Матеріялістичний погляд на світ має немало перешкод та труднощів на своєму шляху, як доводиться пояснювати постання світу й життя, усунувши Творця. Перша перешкода – це виникнення матерії взагалі, що й лягла в основу матеріялістичного вчення та його послідовностей. Цю першу трудність матеріялізм розв’язує так, що опускає саму суть проблеми, приймаючи, що матерія є вічна, що вона завжди існувала – ось і все. Очевидно, таким твердженням він порушує одну з тих своїх засад, що все можна пояснити звичайним людським розумом, бо все має свій матеріяльний початок, за винятком, очевидно, тієї «вічної» матерії. Тим-то матеріялісти дуже поспішно проходять питання, як доводиться їм про це говорити, тоді починає їм плутатися язик і вони дратуються, приписуючи суперечності ідеологіям клириків та їхній ворожій настанові до правдивої науки, зосібна ж – до робочого класу. З такими супротивниками неможливо дискутувати, щоб не стати ворогом народу.
Є ще одна ділянка, в якій матеріялісти не мають упевнености, – це питання, як виникло життя на землі. Ніхто, навіть матеріялісти, не сумніваються в тому, що у світі існують речі живі і неживі, що є речовини органічні й неорганічні. Ніхто також не заперечує, що існують між цими двома світами такі відмінності, яких науці ще не вдалося роз’яснити теорією еволюції, тобто створити життя, створити живу істоту, хоча б і найпримітивнішу. Це проблема не нова і не виникла вона щойно з появою комуністичного матеріялізму. Чимало галасу здійняла так звана еволюційна теорія Дарвіна про походження людини від мавпи. Дарвін простежував епоху вже живих істот та пояснював існування певних соматичних перемін тварин того самого чи подібного виду. Він зовсім не заторкував основної проблеми: тобто звідки і як взагалі постала жива істота, що згодом перетворилася в Людину. Наука з різними застереженнями взяла до уваги такі теорії, використовуючи як слід перевірені дослідження. Взагалі ця теорія належить до одної з багатьох гіпотез. Тим часом атеїстична пропаганда використовує дарвінізм, щоб нищити віру серед мас народу. Їй зовсім не йдеться про те, щоб знайти правду, ані про справжнє завдання науки, а тільки щоб сперечатися про релігійні істини – чи то з наказу, чи просто з якогось інтересу. Людей, які мало знаються на біології чи хімії, неважко спантеличити, і таких сьогодні багато в світі. Але направду вчених, що дотримуються стислих вимог науки і мають нагоду й спроможність стверджувати правдивість створених гіпотез, нелегко збити з доброго шляху, хіба що і їм наказують і доручають робити заздалегідь означені, хоч і незгідні з правдивою наукою, висновки – під загрозою репресій та бойкоту від тих, що самовільно розпоряджаються життям і смертю, як це діялося, наприклад, у СРСР. Проте наука є і поза Радянським Союзом, і то свобідна наука, що не дивиться різнобічно, а має на меті виключно те, щоб знайти розв’язок проблем, знайти правду. Існувала наука і перед Радянським Союзом, якому щойно півсторіччя.
Науковці всього світу, біохіміки зокрема, працюють уже сотні років над питанням виникнення життя, над можливістю переходу від неживого до живого. Останніми десятиліттями наука зробила під цим оглядом гігантські кроки вперед. Сьогодні клітина живого організму є вже всебічно досліджена, головно щодо її структури й законів розвитку, життєздатности, розмножування тощо. Клітина – це основна одиниця живого організму. Лише в людському мозку понад мільярд клітин, відділених одна від одної дуже ніжними клітинними плівками. І ще один факт стверджує наука: все, що живе, походить лише від живого, і то від живого власного роду. Наука ще досі не знайшла винятку з цього природного закону. Крім того, життя потребує ще належних умов для свого існування: повітря, води, відповідної температури, поживи тощо. Якщо забракне одного з цих зовнішніх складників, життя припиняється. Також інші стислі науки безсумнівно дослідили та ствердили, що в початковій фазі розвитку нашої землі бракувало саме цих складників, необхідних для виникнення життя: води, повітря, температури; згідно з теоріями вчених, земля була найперше в газовому стані, згодом почала охолоджуватися, тверднути. Треба було майже 3 мільярди літ, щоб температура землі знизилась нижче ста градусів Цельсія, тобто щоб появилась вода. З цього виходить, що життя на землі молодше, ніж існування неорганічної матерії; незалежно від часу та мільярдів літ мав колись настати той момент, коли на землі появилася перша жива клітина, в таких умовах, в яких вона б жила та розвивалася. Щойно потім можна говорити про еволюцію. Як же ж пояснити той перехід від неживого до живого? Вже тисячі років (ще, наприклад, від загальновідомого Аристотеля) люди намагаються знайти пояснення цього явища – чи то з суто абстрактних спонук, щоб пізнати правду (як це робить філософія), а чи з практичних потреб, щоб штучно створити живу клітину (як це впродовж кількох сторіч робить біохімія). Обидві науки діють згідно з притаманними їм методами, незалежно від інших, хоча контролюють свої досягнення, порівнюючи їх між собою. Перші пояснення були, радше, теоретичні – їх дала філософія, тобто, філософи. Створено теорію так званого саморозвитку, спонтанного виникнення життя: чи то на шляху випадкового збігу обставин, а чи внаслідок послідовної природної еволюції. Такої думки притримувалося багато поважних мислителів, між іншим Аристотель і святий Тома Аквінський. З часом щораз більше зростало намагання пояснити життя, його виникнення та зв’язок з матерією. Цю теорію брали під сумнів філософи інших поглядів, але повалили її таки не філософи, а вчені-натуралісти – біохіміки, не тільки дотримуючись засад логіки, а використовуючи і мікроскоп у дослідних лабораторіях. Ще італійський медик Франціск Реді (помер у 1691 р.) та його учень і професор у Падуї Валліснєрі встановили зрозумілу й доказану засаду: «Все живе від живого». Бернард Вонтенель, член та секретар Французької Академії Наук (помер 1745 р.), розвіяв міт про зародження життя з трупів у стані розкладу чи з вогкого пригрітого пороху. Він спостеріг під мікроскопом, що ці животини (як вірив наш народ, наприклад, про блоху) розвиваються з мікроскопічно маленького зародка. Остаточне слово про цю теорію сказав французький вчений Люїс Пастер (помер 1895 р.) на підставі довгих наукових лабораторних дослідів. Отже, міг він категорично ось що ствердити: «Так званий саморозвиток життя мікроскопічних організмів – це тільки марення». А далі: «Немає досі ж одного відомого факту, який ствердив би, що мікроорганізми появилися на світ без своїх батьків, тварин такого самого роду (аж до людини включно). Хто твердить протилежне, є жертвою ілюзій або погано виконаних дослідів». Своїх опонентів Пастер міг слушно назвати «винахідниками квадратного колеса». Відтоді біохімія зробила великий поступ, хоч не змінила самого факту. Багато є ще таких, що мають надію на майбутні відкриття.
Тим часом наука не розв’язала ще питання походження життя на землі. Найновіша християнська філософія стверджує таке: з суто філософського погляду важко виключити ту можливість, що жива істота могла б виникнути безпосередньо з неживої матерії через саморозвиток, вочевидь, не власною силою, якої не має, але у співдії з Божою всемогутністю. Він може дати матерії таку можливість, уживаючи її, як знаряддя Своєї творчої всемогутности. Спонтанний саморозвиток живого організму з матерії, за матеріялістичним вченням, неможливий у руках людини, – дослідника з апаратами. Однак це можливе, бо дійсне в руках Божих. Згідно зі Святим Письмом, Бог узяв земний порох та сформував з нього людське тіло і вдихнув у нього Свого духа, – і людина стала живою істотою, в усій її органічній складності. Тому ще раз можемо повторити: наука і віра в Бога ніяк собі не суперечать, але себе взаємно доповнюють та пояснюють, в розумі розсудливої людини.