Чи є зв’язок між забобонами та історичними подіями?

З історичного погляду, забобони є відлунням певних минулих подій, отже, забобонна поведінка веде нас до контакту з минулим, тобто з тим, що залишається «неврегульованим пануючою офіційною культурою та релігією»[1]. Ці вірування, які нам здаються ірраціональними, завжди мають щось спільного з реальними подіями. Наприклад, якщо за столом збираються тринадцять осіб, то це є поганою прикметою, оскільки 13-та особа символізує Христа на Тайній вечері, Якого після того розіп’яли, або ж Юду Іскаріота, який повісився. Забобонні вірування, пов’язані з певними реальними подіями, є згадкою про втрачені знання. Наприклад, вірування в те, що поганою прикметою є запалити три сигарети одним сірником, має своє пояснення в описаних подіях під час Бурської війни (1900-1902 рр.)[2]. Іншим прикладом може бути чорний кіт, який переходить дорогу. Розповідають, що Наполеон побачив чорного кота перед тим, як зазнав поразки від англійців. До слова, через це чорного кота не люблять і в Англії… Класти капелюх на ліжко є поганою прикметою, оскільки це асоціюється з жестом священика, який приходить у дім, щоб уділити єлеопомазання помираючому. Розкрита парасолька в закритому приміщенні свідчила про дах, що протікає. Хліб, що впав на підлогу, провокував голод, оскільки одного разу пекар зронив на землю хліб, призначений катові. Доторкнутися до чогось залізного є доброю прикметою, бо в Середньовіччі меч або шпага служили для захисту під час небезпеки… Різні забобони є своєрідним антидотом від негативних подій: розсипати сіль – погана прикмета, бо в Давньому Римі солдатам платню давали також і сіллю, тож той, хто розсипав сіль, повинен був кинути жменьку собі через плече.

Забобони: феномен, що стає дедалі поширенішим?

Згідно з одним із нещодавніх опитувань, яке проводив професор Кембриджу, доктор Говард Тілс, забобони зараз переживають неймовірне піднесення, з яким не зрівняється навіть Середньовічна епоха. Тілс вважає, що зараз люди особливо забобонні, що може бути зумовлено великою невпевненістю в житті[3]. Забобони не зникли, адже зараз вони панують усюди й скрізь. Уже далекого 1913 року Ален, згадуючи Огюста Комта, писав: «Ми – фетишисти і такими залишимося назавжди»[4].

Складається враження, що в Італії забобони чинять більше див, ніж віра. Зважаючи на рекламу, виступи магів та екстрасенсів у медія (tv-маркети, ясновидіння, статті в газетах…), можна спокійно говорити про поширення цього феномену. Тому ми повинні зрозуміти, якими ж є причини того, що забобони так швидко поширюються в суспільстві. Перша відповідь з’являється завдяки досвіду одного римського екзорциста, отця Франческо Бомонте: «Я вважаю, що першою причиною є глибока самотність, в якій живуть багато покинених людей, проблемами та труднощами яких ніхто не цікавиться. По-друге, засоби масової інформації, особливо приватне телебачення, дають забагато ефірного простору різним шарлатанам, перетворюючи це на такий собі центр, куди телефонують телеглядачі. Одного вечора я натрапив на «лекції» з магії, на яких вчили робити ляльки для того, щоб вректи людей. Третьою й основною причиною поширення цього явища є послаблена віра (якщо її взагалі не відкидали). Коли зникає віра в Провидіння, тоді з’являється віра в дещо інше, що відчиняє двері назустріч забобонам»[5]. Довірливість і невігластво простих людей або ж страх майбутнього не можуть пояснити відродження забобонности та магії. Найгіршим злом, звісно ж, є зневага Бога, тобто брак віри в Його слово, яка гарантує кожному з нас Його вдумливу любов Отця небесного: «А вам і волосся все на голові пораховано» (Матвія 10:30)… «Але й волосина вам із голови не загине!» (Луки 21:18).

ЗАБОБОННІСТЬ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Багато забобонів народжуються та крутяться навколо подій, якими позначене життя людини: народження, одруження та смерть.

Народження. Неділя – найкращий день для народження: це гарантує малюкові щасливе й довге життя, багатство, красу, ґречність, доброту та спокійний характер. До того ж, хто народиться в неділю, стане «особою, що вирізняється фізичними та моральними якостями» (згідно з віруваннями Фландрії). Народитися в Страсну п’ятницю – для декого це найгірший з можливих варіантів; інші ж вважають, що саме день смерти Господа – ознака того, що малюк буде обдарований дарами та харизмою. В Англії, наприклад, вважають, що діти, які народжуються цього дня, ніколи нічого не боятимуться.

Одруження. Букет нареченої гарантує родинне щастя, оскільки квіти символізують любов та плідність. Якщо подружжя проведе ніч перед весіллям під одним дахом, то це накличе великі біди. А якщо обручки впадуть на землю, то про подружнє щастя можна забути. Традиційний дощик із рису, який кидають на молодят, є обрядом достатку та плідности, щоб у подружжя було багато дітей. Згідно з традицією, чоловік повинен внести наречену на руках через поріг дому. Це необхідно для того, щоб уникнути невдач. А в Шотландії дотримуються думки, що будь-який поріг є небезпечним, тому цьому знакові надають особливої забобонности.

Смерть. Англосакси вірять, що той, кого останнім згадає вмираючий, помре наступним. У Бретані та на Корсиці кажуть, що якщо людина помирає з відкритими очима, то це означає, що хтось з її близьких скоро долучиться до неї на тому світі. Для мусульман смерть під час Рамадану означає прямий перехід до Раю.

(Mozzani Е., Le livre des superstitions. – R. Laffont, Paris 1995)


[1] Див. Cortese A. в “Individuazione”, – №35, березень 2001, с. 8.

[2] Бури були настільки швидкими стрілками, що вночі встигали підстрелити трьох англійських солдат, які прикурювали від одного сірника ще до того, як третій із них встигав прикурити (прим. авт.).

[3] Див. Haining P., Superstitions, – Treasure Press London 1990, c. 26.

[4] Див. Mozzani Е., Le livre des superstitions, цит. сс. ХХ-ХХІ.

[5] Див. Avvenire on line, від 29 червня 2000 р.

Попередній запис

Звідки походять забобони?

Наступний запис

Чому маги мають таку шалену популярність?