Бог ніколи не запізнюється

Тішся й радій, бо велике Господь учинив! Йоіл 2:21

Із тих пір минуло багато часу. Про цю сумну пригоду зі щасливим кінцем знають усі наші друзі й знайомі. А багатьом із них вона допомогла вистояти в труднощах. Так-от. Якось мій батько пішов у гості до свого товариша. Річ у тім, що той недавно одружив сина. Батько на весіллі не був, бо не минуло ще й року після смерті мами. Тож вони вирішили відсвяткувати цю подію пізніше. Увечері тато подзвонив, сказав, що все добре і що він залишається на ніч, бо не має чим добратися додому. А вранці товариш приніс мені його одяг і погану звістку: батько в лікарні, йому оперують голову. Я не розуміла, що він таке каже, бо ввечері говорила з татом, усе було добре. Уже в лікарні, куди я в тривозі одразу побігла, друг розповів мені цю історію.

Батько спав у кімнаті на другому поверсі. Будинок був новий, та ще й недобудований. Уночі він прокинувся і почав спускатися сходами у вбиральню, але було темно, він зашпортався, упав і вдарився головою об щось гостре. Одразу почалася сильна кровотеча. Батько дуже перелякався, але втратив сили і єдине, що зміг, це доповзти до лавки неподалік. Там, стиснувши обома руками голову, почав голосно і безперервно промовляти молитву «Отче наш». Була глибока ніч, тож товариш міцно спав і нічого не чув. Аж тут нізвідки з’явився собака і почав голосно гавкати. До того ж гавкав він просто під вікном з іншої сторони будинку, де спав товариш. Коли пізніше почали з’ясовувати, чий же то був пес і звідкіля він узявся, ніхто не міг нічого сказати, бо він не був сусідським, і ніхто після того випадку його не бачив. Врешті батьків товариш прокинувся і вийшов з хати подивитися, що сталося, побачив свого друга усього в крові й одразу ж повіз його в лікарню. Вже там у тата стався крововилив у мозок, і в дуже критичному стані його оперували. Усе ж лівий бік паралізувало. Та наша віра була міцна. Ми знали, що тільки Господь може його порятувати. Адже лише завдяки Божій помочі тато не стік кров’ю. Ми були впевнені, що Божа ласка завжди з нами, тому не припиняли палко в молитві просити Господа зцілити тата. І Бог учинив чудо.

З тих пір минуло 8 років. Зараз татові 73. Здоров’я його цілком відновилося. Він часто ходить до церкви, славить Господа і радіє життю.

Галина.

Попередній запис

Подих життя

Наступний запис

Не бійся, тільки віруй!