ІV. КНИГА ПСАЛМІВ

Псалми в старозавітній Церкві складали з найдавніших часів (див. Вих. 15). Перші псалми написано ще до Давида (Пс. 29 [28]), частину з них створив сам цар (2, 18 [17], 30 [29]), але більшість псалмів із написом «Давида» (євр. «ле-Давид») належить, однак, не йому. Напис означає, що ці псалми співали під час богослуження в присутності царя з роду Давида. Книга Псалмів набула своєї остаточної форми близько II ст. до Р. X. Вона складалася з п’яти частин і була літургійною збіркою. Співання псалмів супроводжувалося музикою, про що згадано в багатьох місцях книги. Нумерація псалмів у єврейській Біблії не збігається з нумерацією LХХ і Вульгати (прийнятою в російському перекладі). Псалом 9 у грецькому й латинському перекладах відповідає 9 і 10 псалмам у єврейській Біблії. Псалом 113 у грецькому й латинському перекладах відповідає 114-115 псалмам у єврейській Біблії. Псалми 114-115 у грецькому й латинському перекладах у єврейській Біблії становлять один 116 псалом. Грецький і латинський псалми 146-147 у єврейській Біблії становлять один 147 псалом. Збігаються номери псалмів 1-8, 148-150, а від псалма 10 до 147 включно нумерація в згаданих перекладах єврейської Біблії зміщена на одиницю.

Книга Псалмів – це немовби синтез усього різноманіття духовного життя Старого Заповіту та його історії. У псалмах ми чуємо і скорботні голоси переслідуваних праведників, і хвалебні гимни народу, який покладає надію на Бога. Книга Псалмів розповідає про великі Господні діяння та прославляє Його Царство, на престол якого посаджено сина Давида (прообраз Христа). Псалми містять роздуми про добро й зло, про гріх і відплату. Зі старозавітної Церкви псалми перейшли в богослуження Церкви Нового Заповіту. Долі праведників Ізраїля стають тепер прообразом доль усіх вірних, які, долаючи свій життєвий шлях посеред скорбот і спокус, водночас твердо надіються на Бога.

1) Бог у Всесвіті й історії (Пс. 65 [64], 90 [89], 139 [138], 148)

Пс. 65 (64). Бог – Володар історії та природи. Пс. 90 (89). Бог – єдиний, хто володіє буттям. Світ усе дістає від Нього. Пс. 139 (138). Усезнання й правда Божа. Пс. 148. Усесвіт і людина побожно прославляють Творця.

2) Уроки священної історії (Пс. 44 [43], 68 [67], 78 [77], 81 [80], 95 [94], 100 [99], 105 [104], 106 [105], 107 [106], 132 [131], 135 [134], 136 [135])

Пс. 44 (43). Ягве створив Свій народ, але Він вимагає від нього й заплати. Пс. 68 (67). Псалом починається окликом, який супроводжував похід із ковчегом (див. Чис. 10:35). Ягве – Спаситель і Суддя народу. 78 (77). Гріхи вірних і довготерпіння Боже. 81 (80). Заклик залишатися вірним Творцеві. 95 (94). Негідні не увійдуть у землю обітовану. Вірш 3: цього разу елогім («боги») – це ангели. 100 (99). Бог – Творець Своєї Церкви. 105 (104) – 106 (105). Див. розділи про Йосипа та Мойсея. 107 (106). Ягве – Володар історії та Визволитель народу. 132 (131). Бог – Рятівник від рабства. 135 (134). Псалом про обраність. 136 (135). Непорушність Божих обітниць.

3) Псалми Давида (Пс. 2, 18 [17], 30 [29], 32 [31])

Пс. 2. Влада помазаника Ягве, якого всиновив Бог. 18 (17). Бог рятує помазаника та дбає про правду. 30 (29). Влада помазаника повністю залежить від влади Царя-Ягве. 32 (31). Покаяння царя.

4) Цар з роду Давида – помазаник Божий (Пс. 20 [19], 24 [23], 45 [44], 61 [60], 72 [71], 110 [109], 132 [131], 144 [143], 149)

Псалми, створені з нагоди інтронізаційних урочистостей, написано до полону (про помазання див. розділ «Судді та заснування монархії»). Цар з дому Давида – прообраз прийдешнього істинного Месії.

Пс. 20 (19) – 21 (20). Сила помазаника не в людській зброї, а в небесній допомозі. 24 (23). Вірші 7-10 присвячені, як вважають тлумачі, урочистостям з нагоди перенесення ковчега в храм. 45 (44). Прославлення помазаника. 61 (60). Господь – Захисник Давидового сина. 72 (71). Характерні ознаки справжнього Давидового сина. Утвердження Сіонського Заповіту. 110 (109). Месія, так само, як Мелхіседек, буде не тільки Царем, а й Первосвящеником (див.: Бут. 14). Месію названо Господом; на ці слова покликається Христос, розмовляючи з книжниками в Мт. 22:44. 132 (131). Надія на Сіонський Заповіт, відновлений у період випробувань. 144 (143). Нікчемність людини та милість Бога-Спасителя. 149. Гимн складений, імовірно, з нагоди свята новоліття.

5) Псалми про Сіон (Пс. 9-10 [9], 46 [45], 48 [47], 76 [75], 87 [86])

Недоторканність Сіону розуміли як знак непорушности Божих обітниць. Проте прихильність до Сіону можлива лише за умови, що люди будуть дотримуватися Господнього Заповіту.

Пс. 9-10 (9). Справедливість Божого суду. 46 (45). Сіон – скеля вірних. 48 (47). Бог рятує народ від ворогів його. 46 (45) і 48 (47) псалми, можливо, створено 701 р. 76 (75). Марність ворожих спроб зруйнувати твердиню віри. 87 (86). Прийдешній Єрусалим – спільнота вірних.

6) Бог – єдиний істинний Цар (Пс. 29 [28], 47 [46], 67 [66], 96 [95], 98 [97], 99 [98], 113 [112], 116 [115]:1-9)

Основою біблійного вчення про суспільство є сповідування віри в Бога як єдиного істинного Царя. Людина зі всім, що вона чинить і чим живе, належить Творцю. Немає жодної сфери існування людей, якої не контролював би Бог. В історії це Царство Боже перебуває на етапі становлення. Остаточно воно настане лише наприкінці часів.

Пс. 29 (28). Тут «сини Божі» – це ангели. У псалмі йдеться про космічну владу Творця. 47 (46) і 67 (66). Ягве – Володар усіх народів землі. 96 (95). Проголошення Царства Господнього цілому світові. Псалом, можливо, написав Другий Ісая або хтось, хто перебував під його впливом. 98 (97) – 99 (98). Велич уселенського Царства Ягве. 113 (112). Бог – Цар усіх народів. 115 (114). Вічність Царства Божого.

7) Істинне служіння Богові. Ягве – Бог правди й милосердя (Пс. 50 [49], 75 [74], 82 [81], 103 [102])

Ці псалми перегукуються з проповіддю пророків VІІІ-VІ ст. Вони навчають, що справжнє служіння Богові не може обмежуватися обрядами, бо його основа – це вірність моральним заповітам Одкровення.

8) Падіння Ізраїля та Юдеї (Пс. 60 [59], 74 [73], 79 [78], 80 [79], 108 [107])

Псалми, які споріднені за духом з Книгою Плачу Єремії. У них ідеться про те, що біди народу – результат його духовного занепаду.

Пс. 60 (59). Доля землі в руках Божих. 74 (73). Псалом написано невдовзі після падіння Єрусалима 587 р. 79 (78). Псалом написано близько 587 р. 80 (79). Псалом написано, очевидно, у Самарії, коли її близько 723 р. взяли в облогу ассирійці. 108 (107). Варіянт Пс. 60 (59).

9) Полон і звільнення (Пс. 51 [50], 77 [76], 85 [84], 98 [97], 102 [101], 118 [117], 126 [125], 129 [128], 137 [136], 147 [146-147]:1-11)

10) Пісні паломників (Пс. 84 [83], 120 [119]-123 [122], 124 [123], 125 [124], 130 [129]-131 [130], 133 [131]-134 [133])

Ці пісні співали прочани під час паломництва до Єрусалима.

11) Добро і зло перед лицем Божим (Пс. 12 [11], 14 [13]-15 [14], 26 [25], 34 [33], 35 [34], 36 [35], 41 [40], 52 [51], 73 [72], 92 [91], 101 [100], 109 [108], 112 [111], 127 [126], 128 [127])

12) Премудрість Божа і Закон (Пс. 1, 19 [18], 49 [48], 119 [118])

13) Стражденна людина шукає Творця (Пс. 3-7:14; 11 [10], 13 [12], 16 [15]-17 [16], 25 [24], 27 [26], 28 [27], 31 [30], 38 [37] – 40 [39], 43 [42], 54 [53]-59 [58], 64 [63], 70 [69]-71 [70], 83 [82], 86 [85], 88 [87], 91 [90], 94 [93], 140 [139]-143 [142])

14) Подячні гимни. Прагнення Бога (Пс. 42 [41], 62 [61]-63 [62], 115 [114], 116 [115]:10-19; 146 [145], 150)

Попередній запис

ІІІ. ПРОПОВІДНИК

Наступний запис

І. ЕСХАТОЛОГІЯ ТА МЕСІЯНСТВО (ПРОРОЦТВА ІV-ІІІ СТ.)