З історичного погляду, забобони є відлунням певних минулих подій, отже, забобонна поведінка веде нас до контакту з минулим, тобто з тим, що залишається «неврегульованим пануючою офіційною культурою та релігією»[1]. Ці вірування, які нам здаються ірраціональними, завжди мають щось спільного з реальними подіями. Наприклад, якщо за столом збираються тринадцять осіб, то це є поганою прикметою, оскільки 13-та особа символізує Христа на Тайній вечері, Якого після того розіп’яли, або ж Юду Іскаріота, який повісився. Забобонні вірування, пов’язані з певними реальними подіями, є згадкою про втрачені знання. Наприклад, вірування в те, що поганою прикметою є запалити три сигарети одним сірником, має своє пояснення в описаних подіях під час Бурської війни (1900-1902 рр.)[2]. Іншим прикладом може бути чорний кіт, який переходить дорогу. Розповідають, що Наполеон побачив чорного кота перед тим, як зазнав поразки від англійців. До слова, через це чорного кота не люблять і в Англії… Класти капелюх на ліжко є поганою прикметою, оскільки це асоціюється з жестом священика, який приходить у дім, щоб уділити єлеопомазання помираючому. Розкрита парасолька в закритому приміщенні свідчила про дах, що протікає. Хліб, що впав на підлогу, провокував голод, оскільки одного разу пекар зронив на землю хліб, призначений катові. Доторкнутися до чогось залізного є доброю прикметою, бо в Середньовіччі меч або шпага служили для захисту під час небезпеки… Різні забобони є своєрідним антидотом від негативних подій: розсипати сіль – погана прикмета, бо в Давньому Римі солдатам платню давали також і сіллю, тож той, хто розсипав сіль, повинен був кинути жменьку собі через плече.
Забобони: феномен, що стає дедалі поширенішим?
Згідно з одним із нещодавніх опитувань, яке проводив професор Кембриджу, доктор Говард Тілс, забобони зараз переживають неймовірне піднесення, з яким не зрівняється навіть Середньовічна епоха. Тілс вважає, що зараз люди особливо забобонні, що може бути зумовлено великою невпевненістю в житті[3]. Забобони не зникли, адже зараз вони панують усюди й скрізь. Уже далекого 1913 року Ален, згадуючи Огюста Комта, писав: «Ми – фетишисти і такими залишимося назавжди»[4].
Складається враження, що в Італії забобони чинять більше див, ніж віра. Зважаючи на рекламу, виступи магів та екстрасенсів у медія (tv-маркети, ясновидіння, статті в газетах…), можна спокійно говорити про поширення цього феномену. Тому ми повинні зрозуміти, якими ж є причини того, що забобони так швидко поширюються в суспільстві. Перша відповідь з’являється завдяки досвіду одного римського екзорциста, отця Франческо Бомонте: «Я вважаю, що першою причиною є глибока самотність, в якій живуть багато покинених людей, проблемами та труднощами яких ніхто не цікавиться. По-друге, засоби масової інформації, особливо приватне телебачення, дають забагато ефірного простору різним шарлатанам, перетворюючи це на такий собі центр, куди телефонують телеглядачі. Одного вечора я натрапив на «лекції» з магії, на яких вчили робити ляльки для того, щоб вректи людей. Третьою й основною причиною поширення цього явища є послаблена віра (якщо її взагалі не відкидали). Коли зникає віра в Провидіння, тоді з’являється віра в дещо інше, що відчиняє двері назустріч забобонам»[5]. Довірливість і невігластво простих людей або ж страх майбутнього не можуть пояснити відродження забобонности та магії. Найгіршим злом, звісно ж, є зневага Бога, тобто брак віри в Його слово, яка гарантує кожному з нас Його вдумливу любов Отця небесного: «А вам і волосся все на голові пораховано» (Матвія 10:30)… «Але й волосина вам із голови не загине!» (Луки 21:18).
| ЗАБОБОННІСТЬ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ
Багато забобонів народжуються та крутяться навколо подій, якими позначене життя людини: народження, одруження та смерть. – Народження. Неділя – найкращий день для народження: це гарантує малюкові щасливе й довге життя, багатство, красу, ґречність, доброту та спокійний характер. До того ж, хто народиться в неділю, стане «особою, що вирізняється фізичними та моральними якостями» (згідно з віруваннями Фландрії). Народитися в Страсну п’ятницю – для декого це найгірший з можливих варіантів; інші ж вважають, що саме день смерти Господа – ознака того, що малюк буде обдарований дарами та харизмою. В Англії, наприклад, вважають, що діти, які народжуються цього дня, ніколи нічого не боятимуться. – Одруження. Букет нареченої гарантує родинне щастя, оскільки квіти символізують любов та плідність. Якщо подружжя проведе ніч перед весіллям під одним дахом, то це накличе великі біди. А якщо обручки впадуть на землю, то про подружнє щастя можна забути. Традиційний дощик із рису, який кидають на молодят, є обрядом достатку та плідности, щоб у подружжя було багато дітей. Згідно з традицією, чоловік повинен внести наречену на руках через поріг дому. Це необхідно для того, щоб уникнути невдач. А в Шотландії дотримуються думки, що будь-який поріг є небезпечним, тому цьому знакові надають особливої забобонности. – Смерть. Англосакси вірять, що той, кого останнім згадає вмираючий, помре наступним. У Бретані та на Корсиці кажуть, що якщо людина помирає з відкритими очима, то це означає, що хтось з її близьких скоро долучиться до неї на тому світі. Для мусульман смерть під час Рамадану означає прямий перехід до Раю. (Mozzani Е., Le livre des superstitions. – R. Laffont, Paris 1995) |
[1] Див. Cortese A. в “Individuazione”, – №35, березень 2001, с. 8.
[2] Бури були настільки швидкими стрілками, що вночі встигали підстрелити трьох англійських солдат, які прикурювали від одного сірника ще до того, як третій із них встигав прикурити (прим. авт.).
[3] Див. Haining P., Superstitions, – Treasure Press London 1990, c. 26.
[4] Див. Mozzani Е., Le livre des superstitions, цит. сс. ХХ-ХХІ.
[5] Див. Avvenire on line, від 29 червня 2000 р.