Вступне слово

Його улюблена частина мови – дієслово. І якби людей можна було уявити частинами мови, патріярх, без сумніву, був би саме дієсловом. Напевно, дається взнаки досвід раннього періоду життя, коли «вижити» – означало «діяти». У буквальному розумінні цього слова – вставати і йти. Бігти. Ховатися. Долати відстані. Шукати можливости. Вирішувати.

Для Любомира Гузара це ще й «американське виховання» – вплив тих старих добрих Штатів, якими вони були всього півстоліття тому, коли ідея суспільного добробуту ще не підточила підприємницького духу, що створив «американську мрію». Тоді дія і мораль не суперечили одна одній.

Блаженнішому близька євангельська максима «Віра без діл мертва». Навіть любов у його розумінні виявляється дією.

– Скажіть, як навчитися любити ближнього, – спитали його якось під час зустрічі.

Патріярх відповів лаконічно:

– Треба спробувати.

Катерина Щоткіна, «Любомир Гузар. Хочу бути людиною».

Попередній запис

ЕПІЛОГ

Наступний запис

Про людину, відповідальність і досконалість