Ате – Аха

Атер (німий, замовкнути):

  1. Атерових 98 нащадків з-поміж придверних храму вернулися із Зоровавелем із вавилонського переселення (Езри 2: 42; Неем. 7:45).
  2. Атерові діти від Єзекії, які вернулися із Зоровавелем й належали до зверхників народу, що уклали й підписали умову з Неемією (Езри 2:16; Неем. 7:21; 10:18).

Атлай (кого засмучує Єгова): Беваїв син, який покинув свою жінку-чужинку після переконливого слова Езри (Езри 10:28).

Афіях (оживлений, підкріплений, освіжений): Веніяминівець, предок царя Саула (1 Самуїл. 9:1).

Ахав (вуйко, дядько):

1. Син Омрі, 7-ий цар Ізраїля, царював 22 роки від 919 до 896 рр. до Хр., одружився з Єзавелею, дочкою Етбаала, сидонського царя; підпав під її поганий вплив. Виконуючи її бажання, Ахав звелів побудувати храм Ваалові в Самарії, як також оракульні (віщувальні) пагірки й гаї, присвячені Астарті.

Ахав поширив в Ізраїлі архітектуру, побудувавши доми із слонової кости й кілька міст. Бажаючи додати до свого саду-парку з палацом в Їзреелі виноградника свого сусіда Навота, Ахав запропонував йому продати чи виміняти його на кращий виноградник в іншому місці. Коли Навот категорично відкинув цю пропозицію згідно з 3 Мойс. 25:23, – то тоді зусиллям Єзавелі підступно й фальшиво оскаржили Навота в блюзнірстві, його побили камінням і він помер.

З  Божого доручення проти Ахава виступив пророк Ілля й докорив йому за його гріхи, й беззаконня. Бог покарав край посухою, що тривала 31/2 року, а на горі Кармелі ідолослуження було покаране огнем із неба та знищенням 450 фальшивих пророків Ваала. Згодом сирійський цар Вен-Гадад напав на Ізраїля. Ахав три рази воював із ним. Дві битви мали оборонний характер, а третя – наступальний. В останній війні Ахав навіть узяв до полону Вен-Гадада, однак випустив його на волю, стягнувши на себе таким чином Божий гнів (1 Царів 20:1-21; 20:22-34).

Після цього Ахав три роки втішався миром. Відтак напав на ґілеадський Рамонт на східньому березі Йордану разом із своїм союзником, юдейським царем Йосафатом, наполегливо обстоюючи, що це місто належить Ізраїлеві. Коли пророк Міхей провістив євреям поразку, то Ахав перебрався, щоб таким чином замаскувати себе в бою. Але один чоловік знехоття натягнув лука та стрілою вцілив Ахава між підв’язанням пояса та між панцерем (1 Царів 16:29; 22:32-40). Ахав невдовзі помер, був привезений до Самарії й там поховали його. Коли полоскали його колесницю над ставком у Самарії, то пси лезали його кров за Господнім словом. Таким чином частинно тепер здійснилося пророцтво Іллі (1 Царів 21:19, а більше дослівно воно збулося у випадку його сина (2 Царів 9:26).

2. Фальшивий пророк, неправдомовець, син Колаїнів, який зводив ізраїльтян у вавилонській неволі. Навуходоносор покарав його смертю, припікаючи на огні (Єремії 29:21-23).

Ахаз (посесор, властитель, посідач, орендар, володар, державець):

1. Син Йотама, 11-ий цар Юдеї, царював 16 років від 741 до 726 рр. до Хр. Був злоякісним і нечестивим царем; зайшов так далеко в ідолопоклонство, що приносив у жертву ідолам, божкові Молохові, своїх власних дітей, спалюючи їх огнем (2 Хронік 28:3); робив литі боввани, споруджував вівтарі-жертівники поганським богам, поклонявся їм, сприяв поширенню чарівництва, ворожбитства й спіритизму; закрив єрусалимський храм тощо (Ісаї 8:19; 2 Царів 23:12).

У той час, коли Ахаз вступив на трон, Рецін, цар Дамаску (Сирія), і Пеках, цар Ізраїля, уклали союз проти Юдеї, напали на неї, спустошили деякі міста й намагалися взяти в кільце облоги Єрусалим. У зв’язку з цим пророк Ісая поспішив дати вказівки Ахазові від Бога й підбадьорити його, що союзники зазнають поразки в їхньому нападі на Єрусалим (Ісаї розділи 7,8,9). Напад союзників на Юдею уразив край великою недолею. Захоплено Елат, процвітаючий порт Червоного моря, а филистимляни зайняли західню й південну окраїни Юдеї (2 Царів 16:2; 2 Хронік 28). Ахаз своїми гріхами спроневірився Богові й не довіряв Йому. Отже, тепер він звернувся по допомогу до асирійського царя Тіґлат-Пілесера (Ім’я цього царя двічі зустрічаємо в Біблії, де подано неправильну транслітерацію: в 1 Хронік 5:26 – Тілленат-Піл’несер та в 2 Хронік 28:20 – Тіґлат Пілнеесер). І хоч асирійці визволили Юдею від завойовників, проте Ахаз мусів платити за це велику данину, цебто він став ленником Тіґлат-Пілесера (1 Хронік 5:26; 2 Хронік 28:20; 2 Царів 16:11).

Ахаз помер на 36-му році життя. Євреї не дозволили поховати його, як негідного царя, в гробниці юдейських царів (2 Царів 16; 2 Хронік 28:27).

2. Син Міхи (1 Хронік 8:35,36; 9:42).

Ахазія (підтриманий Господом):

1. Син Ахава й Єзавелі, 8-ий цар Ізраїля, царював два роки від 896 до 895 рр. до Хр.

Після битви в ґілеадському Рамоті, в якій загинув Ахав, васальний цар Моаву відмовився платити річну данину Ізраїлеві. Перед тим, як Ахазія міг робити відповідні заходи, щоб примусити їх продовжувати платити йому річну данину, він був ранений, випавши через грати з горішньої кімнати свого палацу в Самарії й поважно захворівши. Бувши ідолопоклонником, Ахазія послав послів до Ваал-Зевува у филистимлянському місті Екроні вивідати, чи він видужає із своєї хвороби, чи ні. Але пророк Ілля, що тепер востаннє вжив свого пророцького покликання, докорив йому за його гріх і прорік, що він більше не встане із свого ліжка, цебто помре.

Друга подія з царювання Ахазії, що записана тільки в Біблії, говорить про те, що він поєднався з юдейським царем Йосафатом для спільної торгівлі з Офіром (1 Царів 22:40-53; 2Царів 1; 2 Хронік 20:35-37).

2. П’ятий цар Юдеї, син Єгорамів та Аталії (дочка Ахава), царював один рік, 884 до Хр. Помилково називається в 2 Хронік 22:6 “Азарія” та в 2 Хронік 21:17 – “Єгоахаз”. Він мав 22 роки, коли почав царювати. (У 2 Хронік 22:2 помилково подано, що Ахазія вступив на царський трон, маючи 42 роки). Він поклонявся ідолам.

Цар Ахазія уклав договір із своїм вуйком, ізраїльським царем Єгорамом, проти сирійського царя Хазаїла. В цій битві юдейсько-ізраїльське військо зазнало поразки в ґілеадському Рамоті, а сам цар Єгорам був поранений. Революційні дії на чолі з Єгу під проводом Єлисея перенеслися на територію Ізраїля. Саме тоді, коли Ахазія відвідував свого хворого вуйка Єгорама в Їзреелі, з’явився в місті Єгу. Єгорам й Ахазія вийшли йому назустріч. Тоді Єгу стрілою з лука пробив серце Єгорама, а Ахазія був смертельно ранений, утік до Меґіддо й там помер.

Ахаїк (ахайський, приналежний до Ахаї, мешканець Ахаї): Християнин із Коринту, прибув спеціяльно до апостола Павла в Ефесі й потішив його відомостями з місійно-церковного життя в Европі (1 Коринтян 16:17).

Ахан (заколотник, баламут, інтриґант, каверзник, крамольник, бешкетник): Ізраїльтянин, із Юдиного племени, син Кармія. Ахан узяв із заклятої здобичі в Єрихоні плаща, 200 шеклів срібла і одного зливка золота, ваги 50 шеклів, і сховав це все в землі в середині свого намету. За цей гріх спроневірення Богові в заклятому Ахан і його діти були вкаменовані народом в долині поміж Аєм і Єрихоном та спалені в огні разом із його худобою й маєтком. Ту долину названо Ахор, що означає знещасливлений, лиходійний (Ісуса Навина 7:16-28).

Ахархел (за бруствером, цебто за земляним валом чи муром для захисту від ворожих пострілів): Гарумів син. Ім’я подане в неясному списку родоводу Юди (1 Хронік 4:8).

Ахасбай (квітучий): батько Еліфелета, один із 37 Давидових героїв-капітанів (2 Самуїл. 23:34). Елефелет найменований у 1 Хронік 11:35, як Еліфал, син Урів.

Ахашверош (лев-цар): Це ім’я одного мідійського та двох перських царів, що про них іде мова в Старому Заповіті.

  1. У Книзі Пророка Даниїла 9:1 Ахашверош – це батько мідійця Дарія, він мабуть історичний Кіаксерс, що здобув Ніневію. Почав своє царювання 634 року до Хр.
  2. Перський цар Ахашверош, про якого читаємо в Книзі Езри 4:6, – це мабуть історичний Кембіс, престолонаслідник і, правдоподібно, син Кіра (529 рік до Хр.).
  3. Третій Ахашверош у Книзі Естери – це мабуть історичний перський цар Ксеркс (485-465 рр. до Хр.). Третього року свого царювання він справив велику урочистість та збори-засідання в царському палацу-замку в місті Сузах. Після бенкету-гостини відбулися наради, щоб розглянути грецьку інвазію, що загрожувала Перській Імперії. Ахашверош розвівся з своєю жінкою Вашті, бо вона відмовилася публічно з’явитися на цьому бенкеті, і одружився 4 роки опісля з гебрейською дівчиною Естерою, кузинкою й вихованкою Мордехая. 5 років опісля Гаман, один із дорадників імператора, переповнився лютістю на Мордехая, який не кланявся перед ним і погорджував його високу позицію. Тому Гаман спонукав Ахашвероша видати закона про фізичне тотальне вигублення євреїв в Перській Імперії. Але заступництво Естери при тісній співпраці з Мордехаєм довело до того, що Гамана повісили на шибениці, а сам Ахашверош власноручно підписав нове розпорядження, що давало євреям право на самозахист.

Ахаштарі (кур’єр, вісник): Син Ашхура від другої жінки Наари. Ашхур збудував місто Текою й тому називається “батько Текої” (1 Хронік 4:5,6).

Попередній запис

Арх – Ата

Наступний запис

Ахе – Аш