Як бути щасливим і робити добро

Про те, як бути щасливим

Зрозумілу відповідь «бути собою» важко втілити.

Це вимагає зусилля, розуміння гідности, труду. Щоб бути щасливим, треба бути добрим, і це потребує кропіткої праці. Ми щодня мусимо робити вибір.

Немає легкого шляху бути собою. Але бути собою – це єдиний гідний шлях.

Про красу

Треба відкидати свої немочі, щоб зустрітися з красою. Не забуваймо, що краса – один з атрибутів Бога. Ми трошки забуваємо, що Бог проявляється також у красі. Ми замало бачимо красу природи або красу взагалі. Ми частіше реагуємо на добро, правду, але забуваємо, який вплив на нас може мати краса.

Про те, як робити добро

Часте в нас питання, як робити добре діло або вибрати правильний шлях у житті. Як робити добро? Треба пізнати, що є добро. Основне в житті людини – пізнати, як робити в житті добро і як оминати зло. Бог дає нам можливість пізнати добро, передусім тим, що об’явив Себе і об’явив правду про життя, хто ми є, нащо ми є…

От заповіді. Дехто думає, що заповіді – це на те, щоби нам утруднити життя, зробити його менш приємним… Ні, навпаки. Заповіді Господь Бог дає нам, щоби допомогти нам пізнати, що направду є добро, а від чого треба тікати. Це Божий дар для нас. І щаслива людина, яка старається пізнати Боже об’явлення, яка є віруючою, приймає Господа Бога і Його науку. Бо за допомогою нашого розуміння, ким для нас є Бог, ми пізнаємо, що ми маємо робити правильно.

Кожна людина має в собі такий, можна сказати, голос, відчуття. Коли вона робить щось доброго, відчуває, що зробила добре. А коли щось поганого зробить, то цей голос її осуджує. Ми це називаємо сумлінням…

Про те, як людей наставляти на добро

До Христа прийшов законовчитель, людина старалася розумно пізнавати Божу волю. І запитав цей чоловік: «Учителю, яка найважливіша заповідь?» І Ісус Христос відповів: «Любити Бога і любити ближнього, як самого себе».

Я є людина. Бог дав мені життя і здібності. Дав батьків і сім’ю. Дав гарну природу та можливості. І всім дав те саме, що й мені. Значить він любить ВСІХ. І політиків, і тих, що брешуть, і тих, що крадуть. Вони можуть бути несвідомими Божих дарів, але вони такі самі, як я. І якщо я шаную себе, і шаную те, що мені дав Бог, то чому я робитиму кривду іншим? Навпаки, добро, яке я відчуваю до себе, я хочу дати іншим людям. А добро може бути різним: комусь треба дати гроші, а когось треба просвітити, сказати: чи ти свідомий того, що ти – дитя Боже?

Але при цьому потрібно знати, що, кому і як сказати. От приклад: я їм суп і в мене все тече по бороді. Хтось сидить навпроти і каже: «Ти їси, як свиня». Правда? Правда, нікуди від цього не подітися. Але сидить тут же араб, який бачить ту ж картину, але, звертаючись до мене, каже: «Шановний, на Ваш кущ троянди сів соловей». І це правда? Але на душі зовсім інший осад.

Є така чеснота, як второпність. Це вміння відчути те, як найефективніше сказати комусь там, навіть президентові, чиновникові, те, що треба, щоб той не тільки прихильно поставився до сказаного, а й почав щось робити. Деякі люди розуміють тільки силу – то треба створити атомну бомбу й говорити з ними. Але треба вміти сказати так, щоб не промовчати, що він злодій чи дурень, але щоб він не образився, а захотів вчитися і змінюватися. То є велика штука.

Те завдання, перед яким ми стоїмо, – то велика справа. І такі люди, як ви, яким на серці лежить те, щоби наша держава стала нормальною, дуже багато можуть зробити. Треба тільки знати, як. Бо хтось скаже: «Виймаймо коси та сокири – і будемо розв’язувати». Нічого ми не розв’яжемо, тільки замінимо одних на других.

Як застановлятися, щоби людей наставити на добро? Дуже тяжка справа. Як це зробити? Виходити на вулицю. Вийде 5 осіб – їх не почують. Вийде 50 – відмахнуться. А вийде 5-10 тисяч – і їх уже важко буде ігнорувати. Це теж є вияв сили, але сили мирної, хоча і не менш потужної.

Про відпочинок

Справжній відпочинок дає людині можливість відновній сили, щоб вона могла добре працювати. Бо безперестанку працювати – означає нищити здоров’я, а нищити здоров’я – це гріх.

Людину можна порівняти з луком. Якщо час до часу з лука не знімати тятиви, то вона трісне від постійного напруження. Так само і з ритмом нашого людського життя.

Милуючись красою природи, приглядаючись до її внутрішнього порядку, ми позбуваємося тривоги, невпевнености, замішання і страху, що характеризують наше щоденне життя, і водночас починаємо бачити й розуміти, яким повинно бути наше життя – спокійним, розміреним, що зберігає творчі ритми. Таким чином ми входимо в благодатний стан, який є безцінним ліком для душі.

Попередній запис

Про любов, гідність і моральні принципи

Наступний запис

Про молитву і терпіння