“Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим” (Матвія 2:2-3). Для звіздарів зі сходу це мусило бути першим самозрозумілим запитанням, яке, однак, викликало паніку в Єрусалимі. Бо у Святому Місті не було астрологічних шкіл.
Ірода, ненависного тирана, охоплює страх. Провіщення про новонародженого царя змушує його боятися за своє правління. Народ же охопила швидше радісна ейфорія, як це випливає з инших історичних джерел. Приблизно через рік після представленої констеляції планет сильно пожвавився месіяністичний рух. Юдейський історик Йосип Флавій повідомляє, що в цей час у народі поширилася чутка про те, що Бог призначив кінець римському пануванню, і божественний знак провістив прихід юдейського правителя. Бо настановлений римлянами Ірод був не юдеєм, а ідумеєм.
Ірод не зволікав. “Зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?” (Матвія 2:4). Ті подивилися у священних книгах свого народу і знайшли вказівку в книзі пророка Михея, який жив сімсот років перед тим у царстві Юдеї: “А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі” (Міхея 5:1).
На це Ірод покликав мудреців і “відіслав їх до Віфлеєму” (Матвія 2:4-8). Оскільки 4 грудня Юпітер та Сатурн втретє сполучилися в сузір’ї Риб, звіздарі “надзвичайно зраділи” (Матвія 2:10).
По дорозі до Хеврону, на відстані 7 км від Єрусалиму, лежить село “Бет-лам” – це давній Віфлеєм Юдеі. Прадавня дорога на височині, якою йшов іще Авраам, веде з півночі майже прямо на південь. При їхній третій кон’юнкції планети Юпітер та Сатурн злилися, здавалося б, в одну велику, яскраву зірку. У сутінках, коли йти на південь, їх було добре видно, так що мудреці зі Сходу дорогою з Єрусалиму до Віфлеєму постійно мали ці яскраві зірки перед своїми очима. Тож виходить, що зоря справді, як передає Євангеліє, “йшла перед ними”.
* * *
Щорічно мільйони людей у світі слухають цю історію про мудреців зі Сходу. Віфлеємська зоря, невіддільний символ Різдва, супроводжує нас і протягом життя. У лексиці, на надгробках вона має своє місце поряд з датою народження.
Більшість християн святкує Різдво в ніч з 24 на 25 грудня. Астрономи, дослідники та історики Церкви одноголосно заявляють, що 25 грудня року 0 не є автентичною датою народження Христа, ані за днем, ані за роком. Винні в цьому хиби та помилки в обчисленні, які закралися в розрахунках монаха Діонісія Ексигія. Він жив у Римі і в 533 р. отримав доручення вирахувати початок нового літочислення. При цьому він забув про рік 0, який слід було вписати між 1 р. до Р. Х. та 1 р. Р. Х. окрім того він пропустив 4 роки, коли римський імператор Август правив під своїм власним ім’ям Октавіян.
Біблійне передання містить ясну вказівку: “Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода…” (Матвія 2:1). Ким був Ірод, коли він жив і правив достеменно відомо з численних тогочасних джерел. Ірод був настановлений Римом як цар Юдеї в 40 р. до Р. Х. Його правління закінчилося з його смертю в 4 р. до Р. Х. Відповідно до цього, Ісус мусив народитися до 4 р. до Р. Х.
Двадцять п’ятого грудня як день Різдва вперше згадано 354 р. За правління римського імператора Юстиніяна[1] його вперше було визнано як офіційний святковий день. При виборі цього дня суттєву роль відіграло давньоримське свято. У Стародавньому Римі 25 грудня було “dies natalis invicti” – “День народження Непереможного”, день зимового рівнодення і водночас останній день “сатурналій” – тижневого нестримного карнавалу, і тому це був час, коли християни могли почувати себе в безпеці.
Поряд з істориками та астрономами своє слово при визначенні історичної дати народження Ісуса можуть сказати й метеорологи. За Євангелієм від Луки, “в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою” (Луки 2:8).
Метеорологи провели в Хевроні точні вимірювання температур. Ця місцевість на півдні Юдейських гір має той самий клімат, що й розташований поблизу Віфлеєм. Крива температур показує мороз протягом трьох місяців: мінус 2, 8 у грудні, мінус 1, 6 у січні та мінус 0, 1 градуса за Цельсієм у лютому. Водночас два перших місяці мають найвищий рівень опадів протягом року: 147 міліметрів протягом грудня та 187 міліметрів у січні. За наявними дотепер результатами досліджень, клімат Палестини не змінився суттєво протягом останніх 2000 років, а тому дані сучасних точних метеорологічних досліджень можна також покласти в основу обчислення дати народження.
У різдвяний час у Віфлеємі панує мороз, а при мінусових температурах навіть в Обіцяній Землі худоби на пасовищах не буде. Це твердження посилює одне зауваження в Талмуді, за яким у тій місцевості отари виганяють на пашу в березні, а заганяють на початку листопада. Майже вісім місяців худоба залишається на пасовищі.
На наше Різдво і в Палестині худоба стоїть по стайнях, а при ній і пастухи. Передання Євангелія від Луки вказує, отже, на народження Ісуса перед початком зимового часу, а опис яскравої зорі в Євангелії від Матвія – на 7 р. до Р. Х.
[1] 527-565 р.