Виняткове положення Святого Письма

Якщо вчені вважають достовірними тексти цих творів античної літератури на підставі таких нечисленних свідчень, то тим більше ми маємо підставу довіряти, що Біблія була точно передана до нашого часу. Текстуальне підтвердження навіть для „Іліади” Гомера блякне в порівняння з числом копій Нового Заповіту, що збереглися донині. Якщо рахувати тільки копії грецькою мовою, Новий Заповіт зберігся приблизно в 5686 часткових або повних рукописних версіях, що були переписані від руки з другого по п’ятнадцяте століття. Сьогодні ми маємо в розпорядженні ще більше ранніх текстів Нового Заповіту. Додайте до майже 5700 грецьких рукописів більше ніж 10 тисяч примірників Вульгати – перекладу латинською мовою та ще щонайменше 9300 ранніх перекладів іншими мовами, і в підсумку отримаємо близько 25 тисяч рукописних копій уривків Нового Заповіту в бібліотеках і музеях. Жоден античний документ навіть не наближається до такої кількості примірників та ретельності свідчень.

У порівнянні з майже 5700 грецьких рукописів Нового Заповіту, інші античні документи відверто страждають на брак рукописів, як це ілюструє наступна таблиця.

Британський учений, професор Ф. Дж. А. Горт робить справедливий висновок, що „свідчення, на яких базується текст Нового Заповіту, за різноманітністю та повнотою займають виняткове, незрівнянне місце серед творів античної прози”.

Важливість числа рукописних копій не можна недооцінити. Як і у випадку з іншими творами античної літератури, нам невідомі оригінальні рукописи Біблії. Проте величезна кількість рукописних копій дає можливість реконструювати оригінал з майже абсолютною точністю. Вчені-дослідники Біблії Девід Докері, Кенет Метьюз та Роберт Слоун в одній зі своїх останніх статей пишуть: „Більша частина біблійного тексту передана в єдиному варіанті без розбіжностей. Якщо відкинути помилки переписувачів та навмисно внесені виправлення, питання залишаються тільки щодо дуже невеликого відсотку тексту”. Вони роблять висновок: „Хоча між багатьма рукописами Нового Заповіту існують певні розбіжності, але жодна з фундаментальних доктрин християнської віри не базується на спірних уривках”.

Долаючи проміжок часу

Новий Заповіт вирізняється з-посеред інших творів античної літератури не тільки за кількістю збережених рукописів – він також перевищує всі інші античні твори за результатами другого тесту: за проміжком часу між датою написання тексту та найдавнішими відомими нам рукописами. Найдавніший уривок з Нового Заповіту віддалений не на тисячу років відтоді, як його писала рука автора, – фрагмент з Євангелія від Івана, що зараз зберігається в бібліотеці Джона Райланда в Манчестері (Велика Британія), як вважають учені, був зроблений лише п’ятдесят років після того, як апостол Іван написав оригінал.

До речі, проміжок часу між написанням оригінального рукопису (автографа) та найдавнішим відомим рукописом Нового Заповіту набагато менший від будь-якого іншого відомого нам твору грецької літератури. Сер Фредерік Дж. Кеньйон, директор та головний бібліотекар Британського музею, незрівнянний авторитет у галузі давніх рукописів, підбиває підсумок щодо того, наскільки текстуальна основа Нового Заповіту вирізняється поміж інших класичних документів:

„В жодному іншому випадку проміжок часу між написанням книги та датою найдавнішого з відомих нам рукописів не є настільки малим, як у випадку з Новим Заповітом. Книги Нового Заповіту були написані в другій половині першого століття. Найдавніші відомі нам рукописи, не рахуючи невеликих уривків, відносяться до четвертого століття, отже, написані 250-300 років по тому. Може здаватися, що це істотний проміжок, але це майже ніщо в порівнянні з тим проваллям, яке відділяє більшість великих класичних авторів від найдавніших відомих нам рукописів їхніх творів. Ми віримо, що маємо в основному точний текст семи п’єс Софокла, що збереглися до нашого часу, однак найдавніший рукопис, на якому базується наше знання, написаний більш ніж через 1400 років після смерті поета”.

Кеньйон продовжує у своїй книзі „Біблія та археологія”: „Проміжок між датами написання оригіналу та найдавнішими свідченнями, що збереглися донині, настільки малий, що ним можна знехтувати, і це вибиває ґрунт з-під жодного сумніву, чи Святе Письмо дійшло до нас неушкодженим. Можна вважати, що й автентичність, і загальна достовірність книг Нового Заповіту є остаточно доведеною”.

Не дивно, що християнський апологет і проповідник Раві Захаріас робить висновок: „Кажучи простою мовою, Новий Заповіт – це найкраще засвідчений античний твір за кількістю документів, за проміжком часу між документом і подіями, що в ньому описані, і за різноманітністю наявних документів, що підтримують його або суперечать йому. Жоден з античних рукописів не має стільки матеріалів для дослідження тексту та свідчень на доказ його точності”.

Зміст