Боже милосердя безмежне

У складних ситуаціях необхідно мати велику віру в Бога. Віра може зробити все. Св. Дон Боско

Це було, наче удар по голові. Ненароком виявила в себе якесь, як кажуть, новоутворення. Ґулька була невеличка, але ж була! Мене як окропом обшпарило. Одразу побігла до лікаря. Він заспокоїв, призначив додаткове обстеження. Я здала всі потрібні аналізи і з жахом почала чекати на результати. Час тягнувся неймовірно довго, ті дні здалися вічністю.

Сказати, що я переживала, – це нічого не сказати. Я майже не їла, ходила заплакана, сумна і стривожена. Вже картала себе, ну чому дозволила взяти пункцію, бо не раз чула різні історії, що ліпше всякі новоутворення не чіпати. Світ для мене втратив свої барви. Усе навколо стало чорно-білим. Чоловікові й дітям розповіла про все. Вони підтримували мене, як могли. Навіть не знаю, чи вірила, що врешті все буде добре? Чи буду жити?..

Сусідка, побачивши, що зі мною явно не все гаразд, спитала, що трапилося. У відчаї я все їй розповіла. Вона уважно вислухала, замислилась і пішла до себе. Небавом принесла мені аркуш, на якому була ксерокопія зображення Ісуса і короткої молитви. У невеличкій передмові йшлося про те, що це молитва за зцілення і що образ треба прикладати до хворого місця.

Я вчепилася за той аркуш, як потопаючий за соломинку. Ревно молилася цю та інші молитви щодня. Відчувала, що в цій ситуації можу покластися тільки на Бога і на Його милосердя. До моїх молитов долучилися чоловік і діти. Пригадую, як чоловік просив дітей молитися за мене. То були миті, зворушливі до сліз. Сім’я з вірою в диво протистояла біді.

Нарешті надійшли результати аналізів. Вердикт лікарів був такий: «Виявляються клітини, підозрілі на злоякісні». Почалися безкінечні лікарські огляди. Було дуже тяжко, але мій любий чоловік завжди був зі мною і щосили підтримував мене.

Минуло декілька тижнів, відколи почався цей страшний період у житті. Аж якось під час огляду здивований лікар повідомив, що він нічого не бачить, тобто ніякого новоутворення нема, воно зникло. Уявляєте?! Просто зникло! Нашій радості не було меж! Я плакала від щастя. Додому йшли з чоловіком надзвичайно щасливі. Дорогою зайшли до церкви, аби скласти пожертву Богові за щасливе зцілення. Там придбала молитовник. То був особливий молитовник для мене. Щодня читала з нього різні молитви. За деякий час більшість із них знала напам’ять.

Не можу сказати, що в моєму житті раніше не було Бога, але то була радше традиція – ходити в неділю та на свята до церкви. А цей випадок перевернув усе моє життя. Він мене наблизив до Господа, моя віра ожила. Відтоді Служба Божа в неділі і свята стала для мене справжнім спілкуванням із Творцем. Я почала читати Святе Письмо, брати участь у прощах.

А головне – не перестаю дякувати Богові за Його любов і милосердя. Бо тільки Господь дарує здоров’я і зцілення!

Надія.

Попередній запис

Не бійся, тільки віруй!

Наступний запис

Довіра до Господа творить чудо