Ворожка Марго

Де і як жив Васіко, коли залишив Витанію (Ветанський монастир), нам не відомо, однак ми чули, що невдовзі його взяла до себе додому одна жінка, що звалася Марго.

«Після виходу з Витанії я проводив ночі в Тбілісі. У тому році була сувора зима. Я знайшов та облаштував нічліг як міг. Опісля заснув. Зранку, на світанку, поруч проходила добра жінка – Марго. Вона побачила мене сонного на вулиці в таку морозну ніч, пожаліла та не залишилася байдужою. Розбудила, розпитала мене про себе і коли зрозуміла, що я в жодному разі не повернуся додому, взяла до себе: мовляв, у мене хлопчик, твій ровесник, і ви будете разом».

Марго виявилась відомою в Тбілісі ворожкою. Це не сподобалось Васіко. «Коли приходили люди, вона спочатку дивилася вгору і трохи згодом починала ворожити, а інколи говорила: «Сьогодні не можна», – і відмовляла людям. Я також дивився вгору, але нічого там не бачив.

Минали дні, і мене турбувало, що така добра людина перебуває в омані. Одного разу в Марго була висока температура, вона лежала в ліжку і сердилася, кажучи, що завтра прийдуть люди, і що з ними робити. Коли я дізнався про це, відповів: «Не переживай, я завтра їх прийму». Вона здивувалась моїм словам, не зрозуміла, що я сказав, але більше нічого мені не відповіла.

Наступного дня я розклав на столі Марго ікони і попросив допомоги в Господа. Я спільно прийняв усіх, хто прийшов. Проповідуючи їм про Бога, про християнську віру і про спасіння душі, переконував у необхідності церковного життя та пояснював, що, ідучи до ворожки, вони вчинили великих гріх. Від Бога мій розум став таким, що мені відкрилось їхнє життя, і я звертався до них просто по імені. Я говорив з ними про їхні небезпеки, про які вони мені і не розповідали, про гріхи, розкаюватися з яких вони і не думали. Я порадив їм іти до священика на сповідь.

Побачивши таке, люди були здивовані і говорили:

– Ніколи нічого подібного ми не бачили і не чули.

Поведінкою Васіко більше всіх була здивована Марго – люди залишали Васіко багато грошей, а він всі приносив і віддавав Марго. Здивована цим дивним випадком, ворожка покликала Васіко і запитала:

– Синок, де ти так навчився говорити?

– Від Бога, – відповів той.

Під час розмови Васіко розповів їй у чому полягає її прогрішення:

– Я сказав, що ворожіння – це великий гріх перед Богом, подвійний гріх. По-перше, ворожиш і робиш гріх, по-друге, людям, які приходять до тебе, ти стаєш причиною гріха: «Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони!» (Лк. 17:1).

Після розмови з Васіко Марго залишила ворожіння і почала ходити до храму. Після цього, аж до самої смерті Марго, отець Гавриїл відвідував її і опікувався нею.

(Історія з дитинства св. Гавриїла Ургебадзе, Грузія)

Попередній запис

Глава 17: Війна в просторі

Наступний запис

Додаток: Антихрист гряде!?