Від батьків – до тестів-свекрів, тещ-свекрух: пошуки та несподіванки

Всі типи тестів-свекрів, тещ-свекрух, які ми коротко описали, мають одну спільну рису. А саме: переконання, що перехід від ролі батьків до ролі тестів-свекрів – обов’язковий і неминучий, і з цим конче треба змиритися. Звідси беруться захисні реакції та різноманітні бунти, які часом не дають змоги тестям-свекрам щиро радіти своєю новою роллю.

Для реалізації кожного плану необхідна фаза пошуку, тобто підготовка інвентара засобів, якими ми володіємо, та прийняття рішення, як їх належно використати. Ця фаза допомагає нам вберегтися від несподіванок, оскільки її необхідно почати від визначення того, що ми зробили і в що вірили. Це нелегко – зробити звіт із власного батьківства, і тому багато хто не бачить у цьому сенсу. Адже доведеться мучитися з багатьма справами, то навіщо додавати собі зайвої роботи? Інші роблять такий звіт похапцем, надмірно узагальнюючи. Якщо ми будь-як виконаємо його, то лише зробимо крок до погіршення нашої ситуації.

Ось кілька прикладів. Ми стверджуємо, що створили найкращу родину, яку лише можна собі уявити, тому наша модель родини повинна бути вихідним пунктом для наших дітей, невісток та зятів. Або ж ми робимо висновок, що після того, як діти залишили батьківський дім, нам, батькам, більше нічого робити. Ми залишаємося самі, а діти відходять і часом навіть не дякують. Ми також можемо дійти висновку, що тесть (або свекор) – це батько на пенсії, а це звільняє його від обов’язків, годин роботи і будь-якої відповідальности. Якщо закінчилася кар’єра батька, то це означає, що кар’єрі – кінець.

Не вдасться приховати, що шлюб дуже глибоко змінює дітей, а також їхню ментальність, зацікавлення, поведінку. Ці зміни можуть викликати в батьків відчуття поразки. Коли вони бачать, що сім’ї дітей відрізняються від тієї, яку створили вони, батьки, то починають підозрювати, що зробили поганий вибір й інвестували в погану модель родини. Якщо в батьківському задумі діти мали бути їхньою точною копією, а насправді виявляється, що все зовсім по-іншому, то батьки почуваються винними.

Інші у своїх пошуках використовують один-єдиний критерій – «діяти!» Це було їхнім основним принципом, коли вони виконували батьківські обов’язки, а синдром «порожнього гнізда» викликає в них розпач, бо більше, немає поля діяльности, до якого вони звикли. Для багатьох це неприємна або й принизлива ситуація, яка викликає різні реакції.

Однією з них може бути турбота про дім дітей. Адже в них, бідолашних, немає на це часу, вони постійно зайняті і запрацьовані. Тож тесть-свекор порядкує в гаражі, теща-свекруха ходить на базар (час до часу додаючи щось від себе) і готує недільний обід. Вони також оплачують комунальні послуги, вибирають сімейного лікаря, борються з б’юрократією і стежать за автомобілем. Також вони роблять варення-повидла, консервують та переймаються іншими запасами на зиму, прибирають-перуть тощо.

Таке вирішення проблеми дуже спокусливе, але лише на перший погляд. Якщо діти погоджуються на допомогу батьків, то залишаються залежними від них навіть після створення власної сім’ї. Вони радіють із сумнівних переваг такої ситуації і вірять, що це – лише люб’язний жест із боку батьків, тому з вдячністю його приймають. А потім починають його постійно вимагати, не дбаючи про власний дім і довіряючи все батьківській опіці.

Це не єдиний мінус такого розв’язання проблеми. Якщо молоде подружжя задіює батьків одного з партнерів у ведення домашнього господарства, то батьки іншого партнера не хочуть почуватися гіршими. Навпаки, вони хочуть довести, що вміють зайнятися домашнім господарством не гірше, а набагато краще.

Це спричиняє нездорову атмосферу конкуренції, взаємних порівнянь і, очевидно ж, конфлікти, злосливі зауваження, суперечки, дискусії та ситуації на кшталт: «Якщо все має бути так, як вони хочуть, то я звідси йду», гримання дверима і повернення додому через вікно, щоб сусіди нічого не помітили.

Також бувають такі тесті-свекри, тещі-свекрухи, яких не цікавить ніщо, крім чекання на внуків. Вони з нетерпінням чекають на цей доленосний момент, бо вважають, що син і невістка або донька і зять не мають важливішого завдання, ніж, урешті-решт, народити нащадка.

Вони чекають, випитують, уважно придивляються до доньки чи невістки, а якщо внуки все не з’являються, то тесті-свекри, тещі-свекрухи починають непокоїтися. На жаль, часом трапляється так, що молоде подружжя не хоче навіть чути про дітей. Коли тесті-свекри, тещі-свекрухи дізнаються про таке рішення, то почуваються розчарованими. Якщо їм не можна бути дідусями-бабусями, то який сенс у тому, щоб бути тестями-свекрами? І вони віддаляються, щоб на самоті обдумати, де ж самі скоїли помилку? У такій ситуації тесті-свекри, тещі-свекрухи, щоб розрядити своє розчарування, можуть постійно критикувати дітей, кажучи, що оскільки вони не мають наміру виховувати дітей, то не варто було одружуватися.

Натомість якщо цей тип тестів-свекрів врешті досягне своєї мети і перейде в ранг дідусів-бабусь, то перетворюється в другу пару батьків для нового члена родини, у педіятрів, які мають цілодобове чергування, або в учителів, в яких є завжди вільна хвилина. Буває і так, що вони відбирають у батьків, тобто у своїх дітей, право виховувати власних дітей, їхніх онуків, і заперечують педагогічні здібності молодих батьків. Вони перетворюються в таких собі викрадачів онуків, яким віддають усю свою енергію. Ні, не можна заперечувати те, що в них є добрі наміри, але з’являється одна пересторога. Ставлення до внуків, як до власних дітей, шкідливе і для внуків, і для дідусів-бабусь.

Таке розв’язання проблеми лише ускладнює ситуацію, і вона стає патологічною: замість того щоб вивчати тонкощі нової «професії», тесті-свекри, тещі-свекрухи силкуються надалі виконувати попередню, тобто батьківську. А тому і надалі керують життям своїх дітей, приймають замість них рішення, впливають на їхні життєві вибори. Не хочуть погодитися з тим, що їхні діти – це дорослі люди, які вміють самі про себе подбати, і їх зовсім не потрібно водити за ручку.

Ефект такої поведінки – хаос у родинних стосунках; не відомо, хто є хто, і в кого які завдання. А це не приносить нікому користи.

Звичайно, не всі тесті-свекри, тещі-свекрухи вибирають таке розв’язання, однак воно доволі популярне. Таким чином, утворюються родини-пастки; діти назавжди залишаються дітьми, а батьки ніколи не завершують своєї першої місії і не розпочинають нової, тому родина не може пройти наступні етапи свого розвитку.

Було б добре, якби невістки, зяті та тесті-свекри, тещі-свекрухи замислилися про нову ситуацію, ознайомилися з різними способами поведінки та тим, як можна уникнути зайвих проблем.

У другій і третій частині цієї книжки ми запропонуємо кілька типових конфліктних ситуацій та критичних моментів, а також пропозиції, як можна з ними впоратися. Відразу підказуємо, що ключ до успіху ви знайдете з допомогою творчого підходу до справи, уяви, бажання змінюватися та робити висновки.

Попередній запис

Тесті-свекри, тещі-свекрухи в легкій версії

Наступний запис

Структура родини