Це була чудова субота. Наша місцева футбольна команда зустрічалася з найсильнішим противником сезону – і ми перемогли! Ми були брудними, у нас з’явилося декілька нових синців, у нас боліли м’язи, що не дозволяло забути про докладені зусилля протягом наступних декількох днів. Але коли хлопці зняли свої футболки, наколінники та обмінялися привітаннями, підвищився рівень тестостерону, з’явилося почуття товариськости і ми почувалися прекрасно. Це був чудовий початок вихідних.
А потім настала неділя.
Недільне богослуження так само відбулося добре, але після обіду я вирішив подивитися Чиказьких Ведмедів і вихідні було зіпсовано. Ведмеді дозволили себе осоромити на загальнонаціональному телебаченні Хижакам із Сієтла. Сієтл – чудове місто, але цього року його футбольна команда грала жахливо. Але, незважаючи на це, завдяки Чикаго вони сприймалися, немов претенденти на Суперкубок.
Після упускання м’яча під час однієї з атак я тупнув ногою і закричав: «Навіть я б краще справився з цим!» Я пригадав перемогу нашої місцевої команди за день перед тим. «Як можна було упустити таку нагоду? Дайте мені форму! Я покажу Вам, що робити з м’ячем!»
У той час я був капеланом Чиказьких Ведмедів. Наступного тижня під час візиту до їхнього центру я наштовхнувся на велетня у футболці Ведмедів. Дивлячись на його пупок, я подумав: «Мені навіть не подобається стояти поруч». А потім спало на думку ще дещо: «А якби довелося плазувати перед цією горилою, намагаючись досягти трьохочкової зони, і чути крик: “Гаразд, Гайбелсе, я з’їм тебе на сніданок”»?
Я пригадав свій коментар минулої неділі: «Дайте мені форму… Я б краще справився з цим!» – і тоді усвідомив: більшість цих хлопців повалили б мене, навіть не спітнівши.
Саме в той момент інший гравець підійшов до мене ззаду і поклав руку на плече. Здавалося, ніби на мене обвалився стовбур дерева. «Як справи, Біле?»
«Все було добре, поки ти не вивихнув мого плеча».
Тієї миті в мене з’явилася одна ідея. Зі смаком свіжого соку футбольної перемоги в роті я почав уявляти себе спроможним зіграти в Національній футбольній лізі. Коли я увійшов до роздягальні Ведмедів, то змушений був подивитися правді у вічі. Я засумнівався, що для мене знайдеться хоча б пара верхньої плечової накладки!
Як пастор я часто помічаю, як люди припускаються тієї самої помилки стосовно Бога і Його справедливости. Люди кажуть: «Я визнаю, що згрішив декілька разів. Так, я помилився. Незважаючи на життя всупереч моральним принципам, я впевнений, що не здамся в цьому змаганні. Я змінюся».
Ми порівнюємо себе з чиказькими політиками, ґвалтівниками і вбивцями та переконуємо себе про пошук святости в цьому порівнянні. Але коли ми це робимо, то використовуємо неправильні мірки. Ми не маємо ключа до того, наскільки святими, справедливими і неймовірно високими є Божі стандарти. Мій досвід із роздягальнею Ведмедів незрівнянний з нашим входженням у Божу присутність. Ми розуміємо, що наша святість «спрацьовує» в церкві, але це аж ніяк не те, що потрібно робити на небесах!
Справедливість – істинна, Богом дана – сприймається сьогодні нашою культурою абсолютно неправильно. З усього, чого нам бракує стосовно Бога, це може виявитися найгіршим незнанням з нашого боку.
Наш справедливий Бог
Так багато фрагментів у Біблії називають Бога справедливим, що Ви могли би покрутити біблійну рулетку і наштовхнутися на один із них. Давайте прокрутимо через три:
- «Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!»[1].
Одне слово, псалмопівець каже, що Бог не є нечесним місцевим суддею. Він не приймає жодних конвертів, і в Нього звичайні кишені. Він не лише справедливий, а й любить правду. Ви ніколи не примусите Його піти іншим шляхом.
- «Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди»[2].
Богу притаманна справедливість. Не лише справедливість характеризує Бога, а Бог сам встановлює справедливість. Він сам по собі є стандартом. Усі Його закони є справедливими, немає жодного, який би виявився нечесним чи несправедливим.
- «Правда Його пробуває навіки»[3].
Бог не є справедливим лише на сезон. У Нього немає справедливих і несправедливих днів. Його справедливість триватиме вічно.
Кожне рішення Бога є добрим і правильним, тому ми можемо бути певними: кожне прийняте стосовно нас рішення буде справедливим. Нам може не подобатися це рішення, але ми ніколи не зможемо посперечатися з його правильністю.
Більше того, кожен прийнятий Богом закон є справедливим. На Бога не впливають колір нашої шкіри, розмір нашого офісу чи пожертви. Його закони є однаковими для всіх. Немає дискримінації, ні компенсаційної дискримінації – лише повсюдна досконала справедливість. Кожен закон захищає нас від заподіяння шкоди самим собі чи кимось іншим та марнування життя і вічности. Кожен віддзеркалює притаманну праведну суть і застосовує той самий стандарт незалежно від нашої статі, віку, релігійних поглядів чи спадщини.
Саме через притаманну Богові справедливість у нас розвинулося пронизливе відчуття чесної гри. Навіть маленькі діти дуже ображаються через найменшу ознаку нечесної гри. У світі не існувало батька, який би хоч раз не почув звинувачення від дитини: «Але це нечесно!» Хоча таке обвинувачення не раз адресувалося Богу, воно є безглуздим. Справді: чесність Бога вражає.
Завдяки Своїй природі, Своїм діям стосовно нас, Своїм законам і Своїй історії Бог довів справедливість. Ця справедливість має потенціял повністю змінити наш світ.
[1] Псалом 11:7
[2] Псалом 119:137
[3] Псалом 111:3