У Парижі археологи розшифровують одну глиняну табличку. З подивом вони читають повідомлення від Баннума, одного офіцера зі степової варти:
“Скажи моєму панові: оце (звістка) від Баннума, твого слуги. Вчора вирушив я з Марі і перебув ніч у Зурубані. Усі веніяминяни подали вогняні сигнали. Від Самануму до Ілум-Мулука, від Ілум-Мулука до Мішлану, всі місця веніяминян в окрузі Терка відповіли вогняними сигналами… і дотепер я не певен, що ці сигнали повідомляють. Зараз я намагаюся про це дізнатися. Я напишу моєму панові, чи це мені вдалося, чи ні. Нехай мій пан посилить охорону міста Марі та не виходить за ворота”.
У цьому рапорті охорони із середнього Євфрату з XIX ст. до Р. Х. виринає відоме з Біблії ім’я одного коліна. Він їх дослівно так і називає – веніяминяни!
Про веніяминян мова йде часто. Здається, вони були таким головним болем для правителів Марі, такою великою турботою, що відповідно до них навіть називалися періоди правління.
* * *
У династіях Марі роки правління не обчислювалися, а називалися відповідно до якоїсь особливої події, наприклад будова і освячення нового храму, спорудження великої греблі для покращення системи водозабезпечення, ремонт берегових укріплень на Євфраті або за переписами народу. Тричі згадують часові табелі і про веніяминян:
“Рік, коли Ягдулім пішов на Ген та поклав свою руку на степи веніяминян” – сказано в час правління царя Марі Ягдуліма. Або з часу правління останнього правителя Марі Зімрі-Ліма:
“Рік, коли Зімрі-Лім давідум веніяминян убив…” “Другий рік, коли Зімрі-Лім давідум веніяминян убив…”
Обширна переписка губернаторів, правителів та урядовців крутиться лише навколо одного питання: Чи зважитися на те, щоб зробити перепис веніяминян?
У царстві Марі народні переписи не були чимось незвичним. Вони давали матеріял для оподаткування та призову до війська. Народ скликали по районах, і кожен військовозобов’язаний там поіменно записувався. Це тривало таки кілька днів і урядові агенти роздавали безкоштовне пиво та хліб. Начальство в палаці Марі охоче вписало б і веніяминян, та обізнані із ситуацією на місцях районні урядовці мали щодо цього застереження. Вони попереджали і відраджували від цього, бо краще знали ці ще не осілі й бунтівні племена.
“Щодо пропозиції перепису веніяминян, про яку Ти мені писав…” – починає Самсі-Адду своє послання до Ясмаг-Адду в Марі. – “Веніяминяни непридатні для перепису. Якщо ти це зробиш, то їхні брати, ра-аб-ба-ї, які мешкають на иншому боці ріки, почують про це. Вони будуть незадоволені ними і не повернуться у свою землю. У жодному разі не проводь серед них перепису”!
Так веняминяни проґавили дармове пиво і хліб, а разом з тим і податки та військову службу.
Пізніше сини Ізраїля матимуть не один такий перепис і, власне, точно за схемою Марі. Вперше це було на наказ Ягве за Мойсея, після виходу з Єгипту. Всі чоловіки понад 20 років, які могли тримати зброю, реєструвалися за родинами (див. Чисел 1-4). На покоління пізніше, при кінці перебування в пустелі, Мойсей проводить другий перепис через поділ землі Ханаану (див. Чисел 26). У часи монархії перепис населення наказує провести Давид.
Він має на думці військову організацію краю і доручає своєму воєначальнику Йоаву проведення перепису (див. 2 Самуїла 24). Як представлено в Біблії, Господь спокусив Давида до перепису, щоб покарати народ. Ізраїльтяни любили свободу понад усе. Муштра і перспектива перепису були їм ненависними. Вже в 6 р. Р. Х. перепис населення за правителя Квірінія ледве не призвів до повстання.
* * *
Варто зауважити, що саме миролюбний Марі придумав основну схему всіх призовів до війська. Її перейняли вавилоняни та асирійці, греки та римляни, так само, як пізніше держави Нового Часу. У всіх країнах світу в основі реєстру населення для оподаткування та призову до віська лежить схема Марі!
У Парижі згадка про веніяминян розбуджує певні здогади та очікування. І небезпідставно.
На инших клинописних табличках у повідомленнях від губернаторів та правителів царства Марі археологи знову й знову натрапляють на цілий ряд добре відомих імен біблійної історії: такі імена як Пелеґ і Серуґ, Нахор і Терах та… Харан!
“Оце нащадки Симові” – сказано в книзі Буття, (розділ 11, вірш 10 і наст.) – “Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу… А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа… А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора… А Нахор жив двадцять літ і дев’ять, та й породив він Тераха… Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана”.
Імена предків Авраама виринають з темряви часу як назви міст у північно-західній Месопотамії. Вони лежать у “Падан-Арам” – на рівнині Арам. Посередині їх лежить Харан, який, за представленнями, мав у ХІХ-ХVІІІ ст. до Р. Х. бути процвітаючим містом. Харан, батьківщина партіярха Авраама, батьківщина єврейського народу, тут вперше письмово підтверджений, бо про нього говорять тогочасні тексти. Трохи вище, у тій самій долині Беліх, лежало місто із теж відомим нам біблійним ім’ям: Нахор, батьківщина Ревеки, жінки Ісаака.
“А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім. І сказав Авраам до свого раба, найстаршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під стегно моє, і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю. Бо ти підеш до краю мого, і до місця мого народження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака…” Тому “взяв той раб десять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора” (Буття 24:1-4,10).
Біблійне місто Нахор несподівано опинилося в історично осяжному оточенні. Слуга Авраама вирушив у державу царів Марі. Недвозначне доручення господаря, як його передає Біблія, доводить, що Авраам мусив добре знати північну Месопотамію і Нахор. Як інакше він міг би говорити про місто Нахор? За поданими в Біблії даними можна точно вирахувати, що Авраам покинув свою батьківщину Харан за 645 років до виходу синів Ізраїля з Єгипту. Під проводом Мойсея вони мандрували через пустелю до Обіцяної Землі в XIII ст. до Р. Х. Ця дата, як ми ще побачимо, є археологічно підтвердженою. Відповідно до цього, Авраам мав жити бл. 1900 р. до Р. Х. Знахідки в Марі підтверджують, наскільки точними є ці дані з Біблії. У час бл. 1900 р. до Р. Х. відповідно до палацових архівів, Харан, як і Нахор, були процвітаючими містами.
Документи, знайдені в царстві Марі, вперше надають незаперечні докази: історія патріярхів з Біблії не є, як це часто охоче вважали, “побожними легендами”, а є подіями точно датованого історичного часу.