Іноді Бог має інший план

Те, що трапилося далі, стосувалося чоловіка Феліції Роя і його непростої реакції на смерть своєї колишньої дружини. Роя дедалі більше обурювало те, що хлопчика виховують тесть і теща. Одного разу на дні народження свого сина, коли тому виповнилося три роки, Рой підвівся і сказав: «Заради його добра я забираю сина додому». Саме так він і зробив.

Вікі звернулася до священика. Отець Том порадив їй щодня молитися за навернення Роя і протягом якогось часу роздумати над цією ситуацією. Коли Вікі молилася, трапилося кілька речей. По-перше, Бог дав їй співчуття до Роя в його прагненні бути хорошим батьком. По-друге, Бог кинув їй виклик ставитися до Роя як до власного сина. Вікі усвідомила, що могла б ставитися до нього з більшим прийняттям. Оскільки була чесна сама з собою, то розуміла, що справді не мала сили чи енергії піклуватися про Пола. Тож Вікі звернулася до Роя і попросила пробачення за деякі свої вчинки. Також вона наполягла на тому, щоб у неї була можливість відвідувати Пола і підтримувати з ним стосунки. Рой попросив відтермінувати перший візит на 2 тижні, потім на 3, а тоді ще на два місяці.

Вікі молилася про благодать поважати бажання Роя, однак її потреба бачити Пола і піклуватися про нього також були важливими. Помолившись, вони з чоловіком вирішили подати на Роя в суд з вимогою права на відвідування. Коли слухання завершились, суддя постановив право на 3-годинне відвідування раз на два тижні. Відтоді минуло багато років, і всі вони, у тому числі нова дружина Роя і ще троє його дітей, радіють тим, що стали однією сім’єю. Тепер Вікі і її чоловік можуть бачитися з онуком стільки, скільки хочуть. Повне надії, але й тверде прийняття Вікі Божої любові до своєї дочки, свого онука, зятя і до неї самої стало джерелом сили і зцілення для них усіх.

«Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас? Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 8:31-32,35,37-39).

Бог є любов’ю і радістю

Довготривалі страждання Вікі не є чимось незвичним. Може, і ваша сім’я пережила трагедії, від яких втратила надію. Можливо, лише думка про мрії та потреби кожного видається непосильною. Попросіть Ісуса Спасителя про допомогу. Ви не самі. Пригадайте тих, хто шукав Ісуса в Писанні, наприклад, тих чоловіків, які опустили свого друга через дах будинку, в якому навчав Ісус (Мр. 2:1-12), або жінку, яка 20 років страждала на кровотечу і була зцілена, коли торкнулася краю Ісусової одежі (Лк. 8:43-48). Пригадайте св. Єлизавету Сетон, яка молилася за свого сина Вільяма, а тоді написала: «Пам’ятай мою улюблену молитву св. Ксав’єра, коли навколо лютуватиме буря: «Співчутливий Любителю душ, спаси мене». Згадайте святого Томаса Мора (1478-1535 рр.), який із тюремної камери писав своїй дочці Маргарет, аби потішити її. Він радив їй уявити, як її батько сидить у Бога на колінах і грається в гру, в яку він сам із нею грався, коли вона була дитиною.

Псалом 37:4 також закликає нас піднести свої мрії до Бога: «Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!». Ця порада означає підпорядкувати всяке бажання на користь вибору Ісуса як нашого найбільшого бажання і джерела всякої радості й добра. Вибір Ісуса дає нам змогу радіти незалежно від того, якими є результати наших молитов за наших дітей. Ми можемо радіти, бо знаємо Того, Хто є здійсненням їхніх найбільших мрій. Ісус приведе їх до Себе. Нам залишається відкласти нашу скарбницю з меншими мріями на перспективу. Бог або здійснить бажання, що єднають з Ісусом, або допоможе позбутися мрій, що є перешкодами до входження в славу Божу. Завжди є надія, незалежно від того, чи ми перебуваємо біля підніжжя хреста, чи захоплюємося порожнім фобом. Ось зразок молитви про вибір дару надії.

Ісусе, я відкладаю вбік те, чого прагну для своєї дорослої дитини. Увійди в життя моєї дитини і підведи її хоча б трішки до … [нової роботи, доброго одруження] і до Твоєї відповіді. Якщо ця мрія наблизить її до Тебе, нехай вона здійсниться. Якщо ні, тоді від її імені я обираю Твою любов. Твої дороги і Твій мир. Покажи мені найважливіші мрії, щоб мої молитви перебували ближче до бажання Твого серця щодо моєї дитини. Віддаю себе у Твої надійні руки. Ти – моя надія. Амінь.

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ

  1. Яким чином ви озвучуєте ваші надії і мрії щодо своїх дітей? Що означає мати надію на Бога і радіти в Господі?
  2. Складіть список ваших надій і мрій щодо своїх синів і доньок. Розгляньте кожний пункт і поставте такі запитання: що ця мрія говорить про мене? Про мою дитину? Як ця мрія допомагає або шкодить нашим стосункам із сином чи донькою? Як я уявляю, що Бог здійснить цю мрію? Чого я потребую, щоб віддати себе Богові? Як це може трапитися?
  3. Складіть список мрій вашого сина чи доньки. Якою є ваша відповідь на одну з цих мрій? Які почуття чи думки ви відчуваєте, коли він чи вона згадують цю мрію? Які стереотипи в цьому разі можуть завадити вам відповісти з любов’ю? Яким чином ви можете стати прихильними до позитивних моментів цього бажання?

МОЛИТОВНІ НАВИЧКИ

Молитва про зцілення від спогадів

Ми можемо застрягнути, згадуючи якусь травматичну чи неприємну подію з участю наших дітей. Наші думки вкотре повертаються до того неприємного спогаду. Ми лякаємося і відштовхуємо його, але він знову повертається, і ми не бачимо можливості його позбутися. Такі спогади можуть заважати рухатися вперед у вірі. У наших стосунках з тими, кого ми любимо, вони можуть стати схожими на нав’язливу мелодію. Проте ми можемо просити Бога вилікувати ці спогади, коли в молитві попросимо Ісуса прийти в ситуацію, що нас хвилює.

Крок 1. Розпочніть молитву, просячи Святого Духа про провадження і зцілення. Тоді заплющіть очі й уявіть неприємну подію, що трапилась у житті дорослої дитини. Це може бути автомобільна аварія, хвороба або сварка. Згадайте якомога більше деталей. Дозвольте собі відчути всі емоції.

Крок 2. Уявіть, як Ісус прийшов у той епізод. Ви можете помолитися: «Ісусе, дякую за те, що Ти прийшов. Допоможи нам. Ісусе, поклади Свою руку на мою дитину». Коли будете промовляти ім’я Ісуса, зосередьтеся на Його обличчі, аж поки не побачите, як Ісус наближається до дорогої вам людини. Уявіть, як Ісус робить усе, щоб задовольнити ваші найбільші потреби.

Крок 3. Подякуйте Богові за те, що бачите. Заспівайте гімн чи помоліться Псалом 23.

Попередній запис

Найсміливіші мрії Бога

Наступний запис

Молимось про пробачення