Даг – Дед

Даги, дегавіти (мудрі): Невідомі номади-кочовики, яких повиганяв цар Аснаппар із Персії й осадив їх у Самарії й Заріччі. Геродот згадує про них, описуючи номадські племена Персії (Езри 4:9,10).

Даґон (риба): Головне народне божество филистимлян, бог збіжжя, урожаю, плідности, розмножування. Його статуя (бовван) зображає голову й руки людини з тулубом риби. Головні доми-храми Дагона були побудовані в Газі (Суддів 16) та в Ашдоді (по-грецькому – в Азоті). Короткий час у храмі Даґона в Ашдоді знаходився кивот-ковчег Божий (1 Самуїл. 5:1-6), а також филистимляни прибили до стіни храму Даґона голову царя Саула (1 Хронік 10:10).

Далфон (прудкий, швидкий, скорий): Гаманів син, якого вбили євреї разом із 500 іншими їхніми ненависниками в замку Сузи (Естери 9:5-12).

Дамара (ялівка, телиця): Визначна жінка в Атенах, яка навернулася й повірила в Христа під час служіння апостола Павла там (Дії Ап. 17:34). Вважають, що вона була дружиною Діонисія Ареопагіта.

Дан (суддя, розсудить): Син Якова від Білги, Рахілиної невільниці-служниці (1 Мойс. 30:6); родоначальник великого Данового племени, що за Давида при переписі нараховувало тільки здатних до війська 28 600 (1 Хронік 12:35). У своїм заповіті патріярх Яків так висловився про Данових нащадків: “Дан буде судити свій нарід, як один із ізраїльських родів. Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що кусає п’яти коневі, і його верхівець впаде позад себе” (1 Мойс. 49:16-17). Ці пророцькі слова наочно зображають хитрість Данових нащадків. Знову Мойсей дав таку характеристику в своїй прощальній промові: “Дан левів левчук, що з Башану вискакує” (5 Мойс. 33:22). Ці слова вказують на силу й мілітарний дух Данового племени.

У Першій Книзі Хронік, розділи від 2 до 12, а також у Книзі Об’явлення 7:5-8, де йде мова про ізраїльські племена, опущено Данове плем’я. Одні теологи твердять, що нащадки Дана змішалися з іншими народами й племенами, втративши таким чином свою політичну самостійність окремого племени. Інші знову натякають, що з цього племени буде походити антихрист.

Даниїл, Данило (Бог – мій суддя, могутній Бог – мій справжній суддя):

1. Гебрейський юнак із аристократичного царського роду, з Юдиного племени; нічого не знаємо про його батьків. Забраний у вавилонську неволю Навуходоносором у третьому році царювання юдейського царя Йоякима, десь коло 507 року до Хр., у віці від 12 до 16 років, разом із своїми товаришами Ананією, Мисаїлом і Азарією. У Вавилоні одержав халдейське ім’я Валтасар і приблизно 3 роки вивчав халдейську мудрість і науку. Бог наділив його мудрістю не тільки розуміти книжки, але також видіння та сни (Дан. 1:17). Скінчивши студії, Даниїл виявив свою мудрість і здібності як при самих іспитах, невимовно здивувавши самого царя (Дан. 1:18-20), так і опісля на посаді державного мужа в царському палаці за панування 4 монархів: Навуходоносора, Валтасара, Дарія й Кира. Зокрема він вславився інтерпретацією видінь і снів.

Передусім Даниїл розв’язав і вияснив Навуходоносорові його перший сон про боввана (Дан. 2) і його другий сон про велике й міцне дерево (Дан. 4). За це Навуходоносор звеличив Даниїла й настановив його головним начальником-зверхником над усім вавилонським краєм і верховним провідником над усіма вавилонськими мудрецями (Дан. 2:48, 49). Опісля він відчитав Валтасарові теємничого написа на стіні царського палацу (Дан. 5). Згодом цар Дарій, мідіянин, поставив над усім царством 120 сатрапів, а вище над ними – трьох найвищих вельмож-президентів, а одним із тих вельмож-президентів був Даниїл і сатрапи здавали йому звіт. Дарій задумував поставити Даниїла за верховного президента-зверхника над усім царством. Тоді найвищі урядники й сатрапи вчинили змову проти Даниїла й підступом через заздрість допровадили до того, що Даниїл був вкинений до лев’ячої ями на поталу хижим звірям, але Бог урятував його з лев’ячої пащі. Тоді Дарій видав наказ по всьому царстві, щоб усі шанували Даниїлового Бога (Дан. 6 і наст.).

Даниїл – це четвертий із так званих великих пророків Старого Заповіту. Читаючи пророцтво Єремії, Даниїл переконався, що реченець вавилонської неволі наближається до кінця. Він горливо молився й постив. Тоді Господь об’явив йому пророцтво про 70 сімок, про прихід Месії Христа та про очищення гріхів через Христову смерть (Дан. 9:2,24,26).

За імператора Кира Даниїл не повернувся на батьківщину, однак своїм пророцьким словом описав її долю. Даниїл до кінця свого життя був вірний Господеві, не дивлячись на те, що діяв, як державний муж, за 4 поганських монархів. Пророк Єзекіїль говорить про нього, як про зразка праведности й мудрости (Єзекіїля 14:14,20; 28:3). Даниїл помер на чужині, проживши чи не 90 років.

  1. Давидів син від кармелітянки Авіґаїл, народився в Хевроні (1 Хронік 3:1). У 2 Самуїл. 3:3 він називається Кіл’ав.
  2. Ітамарів нащадок, вернувся з вавилонського вигнання на батьківщину з Езрою (Езри 8:2).
  3. Священик, який підписав умову-заповіт, укладений із Неемією про вірність Господеві й що не буде вступати в родинні стосунки з чужинцями (Неем. 10:7).

Дарда (перлина мудрости): Махолів син, вславився мудрістю та приказками. Проте Соломон перевищив його своєю мудрістю (1 Царів 5:11).

Дарій (цар, володар, велитель, сильний, переможець): Перські царі.

1. Дарій І Мідіянин (538-536 до Хр.), син Ахашвероша, замінив вавилонського царя Валтасара (Дан. 6:1; 9:1); він звелів вкинути Даниїла до лев’ячої ями (Дан. 6; 9:1; 11:1); мав 62 роки, коли став царем. Ксенофат називає його Ціаксаром II, сином Астіага; останній цар Мідії, що царював у Вавилоні від 538 р. до 536 р. до Хр. На зміну йому прийшов перський цар Кир.

2. Дарій І Великий Гістасп (558-486 до Хр,), син Гістаспа, царював від 522 р. до 486 р. до Хр. Поділив царство на 120 сатрапій (областей), призначив у них правителів т. зв. Сатрапів. За льояльністю сатрапів стежили спостерігачі, що були “очима й ушима царя”. Створив сатрапію Заріччя, цебто об’єднав територію за рікою Ефрат в одну область, до складу якої ввійшли Сирія, Фінікія, Палестина й Кіпр.

У 520 році до Хр. підтвердив новим едиктом наказ царя Кира продовжувати відбудову храма в Єрусалимі, бо праця припинилася й перерва тривала майже 16 років (Езри 4:24 – 6:15; Огія 1:1,15; 2:10; Захарія 1:1,7). Будову храму закінчено на шостому році царювання перського царя Дарія І Великого.

3. Дарій II Охос, по-грецькому Дарій II Нот (нот – це байстрюк), позашлюбний, незаконний син перського царя Артаксеркса І, рік народження невідомий, помер 404 року до Хр., царював від 424 р. до 404 р. до Хр. Царював в останні роки життя Неемії (Неем. 12:22).

4. Дарій ІІІ Кодоман, рік народження невідомий, помер 330 р. до Хр., царював від 336 р. до 330 р. до Хр. Останній перський цар, якого переміг Олександер Великий Македонський.

Даркон (носій, розпорошений): Предківський голова однієї з післяекзильної родини, що вернулися на батьківщину з Зоровавелем. Деякі з його нащадків служили Соломонові. (Езри 2:56; Неем. 7:58).

Датан (фонтан, водограй, належний до фонтану): Рувимівець, Еліявів син, його ім’я зв’язане з Кореєм і Авіроном, що вчинили змову проти Мойсея (4 Мойс. 16:1 і наст.; 5 Мойс. 11:6; Псальма 105:17,18).

Девір (святилище, оракул, писець): Еглонський цар, якого покарав Ісус Навин смертю та звелів повісити на дереві за бунт (Ісуса Навина 10:3,16-18,23-27).

Девора (бджола):

  1. Мамка (нянька, кормильниця, покоївка) Ревеки; походила з Месопотамії й супроводила Ревеку в Ханаан (1 Мойс. 24:59; 35:8).
  2. Пророчиця, суддя в Ізраїлі, жінка Лаппідота; жила під Девориною Пальмою між Рамою і Бет-Елом в Єфремових горах; вславилася не так судочинством, як пророцтвом. Своїм пророцьким словом надхнула Барака до визвольної тяжкої боротьби з ханаанським царем Явіном, який поневолив тоді Ізраїля. Девора, ототожнивши себе під час війни з Бараком, перемогла Сисару, полководця армії царя Явіна й на згадку про перемогу над ним написала оду, що знаходиться в Книзі Суддів 5. (Суддів 4:4-6,14; 5:7).

Дедан (низовина):

  1. Син Раами, потомок Куша, які жили в Північній Арабії (1 Мойс. 10:7; 1 Хронік 1:9; Єзекіїля 27:15,20; 38:13).
  2. Йокшанів син, нащадок Авраама від Кетури (1 Мойс. 25:3; 1 Хронік 1:32).
Попередній запис

Давид

Наступний запис

Дел – Дое