ЩО ТАКЕ ПОКАЯННЯ

Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!.. Лука, 15:7

Отже, зрозуміло, що Ісус Христос чекає від людей навернення. Ми вже говорили про три складових цього явища: покаяння, віру та відродження. Існують різні думки про порядок протікання цих духовних процесів. Більшість теологів вважають, що найімовірніше вони відбуваються одночасно, хоча сама людина може й не усвідомлювати цього.

Якби покаяння потрібно було висловити одним словом, то я б вибрав слово «поворот». «Який поворот?» – запитаєте ви. Відповідь: поворот від гріха. Біблія, як ми вже могли переконатися, вчить, що гріх – це порушення закону. Гріх – це відмова від підпорядкуванню вищому Божому керівництву, заперечення будь-яких зобов’язань перед Ним. Гріх – це принцип зла, який увійшов у життя людей в Едемському саду, коли Адам і Єва піддалися спокусі й упали. Від часу гріхопадіння зло своїм трунком отруїло людей, і «всі згрішили… Нема праведного ані одного». Гріх зруйнував наші стосунки з Богом і, як наслідок цього, наші стосунки один із одним. Навіть ставлення людини до самої себе зазнало катастрофічних змін.

Ми не можемо досягти миру з Богом, один із одним і з самими собою, поки живемо в світі гріха, якщо, звичайно, не протистанемо тому, що Бог вважає гидотою. Бог наказує нам відкинути гріх у будь-яких його проявах. Ми повинні зректися світу, плотських бажань, диявола й зробити це беззастережно, не торгуючись і без вагань. Христос вимагає абсолютної відданості.

Покаяння і віра

Говорячи про навернення, не можна забувати, що любов – основна якість Бога. Якщо ви полюбите Ісуса Христа всім серцем, то не станете робити те, що Він відкидає та ненавидить. Ви природним чином відмовитеся від гріхів, якщо повірите в Нього всією душею. Тому каяття в гріхах і віра нерозлучні. Зазнати справжнього покаяння без віри, яка приносить спасіння, неможливо, як неможлива віра без справжнього каяття.

Слова «каяття» і «покаяння», на жаль, рідко почуєш із церковної кафедри. У наші дні ці слова мало хто розуміє. У Своїй першій проповіді Ісус Христос звертається до людей зі словами: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мт. 3:2). Це Отець наш Небесний звернувся до людей через Свого Сина. Серце Ісуса Христа, Який прийшов до нас, було сповнене любові та співчуття, саме тому Він відразу заговорив про найважливіше: про провину перед Богом і про гріх. Він закликає людей визнати свою провину й відкинути безбожництво. Перш ніж Бог виллє на людей Свою любов, благодать і милість, їм належить покаятися. Ісус Христос не міг закрити очі на людську порочність і наполягав на тому, що людина повинна засудити свої гріхи й повністю від них відмовитися. Він наполягав на тому, що нове одкровення про Божу любов неможливе без нового ставлення до гріха.

Одного разу до Ісуса Христа прийшли люди й розповіли про те, що Пілат придушив іудейське повстання й змішав кров загиблих жителів Галілеї з кров’ю ритуальних жертв. Вони також розповіли Йому про падіння Силоамської вежі, яка вбила багатьох. На що Ісус Христос сказав: «Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!» (Лк. 13:2,3). Тим самим Ісус Христос дав зрозуміти, що незалежно від того, як помирає людина – насильницькою смертю, від нещасного випадку або своєю смертю, доля її схожа на долю інших померлих без покаяння. Поки покаяння не відбулося, віра абсолютно неможлива. Після покаяння дія благодаті Божої в житті людини стає очевидною. І річ не в тому, що Божу благодать можна обмежити.

Покаяння і Божа милість

Ми знаємо, що спасіння ґрунтується виключно на Божій благодаті. Ми вже бачили, що жертви, обряди або добрі справи не можуть урятувати людину від вічної загибелі. Біблія говорить, що в очах Божих жодна людина не виправдовується законом. Біблія вчить, що «праведний житиме вірою» (Рим. 1:17). Спасіння, прощення й виправдання засновані виключно на спокутній жертві Ісуса Христа. Але щоб жертва Христа на хресті мала відношення до людини, їй треба покаятися в гріхах і визнати Христа Спасителем і Господом.

Пророк Йона закликав народ Ніневії до покаяння до тих пір, поки ніневітяни не покаялись. Пророк Єзекіїль також проповідував покаяння: «Тому буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за дорогами його, говорить Господь Бог. Покайтеся, і відверніться від усіх ваших гріхів, і не буде вам провина на спотикання!» (Єз. 18:30).

Велика місія Івана Христителя полягала в проповіді покаяння: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Мт. 3:2). У Новому Заповіті покаяння згадується 70 разів. Ісус Христос сказав: «…коли не покаєтеся, то загинете всі так!» (Лк. 13:3). У своїй промові в день П’ятидесятниці Петро сповістив: «…Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас в Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!» (Дії, 2:38). Апостол Павло проповідував те ж саме навернення, «свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа» (Дії, 20:21). У Біблії читаємо: «…Бог… тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися» (Дії, 17:30). Це – веління, категоричний наказ. Бог каже: «Покайтеся або загинете!» А ви покаялися? Ви впевнені в цьому?

У Біблії описано багато випадків неістинних покаянь. Наприклад, фараон зізнався перед ізраїльським народом, який прагнув вийти з єгипетського полону: «Згрішив я…» (Вих. 9:27). У наявності жаль і, можливо, докори сумління, але це покаяння не було істинним. Саул учинив так само (див. 1Сам. 15:24,30; 26:21). Коли ж цар Давид кається перед пророком Натаном: «Згрішив я…» (2Сам. 12:13), його покаяння справжнє – таке, що змінює життя (див. Пс. 51).

Що мав на увазі Ісус під покаянням

Чому в Біблії постійно говориться про покаяння? Сучасні словники визначають покаяння як «почуття жалю про що-небудь або добровільне зізнання в скоєній провині». Але в мовах новозавітного оригіналу грецькі та арамейські слова передавали більший спектр відтінків, більше ніж звичайний собі жаль про вчинені гріхи. У біблійному розумінні покаяння – це завжди зміна, поворот. Це активне слово, що припускає силу та дію. Це слово означало революційну зміну в людині. Коли Біблія закликає покаятися в гріхах, це означає, що ми повинні відвернутися від гріха й розпочати рух у протилежному від гріха напрямку.

Щоб краще пояснити слово «покаяння», Ісус Христос навів притчу про блудного сина. Після покаяння блудний син не залишився на колишньому місці шкодувати про свої минулі гріхи. Він почав діяти. Він залишив хлів зі свинями, встав і пішов додому, тобто в зворотному напрямку. Він прийшов до батька, покаявся перед ним у своїх гріхах і отримав прощення.

Занадто багато сучасних християн не до кінця розуміють сенс покаяння, описаного в Біблії. Вони думають, що покаятися – це означає з жалем вимовити, похитуючи головою: «Ах, як шкода, що так сталося!» І продовжувати життя, як і раніше.

Справжнє покаяння означає зміну, поворот у новому напрямку. Шкодувати іще не означає покаятися. Іуда шкодував про скоєне настільки, що повісився. Він визнав за собою провину, але це не було покаянням. Покаяння – це не внутрішній скрушений стан. Самокатування, аскеза також не приведуть нас до набуття Божого прощення й поблажливості. Ісус Христос спокутував наші гріхи на хресті. На хресті Він поніс покарання за наші гріхи. Ніяке людське страждання не може зрівнятися зі стражданням Ісуса і не може саме по собі привести нас до покаяння.

Попередній запис

Різниця між інтелектуальною вірою та наверненням

Наступний запис

Покаяння – це не просто емоції