сума грошей, яка дорівнювала п’ятнадцятьом рокам платні поденного робітника, то зможете краще зрозуміти, навіщо Ісус використав цей термін у Своїй оповіді. Ви зрозумієте притчу – а відтак і самого Ісуса – краще.

Дослідники історичного Ісуса використовують усі доступні засоби – наше розуміння культур І століття, знання місцевих мов і навіть археологічні знахідки в тому регіоні – щоб зрозуміти Його життя і часи. Такі студії тісно поєднані з так званою «христологією знизу», спробою зрозуміти Ісуса, виходячи з Його людськости. Їхній вихідний пункт – Ісус як людина, «Ісус в історії».

Але я прочитав також багато книжок і статей про Ісуса, що зосереджені не стільки на подробицях Його земного життя, як на Його місці в християнській вірі. Ці праці звертаються до таких тем, як воскресення, як Христос «спасає» нас і яка природа Його стосунків з Отцем і Святим Духом. Вони зосереджені на «Христі віри» і виходять з божественности Ісуса Христа. Це зветься «христологією згори». Тут вихідним пунктом є Ісус як Син Божий.

Відмінність між цими двома підходами можна продемонструвати на короткому прикладі, до якого ми детальніше повернемося згодом: драматичній історії воскресення Лазаря. У середині Євангелія від Івана брат Ісусових приятельок Марії і Марти помирає в місті Віфанія, на самій околиці Єрусалиму. Ісус чує цю новину, чекає три дні, зустрічається з двома сестрами і зрештою відвідує могилу чоловіка. Ісус просить відкотити камінь і кличе: «Лазарю, вийди сюди!». І мертвий вийшов з гробу[2].

Дослідник історичного Ісуса, вдавшись до богослов’я «знизу», може поставити питання: «Якими були юдейські поховальні практики тих часів? Чи має триденний період якийсь релігійний смисл? Чи якісь звичаї забороняли Ісусові відразу йти до гробу? Якою була роль жінки в юдейських поховальних обрядах? Чи якісь тогочасні юдейські традиції містять ідею воскресення?». Відповіді на ці питання допомагають нам повніше зрозуміти цю історію і проливають світло на те, що сказав і вчинив Ісус у Віфанії того дня.

Хтось інший, оцінивши цю подію з погляду Христа віри і вдавшись до богослов’я «згори», може поставити трохи інші питання: «Що воскресення Лазаря розповідає нам про те, як божественна сила діяла в Ісусі? Як Ісусові вчинки при гробниці підкреслюють Його слова? Яким способом ідея Ісуса як життя виявляється в цій історії? Яким чином воскресення Лазаря передвіщає воскресення самого Ісуса? І як саме історія про Лазаря перегукується з тим, як ми відгукуємося на голос Божий у нашому житті тепер?».

Обидва ці комплекси запитань важливі, і якщо ми випустимо з уваги один чи другий погляд, то ризикуємо перетворити Ісуса або в Бога, що вдає з Себе людину, або в людину, що вдає з себе Бога. Два підходи доповнюють одне одного, а не суперечать один одному. Щоб сповна пізнати Ісуса Христа, вірні мають розуміти Ісуса з історії, чоловіка, що ходив по землі, і також зустріти Христа віри, Того, хто воскрес із мертвих. Обидва підходи прагнуть відповісти на питання, яке так непокоїло учнів по дорозі Кесарії Пилипової: «Хто такий Ісус?». Обидва підходи вкрай суттєві, і обидва буде використано в цій книжці, хоча акценти можуть зміщуватися залежно від історії.

Ба більше, Ісус завжди – цілковито людина і цілковито Бог. Тобто Ісус – не людина під час однієї події і Бог – під час іншої, хоч як би це не здавалося в кожному окремому епізоді Його життя. Він – Бог, коли пиляє дерев’яну дошку, і людина, коли воскрешає Лазаря з мертвих. Коли ми читаємо різні євангельські розповіді, нам може видаватися, що Його людськість більше видно в одних, а божественність – в інших. І в цій книжці деякі розділи виокремлюють ті частини Ісусового життя, які читачі можуть пов’язувати з Його людською природою (наприклад, Його теслярську роботу); інші зосереджуються на подіях, які дехто може пов’язувати з Його божественною природою (оздоровлення розслабленого). Але навіть формулювання вводять нас в оману, бо Ісус – завжди Бог і людина, байдуже, чи зцілює Він розслабленого, чи майструє стіл. Його дві природи нероздільні, повсякчас об’єднані в одній особі.

Є також питання про Його цілковито людську і цілковито божественну особу, на які ми не можемо відповісти. Що відбувалося в розумі Ісуса? Як Його людськість «співпрацювала» (вживаючи незграбне слово) з Його божественністю і навпаки? Ці питання, як і багато інших речей, мусять залишитися таємницею.

Але хоча Ісусова ідентичність як цілковито людського Сина Божого, залишається таємницею, це прекрасна таємниця, найпрекрасніша, що мені відома, і цілком варта того, щоб над нею роздумувати.


[1] Мт. 25:14-30

[2] Ів. 11:1-44

Попередній запис

Людськість і божественність Ісуса

Наступний запис

Пізнання Ісуса