ЩО ТАКЕ ВІРА

Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. До ефесян, 2:8,9

Тепер ви готові зробити наступний крок до примирення з Богом: залишити своє колишнє життя й свої гріхи. Ви сповнені рішучості змінити своє життя. Ви більше не тікаєте від Бога, а, навпаки, прагнете Його любові, милості та захисту. Ви прийняли рішення, обрали свій шлях. Ви покаялися, ви знайшли вірний шлях, хоча вибір був непростий. Ви вибрали той же шлях, що й Мойсей три тисячі років тому, коли відмовився від права на єгипетський престол і вирішив додержувати Божої волі.

Мойсею виповнилося сорок років, коли він утік із Єгипту. Сорок років по тому він повернувся назад, щоб вивести свій народ із полону. Що змінилося в ньому? Він прийняв це велике рішення, тому що дійшов висновку, що шлях віри та істини, нехай і пов’язаний з нестатками та труднощами, кращий за багатство й славу далеко від Божої любові. Мало кому в історії людства доводилося приймати настільки ж важке рішення, як це.

Муж віри

Мойсей був освіченою людиною, знатною та впливовою. Будучи сином єгипетської принцеси, він жив у пошані, розкошах, користувався царськими привілеями. Варто було йому лише захотіти, і трон фараона Єгипту, найбагатшої та наймогутнішої країни того часу, дістався б йому.

Але Біблія зберегла для нас такі відомості: «Вірою Мойсей, коли виріс, відрікся зватися сином дочки фараонової. Він хотів краще страждати з народом Божим, аніж мати дочасну гріховну потіху. Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царевого, бо він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євр. 11:24-27). Цей уривок описує Мойсея після сорока років життя в пустелі, коли він навчався в Бога. Це вже не та гаряча людина, що вбила єгипетського наглядача й утекла до пустелі від фараонового гніву.

Зауважте, в уривку сказано «відрікся» й «покинув» – це й є справжнє покаяння. І зробив він це «вірою»! Віра й є наступний крок. Мойсей прийняв своє рішення не в хвилину найвищого емоційного підйому, який, як вважають деякі психологи, обов’язковий для істинно релігійного переживання. Його рішення не було продиктоване й розчаруванням. Він аж ніяк не був невдахою. Він обрав Бога, не сподіваючись на компенсацію з Його боку за те, що він залишив розкіш єгипетського двору. Він навернувся до Бога не з нудьги й апатії. Отже, це рішення було прийняте ним не заради якогось свого інтересу, не з бажання розважитися й отримати задоволення.

Справа вибору

Якщо зазначені вище причини й приводили когось до Бога, то явно не Мойсея. Відмовлятися від плотських радощів його ніхто не примушував. Він зробив це добровільно. Мойсей не був недалекою чи слабкодухою людиною. Він не намагався, подібно дитині, утриматися в рамках звичного затишку й комфорту, що дарують відчуття спокою та безпеки. Не був він і марнославною людиною, шукачем визнання та пошани. І що б там не говорили про причини спасіння люди, які насміхаються з релігії, Мойсея це жодним чином не стосувалося. У Мойсея було навіть те, про що більшість людей і мріяти не сміє. Проте він, у розквіті розумових і фізичних сил, зважив усі за і проти й вирішив відкинути багатство, становище, почесті й обрав послух Богові.

Щоразу, коли я чую думку, що релігією втішаються тільки безсилі або хворі люди, які втратили будь-яку надію, я згадую Мойсея.

Мені випала можливість говорити з сотнями й тисячами людей про їхні духовні проблеми. І я зрозумів, що багато хто відкидає Ісуса Христа як Господа й Спасителя не тому, що вважають християнське вчення інтелектуально неспроможним, а тому що хочуть уникнути відповідальності та зобов’язань, які накладає на людину християнське життя. Саме їх боязкі серця, а не блискучий розум, стають перепоною між ними й Христом. Вони не хочуть підкорятися Христу й довірити Йому життя.

Цікаво, що двоє з головних дійових осіб Старого й Нового Заповітів, Мойсей і Павло, були вельми освіченими людьми. Мойсей мав можливість ретельно досліджувати вимоги Бога до людини й зобов’язання людини перед Богом. У віці сорока років він убив наглядача й утік із Єгипту. У вісімдесят він повернувся як вождь народу. Якщо людина хоче любити Бога, зрозумів Мойсей, вона повинна пожертвувати всім, що їй особливо дороге.

Він не поспішав із висновками. Його висновки не були погано продуманими, вони не були результатом раптового емоційного пориву. Він знав, що від його рішення залежить доля цілого народу. У нього не було права на помилку. Його переконання було вистражданими та обдуманими, мета – ясною та незмінною, обставини й небезпека поневірянь не могли похитнути цю мету. Мойсей спалив за собою мости й унеможливив відступ. У віці вісімдесяти років він мав пройти найсерйозніше випробування в житті, і воно спонукало Мойсея повністю довіритися Богові й виконати Його заповіді.

Відомий історик і письменник Гамаліел Бредфорд наприкінці свого життя сказав: «Я не наважуюся читати Новий Заповіт, тому що мені страшно від думки, що я вибрав у житті невірний шлях і тим самим по-зрадницьки відкинув простий і зрозумілий Божий задум, боюся сумнівів, тривог і страху, які викликає в мені ця думка».

У Мойсея подібного страху не було. Нема чого боятися й вам, якщо ви від щирого серця звернетесь до Христа – зараз, раз і назавжди. Не звертайтесь до Нього зі словами: «Я трохи побуду християнином. Якщо це мені підійде, я буду ним і надалі, а якщо ні, я оберу інший шлях». Приходячи до Христа, спалюйте за собою всі мости, ви не повинні й думати про повернення.

Ніякого відступу!

Багато століть тому, коли тінь крил гордого римського орла раптом накрила майже весь населений світ, хоробрі воїни Цезаря вирушили підкорювати Британію. Варто було на горизонті з’явитися римським кораблям, як на кручі вийшли тисячі мужніх англосаксів, готових захищати свою батьківщину. Вони бачили, як висаджувалися на берег їхні вороги, бачили, як прибій знищив майже всі кораблі супротивника. Шляхів для відступу не залишилося, і тому загарбники билися з подвоєною силою. Хіба дика відвага римлян, посилена приреченістю, могла дозволити їм зазнати поразки? Не дивно, що нащадки мешканців маленького селища на берегах Тибру стали володарями світу.

Точнісінько так само й Христос вимагає від нас цілковитої відданості та слухняності: «Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства» (Лк. 9:62).

Мойсей, стоячи на роздоріжжі, зробив життєво важливий вибір. Він зважив усі обставини й прийшов до цього рішення. Він подумки пройшов до кінця кожен із можливих шляхів. Він зважив усі за та проти і тільки тоді вирішив повністю довіритися Богові.

Мойсей спалив мости

У Мойсея був попереду широкий і зрозумілий шлях до влади й багатства. Цей добре знайомий Мойсеєві шлях обіцяв усі мислимі земні блага. Він ішов ним сорок років і розумів, що закінчується цей шлях загибеллю, знав, що цей шлях веде прямо в пекло.

Потім Мойсей побачив інший шлях – вузький і незрівнянно важчий за перший. Він розумів, що цей шлях прирікає людину на страждання, гоніння, приниження й розчарування. Він передбачав труднощі й випробування, тугу й біль цього шляху, але очима віри він також бачив перемогу й нагороду вічного життя.

Перший шлях міг спокусити людину менш проникливу й із меншим життєвим досвідом. Єгипет був тоді наймогутнішою країною світу. Йому належала родюча долина Нілу, житниця світу. Його армії були непереможні.

Небагатьом із нас випадало в житті відмовлятися від того, що відкинув Мойсей. Мало хто з нас пройшов через спокуси, через які пройшов Мойсей, – і встояв. Мало хто з нас бачив розкіш, багатство й утіхи, які призначалися Мойсеєві. Священне Писання не відмовляє гріху в його чарівній силі, хоча термін її й короткий. Але гріховна потіха минає, і пробудження від неї буває сумним.

По-справжньому багатих людей за часів Мойсея було небагато, мало хто міг вибирати, подібно до Мойсея, бути чи не бути одним із найбагатших людей на землі. Обравши Бога, Мойсей приніс у жертву дуже багато, але натомість отримав велику нагороду.

Попередній запис

Покаяння – це не просто емоції

Наступний запис

Багатство світу