ЦІЛЬ ПОДРУЖНЬОГО ЖИТТЯ

Господь Бог не тільки створив рослин, тварин й людей, але також подбав про їхнє розмноження. Сотворивши Адама й Єву, Він сказав до них: «Плодіться й розмножуйтеся» (Бут. 1:27). Він вклав у них розплідну силу для добра людського роду. Наскільки таємничим є життя, настільки таємничим є створення Богом чоловічої і жіночої статі. Через подружжя Творець лучить в одне серця чоловіка й жінки. На сторожі людського життя поставив Бог п’яту Заповідь, а на сторожі святості й достойності подружжя Він поставив аж дві Заповіді: шосту й дев’яту.

Доцільність у природі

У природі, серед якої живемо, бачимо велику, Богом дану доцільність. Все на світі має свою ціль: мінерали, рослини, тварини, люди. Навіть кожний член нашого організму має своє питоме призначення. Ввесь світ – це наче великий майстерний годинник, який пустив у рух великий Бог і Творець. Ця велика доцільність у світі – вияв Божої мудрості, доброти й могутності.

Головна ціль подружжя

Господь Бог заснував перше подружжя в раю, його благословив і надав йому велику ціль, гідну Бога й людини. Які ж, отже, плани мав Бог щодо подружнього стану? Яка перша й головна мета, задля якої сам Бог злучив чоловіка й жінку у святому подружжі? Ясну відповідь на це питання дає нам Св. Письмо: «Як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю» (Бут. 1:27). Отож, головна ціль подружжя – множитися і наповняти землю. Для цієї цілі Бог вклав у тіло чоловіка й жінки розплідну здатність, статеве бажання і взаємну привабливість. Св. Тома Аквінат навчає: «Кожна людина має два найсильніші інстинкти: інстинкт самозбереження та інстинкт розмноження».

Отож, перша й головна мета подружнього стану життя, з волі Божої, – приводити на світ дітей. Господь, будучи всемогутнім, міг знайти інший спосіб розмноження людей на землі, але Він вибрав найкращий і найрозумніший, опертий на любові. Батько – мати – дитина творять нерозривний природний трикутник, що є наче символом Святої Трійці.

Найбільше добро людини на землі – її життя. І Бог, даючи людині розплідну силу, наче ділиться з нею Своєю творчою силою в тому, що кожній людині найдорожче й найцінніше. Справді, це дуже великий привілей подругів співдіяти з Богом у творенні нового життя та спричинятись до існування людського роду.

У серце кожного чоловіка й жінки Бог уклав бажання потомства та в дітях увіковічнити себе і свій рід. І це бажання знаходить своє сповнення якраз у подружжі. Для кращого розуміння цілі подружжя і того, як Бог дивиться на нього, уявімо собі такий випадок:

У дні шлюбу молодій парі являється Ісус Христос. Він тримає в руках книгу життя. Розгортає її й показує їм ту сторінку, де записані їхні імена. При тому показує їм подальші сторінки, де написане їхнє майбутнє. На першій сторінці вони обоє зустрічають себе, пізнають і заявляють свою взаємну любов. Христос показує наступну сторінку. Тут уже видно миле обличчя їхньої дитинки. І Христос до них каже: «Це перша ваша дитинка, що її Я вам дам». Христос далі перегортає сторінки. «А це друга ваша дитинка», – каже Він. А очка дитинки наче питають своїх батьків: «Чи приймете мене?» Ісус хоче далі гортати, та руки обох молодят падуть на книгу: «О ні, далі не хочемо бачити, більше дітей не хочемо». Христові стало сумно на серці. І Він сказав до молодят: «Як так, то Я не можу бути з вами й не можу вам дати благословення на життя, бо не хочете дітей, що їх Я для вас призначив і що їх ви мали б виховати для неба». І відійшов Христос! Що сказати про таке молоде подружжя, яке вже на початку свого подружнього життя противиться волі Божій?

Другорядна мета подружжя

Бог знає, що подружній стан вимагає великої пожертви від тих, які в ньому перебувають. Аби полегшити їхні відповідальні обов’язки, Він, окрім головної цілі, що має на меті добро загалу, дає подружньому життю ще іншу другорядну ціль – взаємну поміч, особисте добро та щастя подругів.

Чоловік і жінка так створені Богом, що вони себе обопільно доповнюють. Щоправда, між ними є велика фізична й психічна різниця, але їхні прикмети себе взаємно доповнюють і разом творять гармонійну цілість. Чоловік за своєю природою сильніший та твердіший, ніж жінка. Вона – фізично слабша, ніжної будови, зате мила, лагідна та емоційна. Чоловік любить ідеї, поступ, нові винаходи. Він споруджує монументальні будівлі, мости, прокладає дороги. Жінка любить шити, вишивати, варити і прибирати. Вона, власне, хату робить домом. Відразу пізнати оселю, де господарять лише мужчини. Чоловік любить філософію, науку і техніку. Він – державний муж та законодавець, досліджує істоту речей і тайни природи. Вроджені прикмети жінки – любов до дітей, вірність, терпеливість, дух самопожертви. Вона – природний сторож домашнього вогнища. Хто з них більший своїми прикметами й чеснотами? Хто кого перевищує? Треба сказати, що вони обоє великі, бо їх обох покликав Бог до великої й святої мети. Чоловік і жінка в подружжі несуть спільний тягар та спільну жертву, тому Бог хоче, аби вони мали також, наче нагороду за свою жертву, спільну приємність, задоволення й радість. Тому Господь дозволяє одруженим те, що поза подружжям ніяк, ніколи й нікому не дозволене, бо це виключно привілей подружнього життя. «Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік, – каже св. апостол Павло, – так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина» (1Кор. 7:4). Якби не цей привілей, то не багато було б охочих вступати в подружній стан і брати на себе обов’язок народження та виховання дітей. Із сказаного зрозуміло, чому всяка статева приємність поза подружжям є грішна й недозволена, бо головна мета подружжя – народження та виховання дітей, а не тільки особиста приємність і заспокоєння статевого бажання. І тільки подружжя здатне належно виховати дітей. Та люди часто протидіють Божим планам. Головною метою подружжя нехтують, а тілесну приємність роблять своєю ціллю. І в цьому якраз – гріх: нехтування Божими наказами стосовно подружнього життя. Тому стільки нещасливих подруж, бо вони не шукають Божої волі, але задоволення своєї похоті.

Чи не добру ціль надав Господь Бог подружньому станові? Безсумнівно, так! У природі тоді є лад, краса й порядок, коли зберігаються Богом дані закони. Якщо б лише на хвилину збунтувалося сонце, місяць або земля чи небесні зорі, то одразу наступила б катастрофа. Так і з подружнім життям. Здійснення його головної мети дає спокій, радість, любов і Господнє благословення. А знехтування нею родить несмак, неспокій совісті, гріх, незгоду й руїну. Переступлення Божого закону завжди мститься на людині.

Німецький кардинал Фавльгабер, пригадуючи одруженим про їхні відповідальні обов’язки перед Богом, каже: «Весільні вінки скоро зів’януть, пісні прогомонять, але присяга, складена того дня перед Господнім престолом, у дні Божого Суду, буде стояти або в книзі життя, або в книзі проклятих».

Попередній запис

ПОДРУЖЖЯ – БОЖА УСТАНОВА

Наступний запис

ФУНДАМЕНТ ПОДРУЖНЬОГО СТАНУ