Вимагайте правди про себе

Я (Джон) одного разу став свідком того, як шепелява п’ятирічна дівчинка каже здоровенному підлітку: «Родні, ти шкривдив мене, коли шказав, шо я дурна». І Родні довелося сидіти тихо і прийняти слова Джені. То була сильна сцена – дивитися, як хтось настільки малий і безпорадний перечить комусь настільки великому й сильному».

Ця розмова відбулася в дитячому і підлітковому реабілітаційному денному центрі, де я працював упродовж клінічної інтернатури. Там з понеділка до п’ятниці із 8 до 17 години дня лікували дітей різного віку – від депресії, розладів поведінки і тривожних станів.

І найважливіше відбувалося в останню годину кожного дня, якраз перед тим, коли батьки забирали своїх дітей. Той час називався «Перехресна розмова», і впродовж тієї години кожна дитина, хоч який був її вік чи наскільки важкий стан, мала свободу, разом з усіма іншими працівниками, висловлювати свої спостереження щодо поведінки чи настрою інших дітей того дня.

Іноді дитина хвалила інших за те, як добре вони змогли впоратися: «Мені подобається, що ти грався зі мною і не стояв у кутку». Іноді слова звучали досить конкретно: «Нині ти кричав на мене і тричі перелякав мене. Мені це не до вподоби». А іноді вони були неабияк зворушливі: «Ти так мило говорив зі мною, коли я плакала. Моє серце хотіло вискочити тобі на коліна».

«Перехресна розмова» чудово зрівнювала всіх. «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує» (1Тим. 4:12). І за місяці моєї роботи там я зауважив, що це справді діяло. Діти зважали на думки інших дітей, і часто навіть більшою мірою, ніж слухали працівників закладу. Вони довіряли правдивості того, хто був з-посеред них, і використовували їхню думку, щоб змінювати себе.

Одна з найцінніших речей, яку ви можете зробити в стосунках зі своїми надійними людьми – поряд з проханням про допомогу, висловленням потреб і пригніченням власного опору – це вимагати правди про себе. Часто ми не свідомі своїх «білих плям» і власної деструктивної поведінки. Заклик псалмопівця до Бога перекликається з цією проблемою: «Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!» (Пс. 139:23-24). Бог часто використовує людей, відповідаючи на цю молитву.

У цих питаннях ми часто поводимося, як діти. Ми здебільшого не маємо вмінь, досвіду і навичок, що допомогли б нам у пізнанні того, як впливати на людей – можливо, за винятком хибних способів (наприклад, коли ми кажемо: «Ти зруйнував моє життя, коли не відвідав мене цього Різдва», – то це насправді неможливий злочин, і він не здатен зруйнувати людського життя, хоча людина, яка говорить ці слова, може так вважати). Тож, як діти, ми потребуємо чимало допомоги, коли вивчаємо життєві питання, пов’язані з любов’ю, психологічними межами, добром і злом.

Існує чимало способів зробити цей крок. Просити чиєїсь думки про себе можна сотнями різних способів. Однак я вважаю, що найважливіше можна вмістити у два питання. Якщо ви регулярно ставитимете їх своїм надійним людям і використовуватимете ту інформацію, яку отримаєте, то у вашому житті все буде гаразд. Ось вони:

  1. Що саме в моїй поведінці відштовхує тебе?
  2. Що саме в моїй поведінці притягує тебе до мене?

Годі знайти слова, які було би важче сказати іншій особі, а також слова, які би виявилися кориснішими. Коли ви запитуєте це, то висловлюєте кілька важливих речей своїм надійним людям. Ви кажете їм:

  • Я ціную твою думку про мене.
  • Я хочу, щоб ти був дуже важливою частиною мого життя.
  • Я поважаю те, що ти бачиш у мені.
  • Я не хочу завдавати шкоди тобі чи твоїм стосункам.
  • Я звіряю тобі все найуразливіше, що є в мені.

Яку відповідь ви можете отримати? Часто перспектива того, що нам доведеться вислухати думку інших, жахає нас. Осудливі люди могли б вам сказати чимало образливих чи неправдивих речей. Або ж ви можете вважати себе нещирим, фальшивкою, й остерігатиметеся, що інші прагнуть допастися до вас і викрити вас перед світом.

Надійні люди влаштовані зовсім інакше. Ваша надійна особа прагне, щоб ви пізнали істину з двох причин. Передусім істина примножує любов. Люди, які вільні бути чесними, також вільні любити одне одного. Вони позбулися страху втратити близькість, бо «страху немає в любові» (1Ів. 4:18). І по-друге, правда – це ваш незмінний друг. Розуміння того, як ми відвертаємо від себе людей, неабияк допомагатиме нам у покращенні якости наших стосунків і життя. Це один з проявів того, як саме правда спроможна визволяти нас (див. Ів. 8:32).

Ви почуєте здогади, враження, емоції та спостереження, на які ніколи й не сподівалися. Коли люди почуваються по-справжньому вільними казати правду, вони схильні не лише до чесности, але й до любови. Пам’ятайте, ваша надійна особа почула, що ви взяли на себе ініціятиву вимагати правди. Не існує бетонної стіни заперечення, яку доведеться пробивати. Надійним людям не потрібні гранати, коли вистачає тихого шепоту.

Ви можете дізнатися:

  • як почуваються люди, коли ви покидаєте їх;
  • як їм не вистачає вас, коли ви йдете від них;
  • як вони бажають, щоб ви відверто говорили про свої втрати;
  • як це боляче, коли ви не поважаєте їхніх психологічних меж;
  • як ваші вади роблять їх ближчими до вас;
  • як ваш власний шлях допомагає їм знайти зв’язок з Богом та з іншими.

Це глибокі й важливі елементи реальности. Вони направду є найглибшою сутністю самого життя, тому що сутність життя – це стосунки. Цінуйте і плекайте ці істини, які ви почуєте від надійних людей.

Загалом, що скрупульозніше ви ставитеся до самоаналізу, то краще для вас. І навпаки: що більше ви применшуєте свої невдачі, то більше роботи знадобиться надійним людям, щоб поділитися з вами істиною. Будьте справжніми, будьте чесними, працюйте над собою. Що волієте ви почути від тих, кого знаєте найкраще: «Не будь такий суворий до себе!» чи «Прокинься, лінивцю, випий кави і відкинь відмовки!»?

Попередній запис

Долайте опір

Наступний запис

Ідіть дорогою прощення