ЩАСТЯ – ПРОСТО ЖИТИ

Усі люди прагнуть бути щасливими: це прагнення Платон сформулював ще 400 років до Христа. Відтоді багато філософів, богословів та поетів часто нагадували людям про цей принцип. Ми повинні розрізняти щастя як стан і почуття щастя. Почуття щастя схоже на почуття радости. Все ж, щастя – це дещо інше. Хтось скаже: «Я повсюди почуваюся щасливим». У цьому формулюванні відчувається багато почуттів та настроїв. Із нього зрозуміло, що людина вдячна та задоволена, що її життя досягнуло своєї повноти. Хтось щасливий, бо знайшов свою справжню любов, він кохає свою дружину, а вона кохає його. Інший щасливий, бо споглядає прекрасне явище природи. Ще хтось пережив справжнє щастя, дивлячись оперу, під час якої відчув, що його зворушило щось, що справді більше за нього самого.

Багато людей вважає, що можуть купити почуття щастя. Вони замовляють спа-процедури на вихідних, і надіються на те, що це зробить їх щасливими. Та щастя не можливо купити. Навіть велика кількість грошей не зробить нас щасливими. Філософи нагадують: щастя – це жити в гармонії із самим собою та приймати своє життя. Тобто день за днем відчувати тиху радість через те, що я переживаю. Отож ми потребуємо певної внутрішньої постави, яка дає нам змогу відчувати щастя. Тут вирішальним буде вміння насолоджуватися саме тим, що зараз зі мною відбувається. Хто ганяється за щастям, той ніколи його не зловить. Судомні пошуки щастя призводять до порожнечі.

У Нагірній проповіді в переліку блаженств Ісус показує важливі умови того, щоб людина почувалася щасливою. Наприклад, тут високо оцінена внутрішня свобода на противагу матеріяльним благам, ні до чого не прив’язуватися, як називають це буддисти. Тоді відбувається милосердя щодо себе та щодо інших. Той, хто занадто строго поводиться з самим собою, ніколи не зазнає щастя. Також до умов надбання щастя належить прагнення чеснот, як-от справедливости. Якщо я поводитимусь справедливо із собою та людьми довкола мене, відчуватиму щастя. У восьми блаженствах Ісус не обіцяє нам щасливого світу, а показує дорогу до щастя в реальності нашого світу, навіть в оскарженнях та відкиненнях іншими людьми.

Мистецтво полягає в тому, щоб бути щасливим навіть тоді, коли інші тебе не сприймають. Йдеться про внутрішнє глибоке щастя, якого ніхто не може відібрати. Для Ісуса це внутрішнє щастя полягає в тому, що Царство Боже вже є всередині нас, там, де панує Господь, де ми вільні від влади людей. Там ми в гармонії зі своїм внутрішнім світом, із нашим справжнім єством, зі своїм первісним образом, який Бог нам подарував. І коли ми перебуваємо в гармонії з тим непідробним образом Божим у нас, тоді ми справді щасливі, тоді справді живемо в гармонії із собою. Тоді звільняємося від тиску постійної потреби відчуття щастя, і можемо просто бути самими собою. Філософи сказали б: чисте буття – це щастя. А чисте буття означає: я не повинен нікому нічого доводити. Я не потребую жодного визнання. Я просто щасливий від того, що я є. Бо справді, кожне створіння щасливе лише тоді, коли перебуває в гармонії із собою. А богослови сказали б: якщо я живу відповідно до того, що Бог мені подарував, то я справді щасливий.

Попередній запис

БАЙДУЖІСТЬ – НЕЗВОРУШНІСТЬ ПЕРЕД ГУМАННІСТЮ

Наступний запис

НЕНАВИСТЬ – РУЙНІВНА ЕНЕРГІЯ