Час віри

Тепер, коли ми вже маємо розуміння того, що таке Євангелія, як їх було написано і наскільки важливо досліджувати їх, можемо зрозуміти, як їхнє читання стосується до віри. Так, Євангелія написали чотири різні автори чотирма різними способами і для різних авдиторій, але всі вони переповідають однакову історію: життя, смерть і воскресення Ісуса. Як сучасні вірні і шукачі Бога, ми читаємо Євангеліє, щоб зрозуміти його контекст, а не віднайти прогалини в розповіді. Ми читаємо історію не для того, щоб спростувати її, а щоб зустріти в ній Ісуса. Таким способом ми читаємо у світлі розуму і з очима віри. І навіть ті читачі, які не є християнами або не прагнуть присвятити своє життя Христу, можуть поміркувати над тим, щоб винести за дужки можливі суперечності та прочитати тексти поблажливо.

Це веде нас до останньої частини благовіщення. Кілька років тому я обговорював цей уривок з приятелькою, католицькою сестрою на ім’я Дженіс. Ми бесідували про те, як ця оповідь віддзеркалює життя вірного: Бог започатковує розмову; ми лякаємося; Бог підбадьорює нас і каже нам, що від нас потрібно; ми сумніваємося; Бог вказує нам на колишній досвід і допомагає нам повірити; ми кажемо «так»; і зрештою ми з Божою допомогою спроможні принести у світ щось нове.

«Ти забув найважливіше, – зауважила вона. – Тоді ангел покинув її!»

Дженіс мала рацію. Тоді настав час віри і для Марії. Хтозна, чи перед воскресенням вона мала колись такий самий преображувальний досвід, як благовіщення? Євангеліє від Луки каже, що Марія «роздумувала» над усім у своєму серці. І їй, мабуть, знадобилися роки, щоб усе зрозуміти.

Глибокий духовний досвід зазвичай породжує почуття упевнености і довіри. Але коли минає час, ви, можливо, замислитеся про те, чи ці події реальні. Або ніколи не будете мати також ж глибокого досвіду. Коли 2007 року було видано щоденники Матері Терези «Будь моїм світлом», багатьох читачів неабияк вразило те, що після низки містичних переживань на початку дорослого життя до неї рідко приходило відчуття Божої присутности в молитві. Решту свого життя Матір Тереза роздумувала над тим раннім досвідом, леліючи його у своєму серці.

Марія прожила досить довго, щоб побачити, як її Син чинить дивовижні діла. Вона була на весіллі в Кані, коли Ісус перетворив воду у вино, і також свідчила про нього після воскресення. Однак у ці проміжні роки, коли Ісус був немовлям, а тоді дитиною і підлітком, вона могла ставити ті самі питання, які ставлять вірні донині: «Чи це направду сталося? Чи то направду був Бог? Як я можу повірити?».

Євангеліє від Луки каже нам, що після благовіщення Марія спішно вирушила до Єлисавети, яка носила Івана Христителя у своєму лоні. Годі й уявити, що Марія не обговорювала свій досвід з Єлисаветою, гідною довіри літньою жінкою, і її чоловіком Захарією, благочестивим чоловіком, заглибленим у єврейське Писання. Обоє, мабуть, слухали уважно, коли Марія розповідала свою незвичайну історію, роздумуючи над її досвідом у світлі єврейських передань. Але навіть із допомогою мудрої Єлисавети та її вченого чоловіка Марія однаково могла сумніватися.

У свій час, у Неділю воскресення, Марія дістала остаточну відповідь.

У свій час дістанемо її і ми.

Але перша завжди віра.

БЛАГОВІЩЕННЯ (Лк. 1:26-38)

А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами! Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.

А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?…

І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною. Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.

Попередній запис

Унікальна зустріч

Наступний запис

Поле пастушків