Буття 22
Минув час, Ісак виріс і оселився у своєму наметі, окремо від батька. Це була щаслива сім’я – Авраам, Сарра й Ісак любили Бога і одне одного. Як відомо, Авраам був дуже заможною людиною, мав багато слуг, великі отари, але найдорожчим скарбом для нього був його улюблений син Ісак. Хоч і любив Авраам сина понад усе в світі, та Бога любив більше.
Бог бачив серце Авраама, і вирішив випробувати, чи насправді він любить Бога сильніше, ніж любить свого рідного сина. І сказав Бог Аврааму: «Візьми свого сина, якого ти любиш, одинака твого і принеси його в жертву на горі, яку Я вкажу тобі». Хоч і важко було Аврааму послухатися, але він вирішив виконати все, що Бог йому звелів, бо любив Бога всім серцем своїм. Наступного дня, рано вранці нарубав Авраам дров для цілопалення, осідлав віслюка, узяв із собою Ісака й двох своїх слуг, і вони вирушили в путь. Сарра ж залишилася вдома. Три дні вони йшли, і прийшли до високої гори. Авраам звернувся до слуг своїх і мовив до них: «Ви залишайтеся тут, і віслюк із вами хай зостанеться. А ми з сином підемо на гору, вклонимося Богу і повернемося до вас». Він зняв із віслюка дрова і поклав їх на плечі свого сина, взяв огонь, ніж, і пішли вони вдвох на гору. Ісак не раз бачив, як батько приносив Богові в жертву ягнят, тому він здивувався, що з ними не було призначеної для жертви тварини. І звернувся до Авраама: «Батьку мій!» Той відповів: «Ось я, сину мій!». Ісак продовжував: «Ось огонь і дрова, – а де ж ягня для жертви цілопалення?» «Сину мій, – сказав Авраам, – Бог нагледить Собі ягня». І не сказав Авраам сину, що Бог звелів принести в жертву самого Ісака.
Нарешті вони піднялися на верхівку гори. Там Авраам узяв каміння і зробив із нього жертовник, потім зняв дрова з плечей Ісака і поклав їх зверху на споруду. Тільки тепер Ісак зрозумів, хто має бути тим ягням. Слухняно Ісак дозволив, щоб батько зав’язав йому руки й ноги мотузкою, якою були зв’язані дрова, і щоб поклав його на жертовник. Ми можемо лише уявити, як важко було Авраамові робити це, але він до кінця виконував усе, що звелів йому Бог. Коли Авраам уже взяв був ножа і підняв руку, щоб зарізати сина свого, аж раптом почув голос: «Аврааме! Аврааме!» Ангел Господній кликав до нього з неба, кажучи: «Не піднімай руки твоєї на хлопця і не роби з ним нічого, бо тепер знає Бог, що ти любиш і боїшся Його, і не пожалів свого єдиного сина».
О, з якою радістю розв’язав Авраам руки й ноги сина свого! Цієї ж миті Авраам побачив позаду себе барана. Він пішов, узяв барана і приніс його в жертву Богові замість Ісака.
Тоді ангел вдруге покликав до Авраама з небес і сказав: «Бог бачить і радіє, що ти не пожалів свого сина, і тому Бог благословить тебе і всіх нащадків твоїх, яких буде так багато, як зірок на небі та піску на березі моря».
Коли ангел перестав говорити, Авраам та Ісак спустилися з гори. Вони знайшли слуг і віслюка там, де їх залишили, й звідти пішли всі разом додому.
Дітки, чи любите ви Бога більше за все на світі? Любіть Його понад усе, бо все те, що маєте, це вам дав Бог. «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!» (Ів. 14:15).
ЗАПИТАННЯ:
- Чому Бог звелів Авраамові принести в жертву свого сина?
- Чи виконав Авраам веління Боже?
- Що сказав Авраам своєму синові, коли вони піднімалися на верховину?
- Що Бог пообіцяв Аврааму, благословляючи його на горі?