ВИГНАННЯ З ДОМУ

Буття 21:1-21

Після розмови з ангелом у пустелі, Агар повернулася до своєї пані Сарри. Спочатку гордість заважала їй, але слова ангела допомогли визнати свою помилку і зробити це. Невдовзі Бог подарував Агарі обіцяного сина, якого Авраам назвав Ізмаїлом – як повелів Бог біля джерела.

Минув час, і ось Господь виконав обіцяне про Сарру – вона завагітніла і народила Авраамові сина! Через свій вік Сарра соромилася, і казала, що з неї сміятимуться всі, хто дізнаються про народження дитини. Але Авраам не знав себе від щастя! За звичаєм того часу, коли хлопчик підростав і вже не потребував материнського молока, батько сина робив гучне свято. Так зробив і Авраам.

А чи зрадів Ізмаїл народженню молодшого брата Ісака? Ні. Будучи вже підлітком чотирнадцяти років, він розумів любов Авраама до Ісака і заздрив своєму братові. Під час вчиненого Авраамом бенкету Ізмаїл насміхався з Сарри.

Це побачила Сарра, їй стало дуже образливо, тому вона сказала своєму чоловікові: «Прожени Агар та її сина з-перед моїх очей, бо спадкоємцем буде наш син Ісак, аж ніяк не Ізмаїл».

Авраам же любив Ізмаїла, бо той був його сином, і засмутився через прохання Сарри. І не знав Авраам, що йому робити, аж поки Господь не об’явив йому Свою волю.

Бог проговорив до Авраама і сказав: «Не журися через хлопця і раби твоєї, послухайся слів Сарри». Це було сказано Богом, а як ми вже знаємо, Авраам завжди виконував усі повеління Божі. Тож рано вранці він узяв хліб і бурдюк із водою, поклав все це на плечі Агарі і вислав їх з Ізмаїлом із дому.

О,    скільки сліз було пролито того дня! Одного разу Агар вже тікала з дому за власним бажанням, але тепер її виганяли, і вона не мала права повернутися назад.

І вирушили бідні подорожні пустелею, і заблукали в ній. Кожного з вас під час спеки мучить спрага, так і Агар із сином пили багато води, тому бурдюк швидко спорожнів. Юнак, якому тоді було років шістнадцять-сімнадцять, знемагав від спраги. Настав час, коли він знемігся і впав, і вже не зміг більше йти. Мати заховала його в тіні великого куща, а сама сіла віддалік нього, бо не могла ані покинути його, ані бачити, як він у стражданнях помирає від спраги. Чому ж Агар зневірилася і гадала, що Ізмаїл помре? Невже вона забула слова ангела, який сказав, що від її сина повстане чисельний народ? Схоже, що через страждання вона насправді забула цю обіцянку. Але Господь завжди виконує те, що обіцяє!

Агар сиділа і гірко плакала. Аж раптом почула голос ангела, що говорив до неї: «Чого ти, Агаре? Почув Я голос хлопця того звідти, де він є». Невідомо чи молився хлопець, чи тільки стогнав, – але Бог почув його. О, який ласкавий наш Господь, Він почув благання підлітка, який так недобре повівся зі своїм братом!

Бог звелів Агарі піднятися і піти до сина, взяти його за руку і підвести. І зробив Бог так, що раптом Агар побачила перед собою криницю. Часто Бог відкриває нам очі, щоб ми побачили Його чудеса, які нам не видимі через наш смуток і сльози. Агар відразу пішла до джерела, наповнила бурдюк водою і напоїла свого сина. Як раділо материнське серце, коли Агар бачила, як просто в неї на очах її син оживає й піднімається!

І був Бог з Ізмаїлом. Він уже більше ніколи не повернувся до дому свого батька. Хлопець виріс і став жити в пустелі, а заняттям собі обрав бути стрільцем-лучником. Коли прийшов час женитися Ізмаїлу, мати обрала йому дружину з Єгипту, і вони всі разом жили в пустелі. Лише перед смертю Авраама Ізмаїл відвідав його, а потім допоміг Ісакові поховати батька в печері.

Як Господь сказав, так і виконалося. Від Ізмаїла, який мав дванадцять синів, пішов чисельний народ, названий ізмаїльтянами. Ще й сьогодні в Аравійській пустелі живуть їхні нащадки, які мандрують із місця на місце, проживаючи в наметах і випасаючи овець своїх на пасовищах.

ЗАПИТАННЯ:

  1. Як звали сина Агарі?
  2. Чому Сарра наказала вигнати Агар і її сина?
  3. Що сталося в пустелі, де заблукала Агар із сином ?
  4. Чи існують сьогодні нащадки Ізмаїла? Чим вони займаються?
Попередній запис

ІСТОРІЯ АГАРІ

Наступний запис

ІСТОРІЯ ЛОТА