ВОЇНИ З КАФТОРУ – Частина 1

Хіба ж не Ізраїля вивів Я з краю єгипетського, а филистимлян з Кафтору?” (Амоса 9:7).

З легендарними історіями про сильного, як ведмідь Самсона, про його походи та подвиги накреслюється велика боротьба.

Филистимляни. Їх ім’я в різний спосіб увійшло в мовний вжиток сучасного світу. Ми говоримо “справжній филистимлянин” коли кажемо: “великий, як Голіят” – бо він був одним із них. Хто не знає трагічної історії кохання Самсона і Деліли, яка зраджує і видає його филистимлянам? Хто не пригадує надлюдської сили Самсона, який задушив лева однією рукою, ослиною щелепою вбив тисячу филистимлян, а, осліплений та насамкінець покинутий тою, яку любив, у нестримному гніві руйнує филистимлянський храм! І все-таки небагато хто усвідомлює, як мало ми насправді знаємо про тих часто згадуваних филистимлян.

Народ филистимлян, який відіграє в житті Ізраїля вирішальну роль, довгий час залишався оточений таємницею. Лише недавно вдалося дещо привідкрити її завісу. Із старанно напрацьованих результатів досліджень поволі вимальовується все чіткіший образ. Уламки кераміки, храмові написи та сліди від пожеж формують мозаїку першого виступу филистимлян, якому за драматичністю важко знайти порівняння.

Жахливі звістки випереджають цих чужинців – кур’єри приносять погані новини про невідомих, які виринають на краю життєвого простору Стародавнього Світу, на берегах Греції. Ідуть запряжені волами гарби – незграбні вози з колесами із кругів, що їх тягнуть згорблені воли, наладовані домашнім начинням та запасами, у супроводі жінок та дітей. Попереду марширують озброєні чоловіки. Вони несуть круглі щити та бронзові мечі. Їх сповиває густа хмара пилу, бо їх багато, незліченно багато. Ніхто не знає, звідки вони походять. На Мармуровому морі вони спершу розвідують дорогу, а звідти прямують дорогою вздовж берегів Середземного моря на південь. По зеленкуватих хвилях у тому самому напрямку пливе потужний флот. Ціла зграя кораблів з озброєними чоловіками на борту.

Де б цей страшний похід не затримувався, він залишає за собою пожежі, руїни та спустошені поля. Ніхто не в стані затримати чужинців, вони ламають будь-який опір. У Малій Азії під їх ударами падають міста та поселення. Вони руйнують потужну твердиню Хаттузу на Галісі. Захоплюють чудових коней Кілікії. Грабують скарби срібних копалень Тарсу. Виривають з майстерень, де виробляють залізо, таємницю виготовлення цього найдорожчого металу того часу, що суворо оберігається. Під їх ударами гасне одна зі світових потуг II тисячоліття до Р. Х. – падає велике царство хеттитів.

Флот чужих завойовників зупиняється перед Кіпром та захоплює острів. По суходолу потік іде далі, вторгається в північну Сирію, досягає Каркемішу на Євфраті і йде вгору долиною Оронту. Затиснуті в кліщах з моря та з землі падають багаті морські міста фінікійців. За Уґарітом іде Бібльос, Сидон і Тир. Пожежі палають у містах родючих рівнин узбережжя Палестини. Зі своїх полів та пасовищ у гірській місцевості мусив цю хвилю руйнувань бачити й Ізраїль, навіть якщо Біблія про це нічого й не розповідає. Бо ж Ізраїль не зачепило – те, що палає там внизу – це твердині ненависних ханаанян.

Далі ця лавина народів по воді та по суходолі рухається в напрямку до Нілу, на Єгипет…

Попередній запис

ЗА ДЕВОРИ ТА ГЕДЕОНА – Частина 2

Наступний запис

ВОЇНИ З КАФТОРУ – Частина 2