Марка 4:36-41; 5:1-21
Після чергового насиченого повчанням дня Ісус та учні відпустили народ, а самі сіли до човна і вирушили на інший берег Галілейського моря. Був вечір. Ісус, стомившись, ліг на кормі й міцно заснув. Хоч Христос був всемогутнім Богом, Він також був людиною, Яка стомлювалася і потребувала відпочинку.
Коли човен уже відплив на середину моря, раптом здійнялася сильна буря. Вітер підіймав величезні хвилі, й вони почали заливати човен. Учні, багато з яких були досвідченими рибалками, намагалися втримати човен на плаву, але не могли. Вони були вкрай здивовані тим, що Ісус солодко спав під час такої страшної бурі, ніби немовля, нічого не чуючи довкола.
Коли човен переповнився водою і вже починав тонути, учні розбудили Ісуса і з докором сказали: «Вчителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?»
Ісус підвівся, повернувся обличчям до моря, назустріч сильному вітру і владно наказав: «Мовчи, вщухни!» Вмить буря стихла, і поверхня моря зробилася гладенькою, неначе дзеркало.
Коли Ісус подивився на Своїх учнів, то прочитав в їхніх очах німий жах: «Хто Цей, що стихії підкоряються одному Його слову?» Ті, хто були свідками стількох чудес, ніяк не могли звикнути, що їхній Учитель – всемогутній Божий Син. І Христос лагідно сказав до них: «Чому ви такі полохливі? Що може трапитися із вами, коли Я поряд? Де ваша віра в Мою силу і могутність?»
Дітки, а чи ми з вами не буваємо схожі на отих учнів Христа? Ми стільки разів бачили у своєму житті Божі чудеса, відчували Його могутність у вирішенні наших проблем. Але коли трапляється якась біда або «буря» у нашому житті, замість того, щоб довіритися Богу, ми самі намагаємося з нею боротися. Зрештою, коли в нас нічого не виходить власними силами, ми з докором звертаємося до Ісуса: «Господи, чи Тобі байдуже, що…?» Давайте більше вірити нашому Богу, знаючи, що Він усе тримає у Своїй руці, і з нами не трапиться нічого, про що б Він не знав.
На світанку човен з учнями та Ісусом спокійно пристав до протилежного берега. Щойно всі вони вийшли на землю, аж ось їм назустріч вийшов дикий і лютий чоловік, який був одержимий злими духами.
Він мав страшний вигляд у своєму брудному й роздертому одязі, з розбитим обличчям і кривавими ранами від ланцюгів на руках і ногах. Відтоді, як злі духи ввійшли в цього чоловіка, він жив за межами міста в печерах. Через те, що він став небезпечним, люди приковували його ланцюгами, але він отримував таку силу від демонів, що розривав будь-які пута. Коли на нього находив сказ, він починав битися головою об каміння.
Побачивши Ісуса, біснуватий підбіг, вклонився Ісусові й закричав не своїм голосом: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Божий?! Не муч мене», бо Ісус наказав злому духу залишити бідну людину. Тоді Ісус звернувся до злого духа, що сидів у людині: «Як твоє ім’я?» Дух відповів: «Нас багато духів у цій людині, тому ми звемося Легіоном».
Ті демони так бажали залишитися в тому краї, що благали Ісуса не відсилати їх геть. На полі, поряд з морем, паслося велике стадо свиней. І демони вблагали Ісуса послати їх у тих свиней. Коли ж злі духи увійшли в тих тварин, то все стадо стрімко побігло до краю обриву: свині кинулися у воду й усі потонули.
За всім цим спостерігали свинопаси. Щойно дві тисячі свиней кинулися з кручі, пастухи стрімголов побігли до міста й розповіли жителям усе, що сталося.
Всі як один побігли на берег моря, де побачили дивну картину: біля ніг Христа сидів чоловік, в якому жителі впізнали колишнього біснуватого. Він був чистий і одягнений і при здоровому глузді.
Чи зрадів народ, що Бог так чудово допоміг цій людині й вирішив проблему всього краю, бо від витівок біснуватого страждали всі навколо? Аж ніяк! Люди більше жалкували за свої стада свиней, тому благали Ісуса залишити їхній край і йти геть.
Ісус ніколи не примушує людей приймати Його. Коли Його просять йти геть – Він уходить. Але як страшно, що є такі люди, які добровільно проганяють Христа зі свого життя, адже на них чекає вічна мука.
А що ж звільнений від бісів? Цей чоловік не тямив себе від щастя й подяки Господу. Після зустрічі з Христом Його серце змінилося, і тепер він хотів завжди бути з Ісусом поряд. Однак Спаситель сказав йому: «Залишайся у своєму місці і свідкуй цим людям про те, що Господь учинив із тобою. Тут ти будеш Божим пророком, адже стільки людей знали про твою одержимість, а тепер побачать силу Божу у твоєму звільненні».
ЗАПИТАННЯ:
- Яка пригода сталася з учнями на морі?
- Що нового учні дізналися про силу Христа?
- Як Ісус зцілив біснуватого?
- Чому Ісус не дозволив колишньому біснуватому йти разом із Ним?