ЧИСТОТА НАМІРІВ У ЗАУВАГАХ ПРО ВИБІР СВ. ІГНАТІЯ ЛОЙОЛИ

Духовні вправи св. Ігнатія Лойоли можуть допомогти здійснювати найважливіші життєві вибори і приймати щоденні рішення. Ці роздуми – висвітлення ігнатіянських правил вибору (див. ДВ 169-177, 183-189).

Після окремих фрагментів роздумів пропонуємо вправи, які будуть конкретизацією Вправ св. Ігнатія. Вони не показують легких шляхів вирішення проблеми життєвих виборів і рішень, а тільки спонукають до рефлексії над актуальним способом здійснення важливих виборів і прийняття життєвих рішень. Вони також можуть стати своєрідним іспитом совісти щодо вже прийнятих рішень і спонукати приготуватися до добрих наступних рішень. Вправи слід розпочинати не від прийняття особистих рішень, а від розпізнавання внутрішньої чесности та моральної чистоти.

Чистота намірів

У вступі до здійснення вибору св. Ігнатій пише: «Око наших намірів має бути чистим» (ДВ 169), звертаючись до слів Ісуса: «Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле» (Мт. 6:22).

У часи Ісуса євреї вважали око найважливішим і найціннішим органом людського тіла. Тіло уявляли як приміщення, освітлене світлом-оком. «Око ототожнюється з серцем, яке може щось зрозуміти. Око виявляє внутрішню людину, є “лампою тіла”, яка дає можливість пронизувати Божу ясність, уникати падінь, дивуватися великими Божими ділами, тому говорять про добре й погане око і про пожадливість очей», – пише біблієзнавець X. Л. Дюфур.

У такому розумінні функції очей здоров’я тіла залежало від здоров’я очей. Цю метафору Ісус переносить на моральне життя людини. Найважливішим органом внутрішнього життя людини є око її серця, яке є світлом для всього «духовного організму». Якщо око людського серця буде ясним і чистим, то і вся поведінка буде такою. Чистий «намір серця» – це початок й водночас фундаментальне право життя й діяльності.

Чисте око наміру означає, що воно вдивляється в суттєву мету та сенс життя і оцінює все в цьому світлі. Говорячи, що «око наших намірів має бути чистим», св. Ігнатій повторює фундамент Духовних вправ: «Людина створена для того, щоб хвалити Господа Бога свого, поклонятися і служити Йому» (ДВ 23). Людина, для того, щоб здійснити властивий вибір стану життя або реформу життя, повинна спрямувати своє життя до Бога. Все інше слід трактувати суто як засіб для осягнення мети і підпорядкувати цій меті.

Пошуки і виконання Божої волі вимагають, щоб ми відрізняли страх від справжнього духовного прагнення, яке має позитивний характер і є способом, за допомогою якого Бог нас притягує. Якщо в основі якогось прагнення лежить страх, то воно приймає форму психічного тиску. Наприклад, молода людина може прагнути жити в целібаті через страх перед заангажуванням у людську любов або через страх перед відповідальністю, пов’язаною з подружнім і родинним життям.

Як відрізнити мету від засобів, які до неї ведуть, у пошуках Божої волі

Чисте око наміру дає нам одне фундаментальне вміння духовного життя: здатність відрізняти мету, до якої прямуємо, від засобів для її осягнення. Суть духовного загублення полягає в тому, що ми плутаємо засоби з метою. Обраний стан життя – подружжя, священство, чернецтво або інші форми усамітненого життя – завжди є засобом, і тільки засобом.

Деякі особи духовного стану, ревно наголошуючи на значенні священичого або чернечого стану, практично забувають, що ці стани – це тільки засіб і їх не можна ототожнювати з остаточною метою життя. Якщо вони й суттєві для Церкви, то не важливіші від більшої мети, якою є прославлення, поклоніння і служіння Богові ради спасіння своєї душі (див. ДВ 23).

Жодний засіб, навіть найшляхетніший, ніколи не може стати остаточною метою життя, а повинен бути підпорядкований вищій меті. Св. Ігнатій стверджує, що людина нечесна з Богом, коли не питає про Його волю, а сама остаточно вибирає деякі засоби (подружжя, свячення, чернечі обіти), а потім прагне служити Богові так, яка сама вирішує.

Для прикладу св. Ігнатій подає вибір подружнього життя: «Так, приміром, багато хто вирішує спершу вступити в шлюб, а потім уже служити Господеві в подружжі, хоча нашою метою є власне служіння Богові. Подібно й інші спочатку домагаються церковних посад, щоб уже потім служити на цих посадах Богу. Такі люди, отже, не йдуть прямо до Бога, а хочуть натомість, аби Бог сам ішов до них, погоджуючись з їхніми невпорядкованими прив’язаностями, і, як наслідок, перетворюють мету на засіб, а засіб – на мету, ставлячи на перше місце те, що мало б бути на другому» (ДВ 169).

Св. Ігнатій, завжди лаконічний, повторює ще раз це саме: «Бо насамперед ми повинні пробудити в собі бажання служити Богові, позаяк саме це є нашою метою, а тоді вже бажати посад чи шлюбу, якщо це нам більше підходить, оскільки все це є лишень засобами для досягнення мети. Отож тільки служіння Господу Богу, Його прослава та вічне спасіння нашої душі має спонукати нас до того, щоб обрати або відкинути ті чи інші засоби» (ДВ 169).

Бачимо, як св. Ігнатій наголошує на житті фундаментом Вправ, який вважає основою духовного життя. Найчастішою причиною помилок, пов’язаних з вибором дороги життя, як і з кожним іншим важливим рішенням, є відсутність чистого ока наміру, брак моральної й духовної чесности. Достатньо спокійно спостерігати за життям, щоб зрозуміти, як людині мстять нечесні важливі рішення. Наприклад, поспішний шлюб зі страху перед людською думкою, вибір професії через пожадливість до грошей, вибір священичого чи чернечого стану життя зі страху перед подружнім життям – такі й подібні рішення пізніше стають причиною постійної фрустрації, знеохочення до життя, депресії, замкнення в собі, конфліктів з іншими.

Фрустрація часто спонукає людей до споживацтва і шкідливих звичок – алкоголізму, тілесного задоволення, пожадливости до багатства. Це трапляється тоді, коли особа не вміє зізнатися в нечесному виборі й не хоче визнати свій гріх, аби зцілити своє життя докорінно: зцілити нечесне рішення.

Перед важливим рішенням необхідно спочатку молитися, аби в пошуках, розпізнаванні та здійсненні вибору ми були внутрішньо чистими. Це означає, щоб ми не керувалися невпорядкованими почуттями і прив’язаннями, наприклад, страхом, конформізмом, лінивством, хворими амбіціями, знеохоченням до життя, а шукали тісний зв’язок свого рішення з остаточною метою свого життя.

Дуже рішуче звучить закінчення твердження св. Ігнатія: «Отож тільки служіння Господу Богу, Його прослава та вічне спасіння нашої душі має спонукати нас до того, щоб обрати або відкинути ті чи інші засоби».

Вправа 1

Згадати якесь важливе рішення. Згадати важливі зовнішні обставини, які супроводжували це рішення, і людей, які на мене тоді впливали.

  • Як це рішення було прийняте: без поспіху, розсудливо чи швидко й поспішно?
  • Які почуття тоді переживав?
  • Це були позитивні, приємні почуття (наприклад, радість, задоволення, відвага) чи негативні, важкі (страх, побоювання)?
  • Чи шукав поради, допомоги в інших людей?
  • Чи думав про це рішення як про пошук Божої волі?
  • Чи порівнював це рішення з метою життя?
  • Чи можу щиросердно сказати, що рішення було чесним, з добрим наміром?
  • Чи рішення було виправдане життям?
  • Чи не хотів це рішення змінити?

Жертвую Ісусові плоди цієї вправи. За що хотів би Йому подякувати? За що попросити прощення? Про що хотів би Його попросити?

Вправа 2

Згадаю декілька менш вагомих рішень, які прийняв у цьому році, місяці, тижні.

  • З якими труднощами я зіткнувся?
  • Які почуття я тоді переживав? Спробую їх позначити.
  • Чи я молився, приймаючи ці рішення?
  • Чи ставився до цих рішень як до пошуків і знаходження Божої волі?
  • Чи думав тоді про мету свого життя?
  • Чи поєднував свої рішення з пошуками Божої слави, зі служінням Богові?
  • Чи звертався за допомогою до досвідчених людей, наприклад, до духовного керівника?
  • Чи я задоволений з цих рішень?
  • Що хотів би в них змінити?

Поговорити з Ісусом про плоди цієї вправи.

Попередній запис

МЕТОД ІНДИВІДУАЛЬНОГО ДУХОВНОГО РОЗПІЗНАВАННЯ В ПОШУКАХ І ВИКОНАННІ БОЖОЇ ВОЛІ

Наступний запис

ДВА ВИДИ ВИБОРУ В ПОШУКАХ І ВИКОНАННІ БОЖОЇ ВОЛІ