Бійки

Чимало батьків, з якими я розмовляю, здається, вважають, що не може бути такого, щоб діти не билися між собою. Але я знаю сім’ї, де бійки між дітьми трапляються лише зрідка. Якщо зрозуміємо причини дитячих бійок, то зможемо поліпшити ситуацію.

Передусім потрібно усвідомити: якщо двоє дітей борються за щось, то водночас співпрацюють між собою. Це звучить дивно, але бійку недарма називають виявом співпраці. Надзвичайно важко боротися поодинці. Як говорить давня приказка, для танго потрібні двоє. Щоб боротьба розпочалася і тривала, друга особа мусить промовити провокаційне слово або зробити відповідну міну чи жест.

Я виявив, що найліпший спосіб упоратися з бійкою – дати дітям те, про що їм ідеться. Якщо хочуть воювати, нехай воюють. Однак я постійно повторюю батькам, що вони повинні сказати дітям, де і за яких умов можна битися. Бійка дітей не має порушувати тиші та спокою решти мешканців дому.

Коли двоє дітей починають битися, найліпше вивести їх (якщо вони ще маленькі, то винести) до іншої кімнати або на подвір’я. Скажіть їм, що можуть воювати, аж доки вирішать спірне питання. Залиште їх наодинці з їхньою боротьбою. У більшості випадків, коли ви дозволите дітям битися, вони не робитимуть цього. Просто стоятимуть і дивитимуться одне на одного. Хтось із них скаже: «Добре, починай». А противник відповість: «Ні, ти починай».

Зазвичай ніхто з них не почне битися, бо насправді нікому з них бійка не потрібна. Здебільшого мета їхньої невпинної боротьби – це втягнути батьків у свої конфлікти. Що швидше батьки навчаться триматися поодаль від дитячих суперечок, то швидше навчать дітей бути відповідальними й обов’язковими. Багато вчителів кажуть мені, що коли бачать дітей, які б’ються, вирішують проблему так: дають їм боксерські рукавиці, відводять подалі від глядачів до спортивної зали і пропонують продовжити «насолоджуватися» двобоєм. У такій ситуації діти рідко повертаються до бійки. Адже зазвичай б’ються для того, щоб привернути чиюсь увагу. Їм потрібні глядачі – їхні товариші або (коли це відбувається вдома) батьки. Усуньте глядачів – і бійка, найімовірніше, закінчиться.

Звичайно, з кожного правила існують винятки. Трапляється, що дитина розпочинає бійку з набагато меншою і слабшою. Одна мама впіймала дванадцятирічного сина на тому, що він душив свого дев’ятирічного брата, який уже почав синіти. Хлопців відвели в окремі кімнати!

Часто боротьба між дітьми має словесний, а не фізичний характер. Спочатку вони сперечаються, потім обзиваються і врешті починають перекрикувати одне одного. Якщо це відбувається за столом, то просто зробіть дітям зауваження – скажіть, щоби встали з-за столу і вийшли до іншої кімнати або надвір. Якщо їх більше цікавить обзивання, ніж їжа, то нехай роблять це деінде. Зазвичай добре самому відвести їх туди, куди хочете, і наказати, щоб залишалися там доти, доки не розв’яжуть суперечки. А повернутися до товариства, зібраного за столом, зможуть тільки тоді, коли вирішать свої проблеми й будуть готові поводитися чемно.

Дозвольте, щоб їхнім учителем завжди була дійсність. Якщо вечеря закінчиться, поки вони вирішували свою суперечку – не давайте їм їсти. Вони запізнилися на вечерю, бо сварилися, тоді як життя в суспільстві вимагає поваги до інших. Якщо не зможуть вирішити своєї суперечки до кінця вечері, то трапеза закінчиться без них. Це трохи нагадує ситуацію, коли вранці ми надто довго збираємося, а добігаючи до зупинки, бачимо, як наш автобус від’їжджає.

Життєві обставини вимагають, щоб ми робили відповідні речі в чітко визначений час. Якщо не впишетеся в один часовий проміжок, мусите почекати на наступний. Якщо спізнитеся на автобус, будете чекати на інший. Якщо не встигнете до столу (на сніданок, обід чи вечерю), доведеться дочекатися наступної трапези.

Боротьба – словесна чи фізична – часто розгортається під час сімейної подорожі автомобілем. У такому випадку найліпше зупинитися. Якщо це можливо, вийдіть із машини і трохи погуляйте, дозволивши дітям побитися. Вони за трохи перестануть. Якщо бачите, що залишати дітей самих небезпечно – просто скажіть їм, що можуть продовжувати битися і ви не поїдете далі, поки вони не закінчать.

Найголовніше в такій ситуації – зберегти спокій, не розгніватися. Якщо бійка почалася тоді, коли везете дітей на якісь заняття (з футболу, музики тощо) – скористайтеся тією ж порадою: нехай їх навчить дійсність.

Їхня погана поведінка матиме відповідні (цілком природні) наслідки – заняття почнеться без них.

Як на мене, батьки виявляють велику відповідальність, зупиняючи автомобіль, коли діти б’ються. У такий спосіб повідомляють дітям таке: «Добре, можете продовжувати битися, але я не поїду, поки не припините». І бійка зазвичай закінчується впродовж хвилини або ще швидше. Якщо ж не закінчується – мусите виявити відвагу і повернутися додому.

У будь-якому разі треба досягти того, щоб у дітей зникло бажання битися. Діти повинні помітити, що бійка – це поганий спосіб розв’язання проблем. Вони мають засвоїти таке:

  1. Бійка не викличе в мами й тата жодної реакції, навіть негативної.
  2. Під час бійки можуть отримати травму.
  3. Через бійку можуть пропустити тренування або не піти до парку тощо.

Уникнути суперництва між дітьми практично неможливо. Реально дивлячись на речі, можна говорити лише про мінімізацію конкуренції. Конфлікти в сім’ях, особливо між дітьми, – це природно. Навчаючи дітей вирішувати суперечки позитивно, ви формуєте їхню психічну структуру, яка допоможе їм протистояти світові.

Попередній запис

Страхи

Наступний запис

Забудькуватість