Буття 43
Хліб, який привезли брати з Єгипту швидко закінчився. Тоді Яків сказав своїм синам: «Ідіть знову до Єгипту і купіть нам їжі». Але вони відповіли: «Ми не можемо йти без Веніаміна. Управитель, який продав нам хліб, рішуче заявив, щоб ми не поверталися без молодшого брата нашого».
Батько зажурився: «Навіщо ж ви вчинили мені таке зло? Чому сказали, що маєте ще одного брата?» Сини відповіли, що управитель єгипетської землі їх докладно про все розпитував, навіть запитав, чи живий ще їх батько і чи є в них ще брати. Звідки ж вони могли знати, що він накаже привести молодшого брата. Яків вагався. Тоді Юда, старший син, сказав: «Відпусти Веніаміна під мою відповідальність, я дбатиму про нього. Обіцяю тобі привести його додому. Якщо ж я не поверну його тобі, тоді буду винним перед тобою до кінця мого життя. Ти ж бачиш, що діти наші помирають з голоду, нам потрібна їжа».
Яків уже більше не міг відмовлятися. За той час, що минув, сини вже двічі могли б повернутися з Єгипту.
Батько пам’ятав, що в мішках із зерном були покладені гроші, тому сказав своїм синам: «Візьміть удвічі більше срібла, і обов’язково поверніть те, попереднє, щоб не звинуватили вас у крадіжці – напевне, сталася якась помилка. А ще візьміть у подарунок мигдалю, а також бальзаму, пахощів, меду і ладану. Якщо так потрібно, я відпускаю Веніаміна, нехай уже він іде з вами.
Тієї миті, коли Яків благословляв синів у далеку путь, його серце було переповнене смутком: «Всемогутній Бог хай наповнить милосердям серце того єгипетського мужа, щоб він відпустив нам і Симеона, і Веніаміна!»
Брати разом із Веніаміном пішли до Єгипту і прийшли до Йосипа, щоб купити ще хліба. Побачивши, що всі брати повернулися і Веніамін із ними, Йосип дуже зрадів. Він наказав управителю свого дома: «Веди цих людей до мого дому і приготуй обід, бо вони їстимуть сьогодні зі мною».
Коли слуга привів братів до Йосипового дому, вони сильно злякалися і подумали, що їх буде покарано за крадіжку срібла і зроблено рабами. Відразу їхні думки звернулися до старого батька, який не витримає такого страшного удару. Тому, підійшовши до управителя, вони почали говорити йому на порозі біля дверей дому: «Послухай нас, пане. Ми приходили вже раніше купувати їжу. Коли ми дорогою додому зупинилися на нічліг і відкрили мішки наші, то побачили кожен своє срібло, яке він заплатив за хліб. Це срібло ми тепер повертаємо власноруч, а для закупівлі зерна ми принесли інше срібло. Ми не знаємо, хто і чому це зробив, але ми не крали срібла, ми невинні».
Служник відповів їм ласкаво, кажучи: «Не хвилюйтеся, ваш Бог і Бог вашого батька поклав вам скарб до ваших мішків».
Як радісно було це почути! Брати з полегшенням зітхнули і зрозуміли, що їх ведуть не до в’язниці, а вони запрошені на обід. Вони губилися в здогадках, що ж могло прихилити до них серце єгипетського управителя…
Поки брати очікували на Йосипа, слуга привів із в’язниці бідолашного Симеона. Довгенько довелося йому пробути там.
Слуга приніс води, щоб брати помили ноги з дороги, нагодував стомлених і голодних віслюків. Дізнавшись, що обід заплановано на дванадцяту годину, вони вирішили: «Приготуймо дари й піднесемо їх управителю землі єгипетської, коли він прийде до нас».
У визначений час Йосип закінчив продавати хліб і прийшов додому. Тоді брати піднесли йому дари, які тримали у своїх руках, і вклонилися йому до землі всі одинадцять братів, як одинадцять снопів, що бачив їх Йосип уві сні.
Господар запитав привітно, чи здорові вони, та особливо розпитував він про Якова: «Чи живий-здоровий старенький батько ваш, про якого ви говорили?» Вони відповіли: «Здоровий батько наш і ще живий». Кажучи це, вони ще раз вклонилися йому до землі. Тоді Йосип поглянув і побачив Веніаміна, брата свого, якого він би радо обійняв і поцілував, але стримавшись, тільки запитав: «Оце і є той самий найменший брат ваш, про якого ви мені розповідали?» Він сказав до Веніаміна: «Нехай Бог буде милостивий до тебе, сину мій!» Кажучи це, Йосип відчув, як йому на очі навернулися сльози й він був готовий розплакатися. Тоді Йосип швидко вийшов до сусідньої кімнати і дав волю сльозам.
Потім, умивши своє обличчя, Йосип вийшов до братів і звелів слугам подавати їжу.
На обід були покликані й дехто з єгиптян. Оскільки Йосип був дуже поважною людиною – управителем єгипетської землі – Йосип їв за окремим столом. У кімнаті, де був приготований обід, були ще два столи: за одним сиділи рядочком брати від найстаршого до наймолодшого, а окремо за іншим столом сиділи єгиптяни, бо в ті часи вони вважали неприйнятним і образливим для себе їсти разом з євреями.
Під час обіду Йосип посилав страви зі свого столу кожному з братів, а частка Веніаміна була вп’ятеро більша за частку кожного з них. Давно вже вони так смачно не їли. Незважаючи на завданий біль і образу, Йосип не мстився своїм братам, а відплатив їм добром за зло.
Якщо ваші друзі ображають вас, чим ви їм відповідаєте? Давайте візьмемо приклад із Йосипа, і будемо з любов’ю ставитися до тих, хто нас ображає. Адже й Господь милостивий до нас, коли ми ображаємо Його, не виконуючи Його заповідей. «Як і Христос вам простив, робіть так і ви!» (Кол. 3:13).
ЗАПИТАННЯ:
- Чому Яків погодився відпустити Веніаміна з братами до Єгипту?
- Що взяли з собою брати, коли поверталися за хлібом до Єгипту?
- Як прийняв Йосип своїх братів?
- 3 кого брав приклад Йосип, виявляючи таку любов до злих братів?