Багатство світу

У наш час багато людей накопичують великі статки. У 1923 році в Чикаго, у готелі «Еджуотер бич», зібралися найбільші фінансисти світу. Навіть для розкішних двадцятих років минулого століття цей з’їзд став небувалою демонстрацією влади й капіталу. За одним столом сиділи президент найбільшої в світі сталеливарної компанії, голова найбільшого тресту підприємств громадського користування, голова Нью-Йоркської фондової біржі, член кабінету міністрів, найвпливовіший ділок із Уолл-Стріт, президент Міжнародного розрахункового банку й іще один власник найбільшої світової монополії. Ці люди сукупно розпоряджалися коштами, які перевищують активи казначейства Сполучених Штатів! Історії їх фінансового сходження були відомі кожному школяреві. Для багатьох вони були прикладом для наслідування. Це були фінансові та промислові королі Америки.

Розповіді про них друкувалися всюди, вражаючи уми й уяву людей. Їм заздрили. Це був приклад підприємливості, він надихав людей. Але тоді, у 1923 році, їхня історія ще не була написана повністю – не вистачало заключних глав.

Присутні за одним столом у чиказькому готелі багатії знаходилися, подібно до Мойсея, на роздоріжжі. Перед ними було два шляхи. Можливо, вони й не здогадувалися про їхнє існування, або їм було все одно. Але вони вибрали свої власні шляхи, і сьогодні ми знаємо, чим ці шляхи закінчилися. Ми можемо прочитати про їхнє життя так само, як і про життя Мойсея, та вирішити для себе, який шлях був кращим.

  • Чарльз Шваб, президент сталеливарної компанії, останні роки свого життя був обтяжений боргами й помер жебраком.
  • Артур Катті, найбільший торговець зерном, помер за кордоном банкрутом.
  • Річард Вітней, президент Нью-Йоркської біржі, відбув термін ув’язнення в державній в’язниці Сінг-Сінг.
  • Альберт Пауль, член кабінету міністрів, через невиліковну хворобу був випущений із в’язниці, щоб померти вдома.
  • Джессі Лівермур, «ведмідь» Уолл-Стріт, Леон Фразер, президент Міжнародного розрахункового банку, та Айван Крюгер, власник найбільшої монополії у світі, – всі вони покінчили життя самогубством!

Ці люди мали гроші, владу, славу й пошану, вони були розумні й освічені. Але їм не вистачало одного – того, що надає життю справжнього сенсу й мети. Того, що абсолютно необхідне для розуміння християнського вчення й поведінки, що відкриває дорогу до навернення, відродження людини. Вони відмовилися від віри в Бога! Порівняйте їхнє життя з життям послідовників Ісуса. Багато з них вмирали бідняками, у страшних муках, але вони вмирали не марно!

У тих багатіїв не виявилося віри, а якщо вона в них і була, то вони не чинили так, як вона вимагала. Наскільки змінилися б заключні глави їхнього життя, будь серед головних їхніх скарбів віра в Христа!

Мойсей відвернувся від світських багатств

Зауважте, що лише завдяки вірі Мойсей відмовився від багатств землі єгипетської. Віра зміцнила Мойсея в думці, що, навіть якщо судилося йому зазнавати поневірянь та принижень до кінця життя, у кінці на нього чекає найвища нагорода – вічне життя!

Люди, подібні до Каттена та Шваба, скоріше за все, назвали б Мойсея дурнем. Для них синиця в руці краще від журавля в небі. Якби їм привелося зустрітися з Мойсеєм, вони б йому сказали: «Послухай, в Єгипті в тебе було все. Чи розумієш ти, що може зробити людина з твоїми мізками, володіючи таким багатством і владою? Бери кермо влади в свої руки, і Єгипет буде панувати над усім світом. Ти можеш підпорядкувати собі всіх своїх сусідів. Ти можеш позбутися всіх суперників і робити після цього все, чого тільки твоя душа забажає». Ось що вони сказали б Мойсеєві. Їм був близький такий спосіб мислення й дій. Вони самі набували так свої статки. Вони б, звичайно, посміялися з людини, яка б сказала, що вірить у Бога або в Ісуса Христа. Вони б заперечили їй: «Віра – це справа пуста. Вірити нерозумно».

Біблія вчить нас, що єдиний шлях до Бога – це віра: «…той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євр. 11:6). Біблія вчить також, що віра приємна Богові більш за все інше: «Догодити ж без віри не можна» (Євр. 11:6).

По всьому світу є люди, які добровільно мучать себе: одягаються в незручний одяг, спотворюють свої тіла, відмовляють собі в найнеобхіднішому, при цьому вони багато часу проводять у молитві й духовних «подвигах» з єдиною метою – догодити Богові. Все це, можливо, добре й корисно для духовного становлення людини, але кращого способу догодити Богові, ніж віра, годі й шукати.

Я можу прийти до свого друга й сказати йому багато гарних слів, але варто мені після цього зізнатися, що я не вірю йому, як одразу відкриється марність мого красномовства. Адже я звеличив його лише для того, щоб потім принизити.

Головне – вірити!

Щоб догодити Богові, треба просто повірити Його Слову. Ісус благає Своїх учнів: «Повірте Мені, що Я – в Отці, а Отець – у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі» (Ів. 14:11).

Біблія наголошує на необхідності віри. «Гаразд, – скаже хтось, – віра важлива. Але що це таке – віра? У чому вона полягає? Звідки мені знати, що я вірую правильно? Наскільки великою повинна бути рятівна віра?»

Давайте відповімо на всі запитання по порядку.

Знову й знову Біблія вчить, що спасіння ми знаходимо тільки завдяки вірі.

  • «А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, – і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дії, 16:31).
  • «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його» (Ів. 1:12).
  • «І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий» (Дії, 13:39).
  • «А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність» (Рим. 4:5).
  • «Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (Рим. 5:1).
  • «Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі» (Євр. 10:39).
  • «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий» (Еф. 2:8).

Природа віри

Чи справді ми рятуємося вірою? Ні, нас рятує Божа благодать по нашій вірі. Віра є провідником Божої благодаті. Її можна уподібнити руці, яку ми протягуємо до Бога й отримуємо від Нього дар Його любові. У Посланні до євреїв, у першому вірші 11-го розділу, ми читаємо: «А віра – то підстава сподіваного, доказ небаченого». Один з англійських перекладів передає ці слова більш зрозуміло: «Віра ж означає, що ми впевнені в тому, що речі, на які ми сподіваємося, існують, вона означає переконаність, що ці речі існують, хоча ми їх і не бачимо». Віра означає, що людина повністю ввіряє себе знанню та досвіду іншого. Віра – це вищий прояв довіри.

Я ніколи не був на Північному полюсі, але вірю, що він існує. Звідки мені це відомо? Знаю, бо мені розповідали про нього. Я читав про нього в підручниках, я бачив карту в географічному атласі, і я вірю людям, які були там і написали про це книги. Я приймаю це на віру.

Біблія говорить: «Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:17). Ми віримо в те, що Бог сказав нам про спасіння. Ми приймаємо це без сумнівів.

Мартін Лютер переклав наведений уривок із Послання до євреїв так: «Бо Він тримався за Того, Кого мало хто бачив».

Віра не просто особлива, таємнича якість, якої ми повинні прагнути. Ісус Христос закликав нас уподібнитися малим дітям: як вони довіряють своїм батькам, так само й ми повинні вірити Богові.

Припустімо, що я їду дорогою зі швидкістю вісімдесят кілометрів на годину й майже доїхав до вершини пагорба. Хіба стану я жати на гальма, виходити з машини й підніматися пішки на саму вершину, тільки щоб переконатися: так, дорога триває й за пагорбом? Звичайно, я цього робити не буду. Я довірюся дорожнім службам тієї країни, по території якої їду. Я продовжу свій шлях із нормальною швидкістю, будучи впевненим, що дорога за пагорбом є, хоча її й не видно. Я повірю, що вона існує. Так само діє і рятівна віра в Христа!

Попередній запис

ЩО ТАКЕ ВІРА

Наступний запис

Три складові частини віри