Ісус Христос – Господь!

Досвід, пережитий спільно з Томом тієї ночі, був не лише поворотним пунктом у житті Тома, але й виховним моментом для мене. Фундаментальна біблійна правда по-новому ожила для мене. Це якраз те, що «не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим» (1Кор. 12:3).

Звичайно, будь-хто може сказати ці слова: «Ісус – Господь!» Але св. Павло тут має на увазі правдиве пізнання правди того, про що говориться, дивовижної правди, що Ісус з Назарета, Син Марії – Воскреслий Господь усього сотвореного, і що вся влада, слава і маєстат належать Йому навіки, і це пізнання можливе через безпосередню допомогу Святого Духа. Ісуса Христа неможливо пізнати, як Господа, без Божої допомоги.

Відповідаючи на визнання віри св. Петра, що «Ісус є Христос, Син Бога живого», Ісус сказав: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (Мт. 16:17). Визнання Петра базувалося на внутрішньому знанні, переконаності віри про Ісуса, яке було йому дане Богом Отцем через Святого Духа.

Св. Павло проголошує цей факт у своїх Посланнях до коринтян: «…але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп’яли б вони Господа слави! Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!

А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини. Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про речі, від Бога даровані нам» (1Кор. 2:7-12).

«Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса. Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій» (2Кор. 4:5,6).

Для того, щоб кожен пізнав Божий план і мету щодо свого життя в Його Сині Ісусі, ту «Божу мудрість у таємниці, приховану», яка існувала впродовж усіх віків у «Божих глибинах», необхідне Боже діяння. Інакше кажучи, Бог Сам хоче навчити нас, хто такий Ісус. Бо, як каже св. Павло, Бог є Той, «Хто освітлив наші серця», Хто дав «світло», яке дає можливість побачити, що слава Божа, Його Божество і маєстат об’являються «в Особі Христовій».

Згідно зі св. Павлом Бог мав намір об’явити правду про Свого Сина «не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили». Ось чому Ісус говорив Своїм учням: «Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його. А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд

А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам. Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить» (Ів. 16:7,8,13,14).

Дух посланий, щоб безпосередньо навчити нас про те, хто такий Ісус. Ми не можемо побачити правду про Ісуса своїм неозброєним оком; також не можемо це пізнати через вивчення історичних фактів та інформації про Нього. Знання, яке Бог хоче дати кожній людині про Свого Сина, – це знання, що походить від віри і є результатом свідоцтва Святого Духа нашому духу, що все, що Євангеліє говорить про Ісуса, є правдою. Мається на увазі, що це знання особисте, досвідне і переконливе, щоб, як каже св. Павло: «Щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!» (1Кор. 2:5).

Наш із Томом спільний досвід був саме таким. Святий Дух був із нами, виконуючи чудову обіцянку, яку Ісус дав Своїм учням: «І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам! Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять. І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину? Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона? Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?» (Лк. 11:9-13).

Ми були молодими студентами коледжу, ні теологами, ні святими, а просто закликали до Господа про допомогу в час потреби. Мені все це дивно, що Господь почув нашу молитву; Він прийшов до нас і дав нам обом саме те, чого ми потребували. Ми досвідчили, як Дух безпосередньо навчав нас.

Особиста зустріч зі Святим Духом як Учителем, Утішителем і Заступником – важливий вимір Віднови в наш час. Більшість католиків вважає, що Таїнство і учительський уряд Церкви – нормальні засоби, з допомогою яких Святий Дух провадить і вповноважує Свій народ. Але часто забувається те, що Святий Дух не обмежений лише цими засобами. Ісус хоче, щоб ми мали значно глибші щоденні особисті стосунки з Духом. Кожна особа, через Хрещення, буквально стала храмом Святого Духа, житлом Бога:

«Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?» (1Кор. 3:16) Так, це правда! Бог учинив наші серця Своїм житлом. І звідти Він хоче нас скеровувати, вести, заспокоювати, потішати, підбадьорювати і навчати. Він хоче, щоб ми знали, що Він тут; Він не десь там далеко, нагорі чи в небі, Він влаштував Свій дім усередині нас.

Це не просто побожна думка, дана нам для заспокоєння, жива реальність, яка змінює життя. Апостоли, поза сумнівом, знали, що їм дано більше, ніж заповіді чи слова потішення, їм був даний Дух Христа, і це зробило повну переміну в їхньому житті. Вони сподівалися на допомогу Духа, навчання і ведення Духом, і вони передавали це очікування кожному учневі, якого були покликані провадити: «Це я написав вам про тих, хто обманює вас. А помазання, яке прийняли ви від Нього, воно в вас залишається, і ви не потребуєте, щоб вас хто навчав. А що те помазання само вас навчає про все, воно бо правдиве й нехибне, то як вас навчило воно, у тім пробувайте» (1Ів. 2:26,27).

«Помазання», про яке говорить св. Іван, є Дух. Він говорив їм прямо: «Ви маєте Духа в собі, і Дух Сам навчить вас усього, що потрібно знати». Такою сильною і відчутною була внутрішня відсутність Духа, що св. Іван дійшов до того, що сказав: «Вам не потрібно ніякого вчителя». Апостол не говорив, що не повинно бути вчителів у Церкві, але що кожна особа, через присутність Духа, повинна сама для себе бути вчительським урядом і кінцевим арбітром правди. Зрештою, св. Іван добре знав, що Ісус призначає апостолів саме з метою передачі правди віри. Сам Іван навчав через Свої Послання.

Св. Іван закликав своїх слухачів пам’ятати фундаментальну правду, яка так легко забувається, що Дух живе в нас і що Він хоче вести нас до правди. Він не хоче, щоб ми про нього забували. Дух не хоче бути мовчазною, захованою, анонімною чи незвичною присутністю десь усередині нас. Дух хоче, щоб Його знали і чули. Він прийшов, щоб «навчити нас про все, і Він правдивий». Він не обманить.

Апостоли навчали ранню Церкву бути уважними до присутності Духа. Вони постійно нагадували, що треба «ходити Духом» і «бути веденим Духом» (Гал. 5:16,18). Вони розуміли, що серцевиною того, що дав їм Ісус, є нове життя в Дусі. Вони жили обітницею, яку дав Ісус через пророків багато століть тому: «І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати» (Єз. 36:25-27).

Це обітниця християнського життя. Це насліддя учнів Ісуса. Ісус прийшов, щоб ми могли отримати Його Духа. Присутність Духа в нас – це наче мати повне серце. Коли ми «ходимо Духом», ми отримуємо все, що Ісус хотів, щоб ми мали. Його основний задум – дати нам серце, яке любить те, що Він любить. Він прийшов, щоб дати нам нове серце. Дух, як дар Ісуса, є всередині нас для того, щоб створити таке серце, що робить нас здатними жити, як дитина Божа; серце, налаштоване на палку любов до Бога і ближніх.

Попередній запис

Опівнічна молитва

Наступний запис

Пізнання Ісуса