Галатів 6:6-10 – Практична підтримка в церкві

«А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим. Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо. Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!»

Впродовж декількох років я допомагав організовувати кампанію зі збору коштів для церкви. Мета була благою, багато людей бажали допомагати, проявляли великий ентузіазм та ініціативу; загалом, гроші збиралися. Але для мене цей збір став однією з найважчих сторін моєї роботи.

Мені подобалося говорити з людьми про церкву і те, що вона робить, про богослужіння, про церковне життя і про служіння суспільству. Люди знали, що все це правда, і шанували нашу роботу. Але коли приходив час попросити в них грошей, я боявся і губився. У деяких людей це виходить легко, але я не з їх числа.

Проте я став заспокоювати себе роздумами про те, як справлявся з цим завданням Павло. Найвідоміші його напучення на цю тему – 8-й і 9-й розділи з його Другого послання до Коринтян. Проте ж і в тому фрагменті Послання до Галатів, який ми зараз розглядаємо, теж піднімається ця тема, і тут точно так, як і в листі до коринтян, Павло примудряється написати про гроші, не згадуючи самого цього слова. Видно, що в ті часи ця тема була такою ж делікатною, як і в наші дні.

У цьому невеликому уривку, як і в попередньому, говориться про багато речей, але центральною його темою є фінансування церковного служіння і всього церковного життя. Павло починає з ясного наказу, який багато сучасних церков ігнорують: «А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим». (Говорячи про слово, Павло, швидше за все, має на увазі щось ширше за сенсом, ніж просто Біблію, хоча Біблія завжди залишалася в центрі його проповіді. Павло говорить про усе Євангеліє Ісуса, що сповіщається через вчення апостолів, глибоко вкорінене в Старому Заповіті.) Швидше за все, фраза говорить про фінансову підтримку, хоча, може бути і так, що йдеться про дари іншого роду. Не виключено, що саме через те, що церкви часто забували про справедливу оплату праці людей, що займаються церковним служінням, саме це служіння і настанова, призначені для творення церкви, виявлялися не на висоті.

У такому світлі можна розглядати наступні вірші. Слова про «сівбу» і «жнива» – це, можливо, розвиток Павлової думки про плоди з кінця 5-го розділу, але вони також пов’язані, мабуть, і зі збором грошей. Пізніше ми розглянемо ширший сенс, а зараз зосередимо увагу на матеріальних проблемах церкви.

Якщо члени церкви «сіють для духа», надаючи церковному служінню міцну практичну підтримку, особливо настанови і проповіді, то і самі вони приносять належний плід. Якщо ж, навпаки, «сіють для тіла», розтрачують свої сили і кошти на невгамовні розваги звичного життя, то їм доведеться переконатися в тому, що усе в цьому світі схильне до тління і розпаду. Прекрасні будинки рушаться, дорогий одяг зношується. Служіння слова, навпаки, творить як громади, так і окремих осіб, і те життя, яке вони успадкують, не буде схильне до смерті. Тому Павло наполягає, щоб галатійські християни робили добро всім. Фрази, подібні до цієї, часто зустрічаються в апостола Павла, коли він говорить про матеріальні пожертвування в громадському житті. Особливо важливо робити добро одновірним, підкреслює Павло.

Звичайно, тут закладений, як мінімум, один важливий принцип. Християнин дивиться на гроші як на дар, за який він несе відповідальність перед Богом. Гроші в жодному разі не є засобом для самозадоволення; християнин як би прийняв їх в управління, узяв у кредит. Якщо використовувати їх мудро (правильно «посіяти», згідно із запропонованим Павлом образом), то це дасть багатий урожай добра, не стільки в грошовому еквіваленті (церква ніколи не проповідувала принципу «гроші роблять гроші»), скільки у вигляді добрих справ у результаті цього служіння, які, у свою чергу, принесуть незмірну користь і общині, і окремим людям.

Але на цей фрагмент можна дивитися і ширше, з урахуванням основної теми послання. «Сіяти для тіла», якщо співвіднести цей вираз з іншим текстом послання, може означати ту саму річ, яку галати (чи дехто з них) хотіли здійснити, а саме, обрізання. Такий намір породжується переконаністю в тому, що «тіло» і визначуване нею становище – найважливіша річ. «Якщо ви підете цим шляхом, – каже Павло, – то прийдете до загибелі». Тіло не вічне, воно схильне до тління і смерті. Єдиний урожай, який варто вирощувати, – це урожай у результаті «сіяння для духа». Так слід у ширшому сенсі розуміти життя і приношення плодів у дусі.

Тоді «сіяння для тіла», звичайно, означатиме поведінку, про яку йшла мова в Гал. 5:19-21 і яке характеризувалося як «учинки тіла». Християнам завжди корисне слухати суворе попередження з 7-го вірша. Бог не потерпить людей, що підносяться перед Ним; іншими словами, «Бог осміяний бути не може». Тут не мається на увазі, що Бог мститиме тим, хто не шанує Його належним чином і притому думає, що може робити усе, що заманеться. Правильніше розуміти поведінку людини по аналогії з сільськогосподарською роботою: якщо посіяти ячмінь, то і зійде ячмінь, а якщо посіяти кропиву, то і зійде кропива. Як мовиться, «такий вже світ», таким створив його мудрий Бог.

Бог влаштував так, що люди, які «сіють» справи, націлені на тіло, зберуть свій невідворотний урожай, яким є смерть. Ті ж, хто сіє для духа, зберуть життя вічне, життя нового віку, яке вже почалося в Христі і колись знайде своє повне виконання. У моральному житті, так само як і у фізичному, той, хто працює із завзятістю і терпінням, невтомно і охоче, збере справжній урожай.

Попередній запис

Галатів 6:1-5 – Носіть тягарі один одного

Наступний запис

Галатів 6:11-18 – Хвалитися Хрестом