– А якщо мова йде про виховання дітей, то батьки повинні бути своїм дітям прикладом християнської поведінки.
– Батьки також повинні показати своїм дітям приклад спільної молитви, бо діти мають бачити, що батьки моляться. Також мають показувати своїм дітям, що згода панує між ними. Натомість, коли існує різниця поглядів, тоді вони не повинні цього показувати дітям, а розмовляти між собою, але так, щоб діти не побачили, що між батьками існує різниця думок. Наприклад, мати дуже старається, щоб діти щонеділі ходили до храму, а батько вважає, що це не обов’язково. Діти зауважують, що між батьками немає згоди.
Відмінність поглядів знищує єдність у сім’ї.
Також необхідно, щоб батьки самі ходили до храму, тому що для дітей важливим стає приклад батьків, які моляться.
Я не раз запитую, навіть вчора запитав одну жінку, яка хоче залишити чоловіка виключно з його вини, проте не хотіла би з ним розходитися:
– Чи ви колись молилися разом?
Відповідь була такою:
– Ніколи. Ми обоє ніколи разом не молилися. А власне молилися лише кілька разів, коли були нареченими, а тепер ми взагалі не молимося.
Тому так важливо, щоб діти бачили батьків, які моляться, бо в іншому випадку, вони утвердяться в переконанні, що молитися потрібно тільки дітям, а коли хтось стає дорослим, тоді не мусить молитися. Так думає багато осіб.
Пам’ятаю, як одна мама розповіла мені таку історію:
– Щонеділі я водила своїх дітей до храму. Пізніше, як вони підросли, тоді вже ходили самі. Одного разу я зауважила, що мій син перестав відвідувати храм. Тоді я його запитала, чому він не ходить. Він відповів: “Бо я вже дорослий. Тато також не ходить. А я вже великий і тому теж не ходжу”.
І тоді ця жінка сказала мені:
– Від того часу я зненавиділа мого чоловіка, бо я зрозуміла, що він був проти християнського виховання наших дітей.
– Чи батьки можуть благословити знаком хреста своїх дітей?
– О, так! Батьки мають великий вплив на своїх дітей. Нас було п’ятеро братів і ніхто з нас не йшов спати без благословення мами. Кожного вечора нас благословляла мама. Тато також, але передусім мама.
Благословення батьків має велику ефективність. Вистачить, щоб хтось з батьків сказав: “Дитино, я благословляю тебе в ім’я Отця і Сина і Святого Духа”, при цьому роблячи знак хреста. У нас в Італії був звичай, не знаю, чи у вас також, що батьки завжди благословили свого сина, який вирушав на війну.
Я дуже підтримую благословення батьків, бо воно дуже ефективне.
Також заохочую, щоб перед їдою батько як голова сім’ї благословив їжу знаком хреста, промовляючи: “Поблагослови, Господи Боже, цю їжу і тих, які її приготували, і навчи нас ділитися хлібом і радістю з усіма. Через Христа, Господа нашого. Амінь”.
Я навчився від мого єпископа, капуцина, який був також генеральним настоятелем свого ордену, дуже короткої латинської формули: “Qui fecit totum, benedicat cibum et potum”[1]. І це все. Він молився лише цією короткою молитвою перед їдою.
Хтось може поблагословити їжу, сказавши лише найбільш необхідні слова: “В ім’я Отця і Сина і Святого Духа”.
– Сучасні засоби інформації: преса, телебачення, Інтернет – переповнені матеріалами еротичного змісту, заохочуючи особливо молодь до ранніх сексуальних відносин. Це також знаряддя диявола. Чому?
– Людина має природну схильність щодо іншої статі. Якщо погано її використовує і не може над нею запанувати, не вміє її приборкати, тоді стає невільником сексу. Подібно, як може стати невільником наркотиків, азарту та всіх інших залежностей, але сексуальна залежність найсильніша з усіх. Тому людині важко її опанувати.
Диявол добре про це знає. Він це використовує і спокушає сексом, бо знає, яку слабкість має людина. Якщо людина починає не на добро використовувати добрі речі, які дав нам Бог, то секс найчастіше стає однією з перших причин гріха. Він, однак, не є найважчим гріхом, бо найважчим гріхом є відсутність віри в Бога. Натомість, з огляду на людську слабкість, найчастішими гріхами, які вчиняє людина, є гріхи нечистоти.
Диявол про це знає. Тому використовує усі засоби: телебачення, інтернет, аудіовізуальні засоби, часописи. Сьогодні навіть роблять газетки для дітей. Батьки купують таку газетку дитині, думаючи, що вони будуть навчати її чогось доброго, але насправді – навчають злого.
Ось чому люди так часто морально падають, бо не звертають уваги на те, що кожна людина є спокушувана дияволом і має бути пильною.
Сьогодні мені майже дев’яносто років і я ніколи не переглядав порнографічного фільму, не заглянув до жодного порнографічного журналу, ніколи не бачив порнографічних спектаклів. Я завжди був пильним. Разом з колегами, студентами-правниками, ми завжди звертали увагу на те, з ким товаришувати, бо, як стверджує старе прислів’я: “Скажи мені, хто твої друзі, а я скажу тобі хто ти”.
З цього приводу старші настоятелі, беручи приклади з природи, говорили: “Якщо візьмеш гнилі яблука і покладеш їх до кошика із здоровими, тоді побачиш, що то не добрі яблука не зроблять гнилі яблука здоровими, а гнилі яблука зроблять здорові гнилими”.
Подивіться, яку силу має зло! Адже людина, яка була створена вільною, була обдарована інтелектом, природною здібністю розрізняти добро від зла, замість того, щоб чинити згідно з Божими законами, які вчать нас дороги добра, не тільки ступає на погану дорогу, але й підмовляє інших нею йти. Це робиться за допомогою поганих газет, поганих книг, фільмів, журналів, яких на ринку набагато більше ніж добрих. Ці погані газети і книжки люди постійно купують, переглядають і читають.
Людина була створена, маючи в сумлінні відчуття добра і зла, тому має слухати свого сумління, бо біда буде тоді, коли його втратить. Інколи вистачить одного падіння, щоб цілковито знищити чиєсь життя.
Ми, священики, знаємо такі випадки. У наших парафіях діють групи молодих людей, які в розквіті сил, які прекрасні в прагненні і заразливі в тому, щоб чинити добро. І одного дня ми бачимо, що хтось із цієї групи молоді, хто говорив про Ісуса Христа, хто навчав катехизму, хто навчав інших добра при кожній нагоді, не встояв перед спокусою і впав. Як наслідок – такі особи вже не відвідують храму. Це зрозуміло. Вони пішли іншою дорогою, перейшли на бік диявола.
Отже, пам’ятаймо – або я з Христом, або з дияволом. Немає дороги посередині.
– Сучасна сім’я переживає кризу, яка викликана браком віри або змінами, які відбуваються у світі. Чи Ви, отче, можете дати якісь вказівки сучасним сім’ям, щоб вони могли бути здоровими, повноцінними, щоб добре виховували дітей і могли вберегтися від усього злого.
– У наш час ще існують добрі сім’ї, багатодітні. Мій асистент, брат Франческо, який має дев’яносто років, походить з сім’ї, в якій було дев’ятеро дітей. У сім’ї однієї монахині було чотирнадцять дітей, з яких двоє братів є місіонерами в Колумбії.
Сьогодні ще можна зустріти віруючі практикуючі сім’ї, в яких багато дітей, але таких сімей щораз менше. Батьки таких родин постійно переживають, чи їхні діти не підпадуть під сильний вплив середовища і чи залишаться слухняними батькам. Коли діти малі, тоді вони слухаються батьків, але в міру дорослішання, з цим щоразу стає важче. Тому я постійно повторюю, що християнин не повинен бути таким, як інші. Християнин має відрізнятися від інших.
Святий Павло принаймні три рази закликає, щоб не йти за модою світу, щоб не прямувати дорогами світу. За часів св. Павла християнин жив у поганському світі й тому було зрозуміло, що він мусив відрізнятися від інших, щоб жити як християнин.
Сьогодні ми знаходимося в таких обставинах, що й перші християни, бо живемо в поганському світі. І якщо ми хочемо жити по-християнськи, то повинні, як християни, відрізнятися від інших.
Є такі люди, яким це вдається. Варто зауважити, що такій поведінці сприяють різного роду добрі християнські організації. До однієї з них, Католицька Акція, я увійшов, коли мені було вісім років. Моя участь у Католицькій Акції закінчилася, коли я вступив до Товариства Святого Павла. В іншому разі я б продовжив політичну кар’єру в Християнській Демократії, багато членів якої були вихованцями Католицької Акції. Багато з них були міністрами в уряді.
Я був у Християнській Демократії одним з чільних діячів. Я мав бути наступником Андреотті, якби не став священиком. На той час Християнська Демократія була надзвичайно ідейною прозорою партією. Партійні діячі не клопотали про вищу зарплату, бо тоді ніхто не отримував за свою діяльність винагороду.
Я був молодіжним делегатом. Тому я мав дійти до молоді у всій Італії. І коли я повертався, то отримував лише ті кошти, що витратив на подорожі. Я ніколи не отримував винагороди. Після двох років приналежності до Християнської Демократії в моєму гаманці можна було знайти 2000 лір, тобто таку саму суму, як перед вступом до партії.
[1] Той, хто створив все, нехай поблагословить цю їжу і напій.