«Тільки Ти – наш Отець» (Іс. 63:16).
У своїх подорожах по цілому світу, проводячи дні молитви і зцілення, я щоразу помічаю: коли розповідаю про «благословення», людей огортає тиша чи глибокий сум, неначе я зачіпаю найпотаємніші спогади. Декілька разів, під час молитви за зцілення, я просила підвестися людей, які ніколи не отримували благословення від батька або ж, на їхню думку, благословення було якоюсь мірою неналежним. Потім я запрошувала зрілого «батька» з місцевої спільноти стати перед Господом і заповнити «нестачу благословення», щоб він поширив батьківське благословення на всі сфери, в яких вони відчували, що його не вистачає. Люди надсилали мені повідомлення, розповідаючи, що це для них був дуже цілющий досвід. Мене постійно дивує, наскільки люди прагнуть благословення, і які зміни воно вносить до їхнього життя. Побачивши їхню жагу, я співвіднесла її з власним бажанням благословення, особливо від батька, що й надихнуло мене написати цю книгу.
Мабуть, ця тема викликає у вас такі ж почуття. Ви можете прагнути батькового благословення, навіть якщо насправді не розумієте, наскільки воно важливе. Наступна молитва може мати власне такий початок:
«Боже, я справді не розумію до кінця значення благословення батька, але я хочу це зрозуміти. Писання називає Тебе Богом-Отцем, проте я все ще не знаю, що означає для Тебе бути моїм Батьком. Моє пізнання люблячого батька є обмеженим. Мені потрібна Твоя любов. Мені потрібен батько. Мені потрібне благословення. Я вірю, що саме Ти можеш дати мені це благословення, але я не розумію, як його отримати. Не зважаючи на мою нерішучість, я збираюся відкрити своє серце і отримати від Тебе цей дар. Дякую Тобі, Господи. Амінь».