Чого ти прагнеш?

Якось св. Папа Іван-Павло II, перебуваючи в місті Банська Бистриця (Словаччина), звернувся до величезного натовпу, що налічував приблизно 150 тисяч людей. Мою увагу привернули запал та тверезість, з якою він промовляв, порушуючи найбільш важливу та актуальну проблему, з якою стикається сьогоднішня Церква в Європі: «У наші дні багато охрищених християн не прийшли до віри свідомо та зріло… вони лише називають себе християнами, проте не відповідають з повним усвідомленням на благодать, яку отримали; вони досі не знають, чого хочуть і чому цього хочуть».

Зауважте, Папа не просто каже «кілька», але «багато охрищених християн» опинилися в такій ситуації. Їхня віра довільна, застійна, без пристрасті чи мети; без відчутної спраги чи голоду за Богом чи за Божими речами. Творця тримають на відстані протягнутої руки, десь на задвірках життя, і багато охрищених християн, позначених знаком хреста Ісуса, живуть так, ніби ніколи Його не знали. Вони незворушні, байдужі до заклику Бога та вимог Євангелія.

Це тривожить. Це ознака жахливої кризи учнівства, бо бути учнем Ісуса – це прямо протилежне до того, що описано вище. Учень чітко знає, чого він хоче і чому цього хоче. Бути учнем означає прийняти свідоме рішення серця, розуму та волі, щоб підпорядкувати своє життя в радикальній довірі Ісусу Христу. Не існує іншого шляху жити Євангелієм. Не вибрати означає наразити себе на серйозну духовну небезпеку.

Ісус дав однозначні перестороги про те, що означає жити в стані невизначеності та «літеплості»: «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст» (Об. 3:15-16).

Ісус відчуває огиду до цього стану, описаного Святішим Отцем. Для Нього він неприйнятний. Літеплий, байдужий відгук на неймовірну жертву, яку Ісус здійснив заради нас на хресті, – це глибока образа Бога. Жодний учень, гідний цього звання, ніколи б навіть не подумав таке вчинити.

Ісус добре знає: не вирішити – теж є рішенням. У цьому світі не можна стояти непорушно. Або ти за Ісуса, або проти Нього; або заглиблюєшся в Його життя, або віддаляєшся, підхоплений виром світської культури, яка щоденно відносить Ісуса все далі й далі на маргінеси життя.

Секуляризована культура безпрецендентним способом відкидає Ісуса на маргінес не тільки в Європі, але й по цілому західному світі. Найкраще це простежується в новій Конституції Євросоюзу. Відповідальні за створення документи наполягають на тому, щоби жодного разу не згадати той незмінний факт, що історія Європи – це історія християнства. Світська ідеологія, яка спрямована на створення «нового світу», який не має стосунку до Ісуса Христа, перебуває в такій добровільній амнезії. У результаті вони хочуть втекти від моральних вимог та цінностей, характерних для європейської історії.

Така ж битва триває й у Північній Америці. Лише минулого року канадська телемережа, яка щотижня транслює нашу телевізійну програму «Вибори, з якими зустрічаємось», проінформувала нас про те, що одна із передач не може вийти в ефір. У ній ішла мова про нещодавній скандал щодо священнослужителів у Сполучених Штатах. Під час програми Ральф Мартін, ведучий програми, зацитував кілька висловів св. Катерини з Сієни, яка коментувала проблему активного гомосексуалізму серед духовних осіб її часу. Через те, що вона назвала гомосексуалізм чимось неприйнятним, цитування її слів в ефірі сприймалося в деяких частинах Канади як «ненависна промова». Тому, як нам пояснили, передачу не транслювали через можливі переслідування. Словом, публічне визнання вчення Святого Письма та Католицької Церкви в цій сфері могло вважатися злочином, який карався за законами Канади.

Попередній запис

Святе бажання

Наступний запис

Ісусове визначення учня