Біля підніжжя червоного пагорба консул Тейлор розбиває табір. Він не має ані наукових амбіцій, ані попередніх знань. З чого він повинен розпочати? Де поставити колону місцевих жителів, щоб копали? Величезний пень із цегляної маси, архітектурний шедевр темної минувшини, йому нічого, як будівля, не говорить. Можливо, у ньому є щось, що можна було б виставити в музеї і що зацікавило б панів у Лондоні. Консул нечітко уявляє собі якусь античну скульптуру, зброю, прикраси, або навіть захований скарб. Він підходить до чудернацького конуса і наказує крок за кроком обережно обстукати його. Та нічого не вказує на порожнину. Велетенська будівля виглядає масивною. Нижній блок височіє з піску майже на 10 метрів. Дві широкі кам’яні сходини ведуть до наступного, меншого конуса, над яким здіймається третій і четвертий.
Тейлор піднімається сходинка за сходинкою, повзає на колінах під палючим сонцем вздовж країв, та знаходить лише уламки цегли. Спітнілий він видирається одного дня на найвищу платформу, з обвітрілих стін вилітають налякані сови. Це все. І все ж він не падає духом. Намагаючись дістатися підґрунтя великого конуса, він приймає рішення, про яке сьогодні можна лише дуже шкодувати. Він переміщає колони робітників від фундаменту і ставить їх на вершині.
Те, що витримало століття, що чинило опір піщаним бурям і спеці, стало жертвою невтомних кайл. Тейлор наказує знести верхню сходинку. Руйнівна робота йде одночасно від чотирьох кутів. Глухо стукаючи, уламки цегли падають вниз. Після багатьох тижнів праці голосний крик вгорі змушує замовкнути стукіт і довбання кайл. Кілька чоловіків мчать щосили вниз із вершини конуса до намету Тейлора. У руках вони тримають маленькі палички і циліндри з обпаленої глини. Тейлор розчарований – він очікував більшого. При обережному очищенні знахідок він бачить, що глиняні згортки повністю покриті написами – клинописи! Хоча він і не розуміє нічого з цього, однак дуже щасливий. Добре запаковані циліндри їдуть до Лондона. Однак вчені на Темзі не здіймають навколо цієї знахідки великого галасу. Нічого дивного – у ті роки дослідники захоплено дивляться на Північну Месопотамію, де у верхній течії Тигру з горбів Ніневії і Хорсабаду на світ з’являються палаци та велетенські рельєфи асирійців, які відтісняють все инше в тінь. Яке значення мають тут ще якісь глиняні циліндри з телу аль Муккайяр? Ще два роки, не падаючи духом, Тейлор безуспішно проводить розкопки на телі аль Муккайяр. Потім його відкликають.
Які безцінні скарби дрімали під старим конусом, світ дізнається лише через сімдесят п’ять років.
Науковці забувають про тел аль Муккайяр, однак він не залишається без уваги. Як тільки Тейлор відійшов, з’явилися натовпи инших відвідувачів. Надбиті стіни і, насамперед, знищена Тейлором найвища сходинка, стають бажаним, невичерпним джерелом будівельного матеріялу для арабів, які рік за роком приїжджають сюди здалека і навантажують своїх верблюдів цеглою. Сформовані багато тисяч років тому людською рукою, стіни зберігають ще читабельні імена Ур-Намму, першого великого будівничого, та Набоніда, вавилонського правителя, який відновив цю східчасту піраміду, яку вони назвали зіккуратом. Піщані бурі, дощ, вітер і спека роблять свою звичну руйнівну роботу.
Під час Першої світової війни, у 1915 р., британські війська при марші до Багдаду розташовуються неподалік цієї будівлі, вона вже стала настільки низькою, настільки знищеною та пограбованою за ті десятиліття, які минули з 1854 р., що один із солдатів дозволяє собі похизуватися: на мулі виїжджає на саму верхівку зруйнованої будівлі.
Випадково сталося так, що серед офіцерів цього відділу був експерт, Р. Кемпбел Томпсон із Інтеллідженс Стаф британської армії в Месопотамії. У мирні часи він працює асистентом у Британському музеї. Як знавець пильно обстежує цю величезну купу цегли, з жахом споглядаючи на руйнування. Дослідження ґрунту дає йому підстави підозрювати, що в районі тела можливі инші знахідки – руїни поселень, що дрімають під піском пустелі. Томпсон це все докладно реєструє і повідомляє до Лондона. Отже є причина, щоб обтерти з пилюки і цього разу з великою старанністю вивчити непоказні і майже забуті глиняні циліндри. Написи містять надзвичайно цікаву історичну інформацію.
Майже дві з половиною тисячі років перед консулом Тейлором на тому ж місці з тією ж цікавістю вже шукав щось і перевертав усе хтось инший. Шанувальник античности, відомий чоловік, правитель великого царства і археолог в одній особі – цар Набонід з Вавилону в VI ст. до Р. Х. На його думку, “зіккурат уже був старим”. Однак Набонід вчинив інакше, аніж Тейлор. “Я відновив структуру цього зіккурату, як у давні часи, цементом і обпаленою цеглою.” Коли понищена віком східчаста піраміда була відреставрована, він наказав вивести знайдене ним ім’я її першого будівничого на глиняному циліндрі. Як цар-вавилонянин розшифрував з одного розбитого напису, той називався Ур-Наму. Ур-Наму? Чи цей будівничий великої східчастої піраміди був царем, правителем Уру Халдейського, про який згадано в Біблії?
Ця підозра є обґрунтованою. Бо з того часу те саме біблійне ім’я виринало ще багато разів. Також і в грамотах, які були знайдені в инших місцях у Месопотамії, згадується Ур. Він мав бути, як повідомляють клинописні тексти, столицею великого народу шумерів. Тепер прокидається зацікавлення до зруйнованого телу аль Муккайяр. Разом з археологами Британського університету на нових дослідженнях наполягають і вчені з музею Пенсильванського університету (США). Східчаста піраміда на нижньому Євфраті може приховувати таємницю невідомого народу шумерів та біблійного Уру! Однак британсько-американська група археологів змогла вирушити на розкопки лише 1923 р. обтяжуюча мандрівка на хитких спинах верблюдів їх оминула – вони їдуть потягом з Багдаду. По колії доставляють також спорядження: тачки, рейки, кайла, шпателі, кошики.
Археологи мають у своєму розпорядженні такий фонд, що можуть перевернути увесь ландшафт. Вони починають розкопки планово і з розмахом. Оскільки передбачаються великі знахідки, вони планують працювати кілька років. Експедицію очолює сер Чарльз Леонард Вулі. Свої перші відзнаки 43-річний англієць заслужив собі на наукових поїздках та розкопках в Єгипті, Нумібії та Каркеміші на верхньому Євфраті. Для цього здібного, успішного чоловіка дослідження тел аль Муккайяр стане великим завданням всього його життя. Свою основну увагу він не спрямовує, як десятиліття перед цим нерозсудливий Тейлор, на східчасту піраміду. Свій дослідницький запал вчений спрямовує на той плоский пагорб, який здіймається з піщаної площини при його підніжжі.
Від натренованого ока Вулі не сховалася дивна форма пагорба – він виглядає як плоска вгорі височина, сторони якої спадають майже рівномірно. Таких горбів – великих і малих – на Близькому Сході є незліченна кількість: на берегах великих річок, на великих родючих рівнинах, на стежках і дорогах, по яких з незапам’ятних часів проходять через цю землю каравани. Дотепер їх ніхто не лічив. Вони трапляються від дельти Тигру та Євфрату в Перській затоці аж до гір Малої Азії, де річка Галіс впадає в Чорне море, на берегах східного Середземномор’я, у долинах Ливану, на Оронті в Сирії та в землі на Йордані – у Палестині.