Словами, яких Ісус Христос навчив Своїх Апостолів на Таємній Вечері: «Це Тіло Моє… Це Кров Моя» (Мт. 26:26-28), звичайний хліб таїнственно перемінюється в правдиве Тіло і Кров Ісуса Христа. Сьогодні, щоб допомогти нашій вірі в це велике таїнство Божої любови, ми нашими скромними, людськими словами будемо застановлятися над істотністю Пресвятої Тайни Євхаристії. Насамперед почнімо від слів з Євангелії від св. Івана: «І Слово сталося тілом» (Ів. 1:14). – Саме втілення Слова є невимовним таїнством милосердної любови Бога, що полюбив людей до тієї міри, що став тілом для їхнього спасіння, і ця любов продовжується і помножується протягом століть, і так буде до кінця віків – через Пресвяту Євхаристію. – Господь Бог не вдоволився тим, що дав людству, один раз, Свого Єдинородного Сина, Який прийняв тіло з лона Пречистої Діви, щоб терпіти і вмерти на хресті за спасіння людей; але ще й хотів, щоб Він увіковічнив цю жертву і Свою присутність Пресвятою Євхаристією.
Насправді Христос присутній у Святій Церкві в різний спосіб. Христос присутній в особливий спосіб у церковних богослуженнях: у відправі Служби Божої, в уділюванні Святих Тайн, у проповідях і коли Церква молиться. – Мова йде про присутність духовну, але дійсну й діючу. Однак присутність Євхаристійна є вищою, бо в Євхаристії Ісус присутній не лише в духовний спосіб, а також у дійсний – тілесний. «У цій Тайні в особливий спосіб Христос присутній цілий – Бог і чоловік, цілий Своєю істотою і безперервно. Така присутність Христа під видами є дійсна, без виключення чогось, так що інші присутності не є дійсні, як ця, через освячення» (Євх. Тайн. – Ч. 9). – У Євхаристії є той Христос, що народився з Марії; той, що Його пастухи знайшли в яслах; той, що Марія та Йосип бачили, як Він виростав; той Ісус, що зустрічав людей і їх годував та творив їм чуда; той, що сказав про Себе, що Він є світло світу, що Він – дорога й життя; той, що вмер на хресті за спасіння людей; той, що воскрес із мертвих і явився Апостолам і в рани якого Хома поклав свій палець; той, що вознісся на небо і, прославлений, сидить по правиці Отця, і з Отцем послав Святого Духа всім віруючим. – Він завжди з нами, все той самий, «учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13:8). Все той самий на віки, незмінний у Своїй Божій Особі, все той самий у теперішнім часі, присутній у Святій Тайні Євхаристії.
У Пресвятій Євхаристії Ісус присутній цілим Своїм божеством і цілою Своєю людскістю. Навіть людскість Його присутня в спосіб істотний, хоч не той тілесний, що був, але під видом хліба і вина: але там є ціла Його тілесність в освячених видах Агнця; там і тіло, і душа, і ця – з усіма своїми снагами розуму й волі. Тому Ісус в Євхаристії пізнає і любить, як Бог і як чоловік; Він є не лише пасивним об’єктом поклоніння вірних, а Він живий, що бачить, чує, відповідає ласками на молитви вірних, так що вони можуть з Ним зустрітися, як із своїм добрим Господом.
Цю правду, що в Євхаристії приховується не лише божественність, але й людськість Ісуса, ми пізнаємо вірою, – і віра дуже корисно заступає нам відчуття, бо нею ми пізнаємо те, що можемо дійсно бачити очима чи доторкнутись руками; і, як каже святий Хома, «щоб переконати щире серце, вистачає віри». – Це так, подібно, як було з Ісусом, Який під видом подорожнього повчав і заохочував Апостолів, що йшли до Еммаусу: так само сьогодні Він, прихований під Євхаристійними видами, просвічує вірних, які приходять до Нього, запалює їхні серця Своєю любов’ю і заохочує їх до чинення добрих діл. Церква називає Євхаристію таїнством віри, бо тільки віра може дати нам пізнати Бога, присутнього під святими видами хліба й вина. Тут відчуття ні до чого не служать, бо навіть очима, дотиком і смаком ми лише бачимо хліб і вино, до якого доторкаємось і відчуваємо смак. Тільки віруючий християнин знає, що під видами хліба і вина є сам Ісус Христос – Спаситель світу. Безвірок чи й поганин цього не скаже, та ще й, може, буде глузувати з того, що хтось каже, що під малою частичкою хліба і під крапелькою вина криється безмірне Божество Ісуса Христа. Для нас, віруючих, є слово Сина Божого, твердження Ісуса Христа, Який сказав: «Це є Моє Тіло… Це є Моя Кров», і на підставі цього твердження християнин з певністю вірить так, як вірить в усе, що сказав Син Божий, бо все, що від Слова – це тільки правда. – Тому Папа Павло VI навчав, що наш Спаситель у Своїй людській природі присутній не тільки по правиці Отця, існуючи в спосіб, Йому природний, але також присутній у Тайні Євхаристії способом, якого ми словами не можемо висловити, лише розумом, просвіченим вірою, можемо і повинні твердо вірити, що це в Бога є можливим.
Багато є тих, що вірять у Пресвяту Євхаристію; навіть не мають сумнівів, щоб чинити опір цій правді, але часто їхня віра неглибока. Вони, звичайно, спонукані звичкою, відносяться до Євхаристії поверхово. Натомість більше цікавляться другорядними побожними практиками, більше почитають розмальовані ікони і статуйки, аніж тим, щоб віддати честь і славу таїнственно, але дійсно присутньому Ісусові Христові в Пресвятій Євхаристії, що у святому кивоті. Такі люди під час Служби Божої проказують собі свої приватні сентиментальні молитовки, замість брати активну участь у Службі Божій, молячись і співаючи зі священиком, з хором і всім людом. А, може, ми всі заслуговуємо на закид – заувагу Ісуса в справі нашої віри стосовно Євхаристії, що ми «маловірні» (Мт. 8:26)? Тому треба нам просити живішої віри, у покорі та з довір’ям казати, як колись Апостоли: «Додай Ти нам віри!» (Лк. 17:5).
Віра в істоту Євхаристії має порушувати душу християнина до участи в Службі Божій, яка є живим центром Євхаристії, отже, до частої, палкої, активної участи у Святій Жертві, яка залишається на почитання Тайни Євхаристії ще поза Службою Божою, прихована у святім кивоті. Бо Ісус Христос є істотно присутній не лише під час приношення Євхаристійної Жертви, але також і пізніше, коли Євхаристія зберігається в кивоті в церкві. Він там є дійсний Еммануїл – «З нами Бог»; там Він є між нами, перебуває з нами день і ніч, повний ласки і правди (Тайни Віри. – 31, 35).
Віра в істоту Євхаристії є головним рушієм справжніх послідовників Христа, і що сильніша їхня віра, то вона зроджує більшу, особливішу й глибшу приязнь з Христом. Коли Ісус говорив Своїм учням про Євхаристію: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя», то деякі учні почали з подивом розмовляти між собою: «Жорстока це мова! Хто слухати може її?»; і «не ходили вже з Ним» (Ів. 6:66). Тоді Петро відповідав за Апостолів: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного. Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!» (Ів. 6:66-69). Так само й ми, коли будемо вірити так, як вірив святий Петро, то й ми приймемо всі слова і Таїнства, які є в Христі від Його Втілення до Євхаристії. Він допоможе нашій вірі, бо дасть нам дар віри – ласку. Щоб мати живу, глибоку віру в Євхаристію, так, як її потрібно до прийняття кожного Таїнства, треба, щоб діяла Божа ласка. Про це Христос сказав у тій промові, в якій обіцяв дати Євхаристію, що ніхто не може прийти до Нього – отже, й вірити в Нього, – якщо не притягне Його Отець. Тож будьмо вдячні Богові, що дав нам таку віру, якою ми можемо знати Таїнства й користати з такого великого Таїнства, як Пресвята Євхаристія. Та постановімо, щоб ми були ревніші в почитанні Ісуса в Пресвятій Тайні, беручи живу участь у Службі Божій, часто приймаючи Св. Причастя, та й коли можемо, відвідуймо Його в церкві, – у кивоті, свідомі, що Він там є цілий – з нами Бог! Амінь!
о. Северіян Якимишин, ЧСВВ