Глава 3: Права нога пекла

Після вечора, проведеного в пеклі, я не могла ні спати, ні їсти. Я постійно згадувала про нього. Коли я закривала очі, я бачила тільки пекло. У вухах стояли стогони проклятих! Я знову і знову переживала все, що бачила в пеклі. Вечорами я була в пеклі, а вдень намагалась знайти потрібні слова, щоб донести до світу цю страшну істину. Ісус знову з’явився мені і сказав: «Дитино Моя! Сьогодні ввечері ми підемо в праву ногу пекла. Не бійся, Я люблю тебе! Я з тобою!» Обличчя Господа було сумним, а очі випромінювали ніжність і глибоку любов. Люди в пеклі втрачені навіки! Але я бачила, що Він все ж таки їх любить і що так буде завжди! «Дитино Моя! – сказав Він. – Бог-Отець дав нам вільну волю вибору служити Йому чи сатані. Бачиш! Бог не створював пекла для Свого народу. Сатана обманює багатьох, примушуючи йти за ним. Але пекло створене для сатани і його бісів. Я і Отець не хочемо, щоби хтось загинув». По обличчі Ісуса потекли сльози співстраждання. Ісус продовжував: «Пам’ятай Мої слова, коли Я буду показувати тобі пекло. Моя вся сила і на небі і на землі, і в пеклі. Часами тобі буде здаватися, що Я залишив тебе, але це буде не так. Крім того, інколи бісівські сили і прокляті душі будуть нас бачити, а інколи – ні! Де б ми не були, залишайся спокійною і без страху іди за Мною».

Ми пішли разом. Я зі сльозами йшла за Ним. Я плакала вже багато днів і не могла звільнитися від картинок пекла, які постійно стояли перед очима. Але сльози були всередині мене, страждав мій дух. Ми підійшли до правої сторони пекла. Попереду я побачила суху і випалену стежинку. Звідусіль, в якійсь наповненій брудом атмосфері було чути стогони. Відчувався сморід смерті, який був настільки огидним, що мене мало не вирвало. Нас огортала темрява. Світло виходило тільки від Христа і від палаючих ям, що заповняли весь простір пекла. Навколо нас вешталися якісь біси, гарчали на нас, коли ми проходили повз них. Бісівські духи різних розмірів і форм розмовляли один з одним. Перед нами великий біс віддавав накази меншим бісам. Ми зупинилися, щоби почути їх, і Ісус сказав: «Є ще невидима армія злих сил, яких ми не бачили. Злі духи темряви. «Ідіть, – сказав великий біс малим, – робіть все зло, яке тільки можете. Руйнуйте сім’ї, спокушайте слабких християн, направляйте на шлях неправди, кого лиш можете. Після повернення дістанете нагороду. Пам’ятайте, бережіться тих, хто дійсно сповідається, причащається і прийняв Ісуса Спасителем! У них є сила виганяти вас! Ідіть по всій землі. У мене багато інших справ і багато прислужників. Пам’ятайте, ми слуги князя темряви, що господарюють у просторі». При цих словах бісівські силуети почали розчинятися в повітрі і виходити з пекла. Двері правої частини пекла розкрились і відразу після їхнього вильоту швидко зачинились. При цьому хтось з шумом пронісся по трубі, по якій ми ввійшли в пекло.

Спробую описати цих бісівських істот. Той, що віддавав накази, здався мені дуже великого росту, дорослого ведмедя-грізлі, коричневого кольору, з головою як у літаючих мишей, з очима, заглибленими в середину, з волосатим обличчям. Волосаті руки були довгими, а з рота виступали ікла. Він був подібний на мавпу, з дуже довгими руками і весь покритий волоссям. У другого було крихітне обличчя з довгим носом. Очей у нього я не бачила. Третій був великоголовим, з великими вухами і довгим хвостом. А поруч з ним знаходився ще один, розміром з коня і з гладкою шкірою. Від побачених цих бісів і злих духів, і смороду, який виходив з них, у мене скрутило шлунок. Навколо нас були демони і біси. Тільки великі, як я дізналася від Господа діставали накази безпосередньо від сатани. Ми з Ісусом пішли по стежинці і опинилися біля ще однієї ями.

Звідусіль чулись крики болю і невимовного суму. «Господи, що ж буде далі?» – подумала я. Ми пройшли біля якихось диявольських істот, які немовби не помітили нас і зупинились близько від ями з вогнем і сіркою всередині.

В ній знаходився великий чоловік. Я почула, як він проповідував Євангеліє і з подивом глянула на Ісуса, очікуючи відповіді, бо Він завжди знав мої думки. Він сказав: «На землі цей чоловік був проповідником Євангелія. Якийсь час він говорив істину і служив Мені». Я здивувалася, як же цей чоловік потрапив у пекло. Він був високого зросту, його скелет був сірого брудного кольору, як надгробна плита. На ньому ще залишався якийсь одяг. Я здивувалася, чому він не порвав це лахміття. З нього звисало обгоріле тіло і череп був огорнутий вогнем. Від нього виходив гидкий сморід. Чоловік витягнув вперед руки, ніби тримав у них книгу, і почав читати Писання з уявної в руках книги. Я ще раз згадала слова Ісуса, що в пеклі працюють всі органи чуття. Вони тут навіть загострюються. Чоловік читав Писання стих за стихом і я подумала, що це добре. З любов’ю в голосі Ісус сказав чоловікові: «Замовкни, перестань!» Той відразу перестав читати і повільно повернувся в напрямку Ісуса. Всередині скелета я побачила його душу. Він сказав до Господа: «Господи! Тепер я буду проповідувати істину всім! Тепер, Господи я готовий іти розповісти людям про це місце! Я знаю, що на землі я не вірив в існування пекла і Твій прихід. Це бажали чути від мене люди і я викривляв істину членам моєї церкви. Я не любив людей іншої раси або іншого кольору шкіри. Через мене багато відпало від Тебе. У мене були власні погляди на небо, добро, зло. Я знаю, що збив багатьох з істинного шляху і змусив багатьох засумніватися у Твоєму святому слові. Брав гроші в бідних. Але, Господи, виведи мене звідси і я буду творити добро. Я ніколи не буду брати грошей у церкві. Я вже розкаявся, я буду любити людей любої раси і кольору шкіри».

Ісус відповів: «Ти не тільки перекручував, зневажав слово Боже, ти також не знаєш істини. Життєві задоволення значили для тебе більше ніж істина. Я сам приходив до тебе і старався навернути тебе, але ти не слухав. Ти йшов своїм шляхом і твоїм паном було зло. Ти знав істину, але не хотів покаятися і повернутися до Мене. Я був весь час біля тебе. Я чекав на тебе, Я хотів, щоб ти навернувся, але ти цього не зробив. Тепер суд вже відбувся!»

На обличчі Ісуса було видно смуток. Я розуміла, що якби чоловік відповів на поклик Спасителя, його би тут не було. Ісус знову заговорив з відступником: «Ти повинен був доносити істину, тоді би зміг багатьох навернути до праведності, яка говорить, що всі невіруючі заслуговують на долю у вогненному озері й сірці. Ти знав шлях Христа, ти знав шлях праведності, ти міг доносити істину. Але сатана наповнив твоє серце брехнею і ти впав у гріх. Тоді треба було покаятися щиро, а не наполовину. Моє слово – істина! Воно не обманює. Тепер вже дуже пізно. Дуже пізно!» При цих словах чоловік показав Ісусові кулак і прокляв Його.

Охоплені глибоким смутком, ми пішли з Ісусом до наступної ями. Проповідник-відступник продовжував богохульствувати і проклинати. Коли ми проходили повз вогненні ями, з них простягались до Ісуса руки проклятих душ і було чути благання про помилування. Їхні кістляві руки були брудно-чорними від вогню і на них не залишалось живої крові і тіла. Тільки смерть… Я була сумна. «О люди на землі, покайтесь, бо потрапите сюди! Зупиніться, поки ще не пізно!» Ми підійшли до наступної ями. Я відчувала до проклятих такий жаль і таку печаль, що відразу відчула фізичну слабкість і ледь стояла на ногах… Я розплакалась! «Мені дуже боляче», – сказала я Ісусові.

З ями до Ісуса звернувся жіночий голос. Жінка стояла у вогні і все її тіло покривали язики полум’я. Її кості були покриті черв’яками і мертвим тілом. Навколо неї палав вогонь і вона підняла руки до Ісуса з мольбою: «Виведи мене звідси, я віддам Тобі все своє серце! Я всім буду розповідати про Твоє прощення. Я буду свідчити про Тебе. Прошу Тебе, виведи мене звідси!» Ісус відповів: «Моє слово – істина і воно каже, що всі повинні покаятися в гріхах. Попросіть Мене ввійти у ваше життя, якщо ви хочете уникнути цього місця. Прощення гріхів приходить через Мою кров. Я вірний і справедливий. Я прощаю всіх, хто приходить до Мене. Я не виганяю їх геть!» Він подивився на жінку і сказав: «Якби ти слухала Мене, прийшла до Мене і покаялася, Я б простив тобі».

Жінка спитала: «Господи! Чи можна мені вийти звідси?» Ісус заговорив дуже м’яким голосом: «Жінко, у тебе було багато різних можливостей покаятися, але твоє серце закам’яніло і ти не робила цього. А Моє слово, як ти знаєш, говорить, що місце блудниць в озері вогненному». Ісус повернувся до мене і сказав: «У цієї жінки були гріховні стосунки з багатьма чоловіками і вона зруйнувала багато сімей. Не дивлячись на все це, я продовжував любити її. Я прийшов до неї не з осудженням, а просьбою спасіння. Я посилав до неї багатьох Моїх слуг, щоби вона покаялася у своїх гріховних ділах, але вона не робила цього. Коли вона ще була молодою, Я кликав її, але вона продовжувала робити зло. Вона вчинила багато гріхів, але Я би простив їй, якщо б вона прийшла до Мене. У неї ввійшов сатана і вона все більше ставала жорстокою і не бажала прощати іншим людям. Вона ходила до церкви просто в пошуках чоловіків, шукала і спокушала їх. Якби вона лише прийшла до Мене, її гріхи були б обмиті Моєю кров’ю. Якась її частина намагалась служити Мені, але людина не може одночасно служити Богові і сатані! Всі повинні зробити вибір, кому будуть служити!» «Господи, – скрикнула я, – дай мені сили йти далі!» Бачачи жахи пекла, я вся тремтіла з голови до ніг! Ісус відповів: «Замовчи, перестань!» «Поможи мені, Господи! – скрикнула я. Сатана не хоче, щоби ми знали правду про пекло. У найстрашніших снах, я не могла собі уявити, який він насправді! Дорогий Ісусе, коли це закінчиться?»

«Дитино Моя! – відповів Ісус, – тільки Отець знає, коли настане кінець». Потім Він знову сказав до мене: «Замовчи, перестань!» На мене зійшла велика сила! Ми з Ісусом продовжували іти біля ям. Мені хотілось витягнути всіх з вогню і кинути їх до ніг Ісуса. У душі я весь час плакала. Я подумала, що мої діти ні за що не повинні потрапити сюди. Нарешті Ісус повернувся до мене і тихо сказав: «Дитино Моя! Зараз ми підемо до тебе додому. А завтра ввечері повернемося в цю частину пекла». Вдома я продовжувала плакати. Весь день я згадувала жахи пекла і страждання тих людей, які там були. Всім, кого я зустрічала, розповідала про це. Я говорила людям, що страждання в пеклі неможливо собі уявити! «Слухачі! Прошу вас, будь ласка, покайтесь через тайну покаяння у священика у своїх гріхах. Прикличте Ісуса і попросіть Його спасти вас через Його посередника – священика. Прикличте Його сьогодні, не чекайте завтрашнього дня. Йдемо нині до церкви на Службу Божу. Завтрашнього дня може не бути. Час минає дуже швидко. Встаньте на коліна в сповідальниці перед отцем і очистіться від гріхів. Будьте добрими один до одного. Заради Ісуса, будьте доброзичливими і прощайте один одному. Якщо ви гніваєтесь на когось, простіть йому. Ніякий гнів не вартує того, щоби через нього йти до пекла. Прощайте, як прощає Христос наші гріхи, через святу Сповідь і святе Причастя. Якщо в нас є серце, що кається, Ісус буде з нами і обмиє нас через тайну покаяння від всякого гріха. Любіть своїх дітей і своїх ближніх, як самих себе. Господь сказав: “Покайтесь і спасетесь!”»

Попередній запис

Глава 2: Ліва нога пекла

Наступний запис

Глава 4: Знову ями